пʼятницю, 21 листопада 2014 р.

Формування позитивної мотивації до навчальної діяльності на уроках математики в умовах особистісно зорієнтованого навчання


Формування позитивної мотивації до
навчальної діяльності на уроках математики в умовах особистісно зорієнтованого навчання


Всупереч народному прислівю „Можна привести коня до води, але не можна змусити його напитися”, учитель повинен не тільки привести учня до джерела знань, а й організувати роботу так, щоб учень захотів сам узяти ці знання.



Традиційна українська школа розглядає кожну дитину не стільки як об’єкт, що потребує впливу, скільки як особистість, що інтенсивно розвивається в процесі навчальної діяльності. І щоб учень займав активну позицію в процесі цієї навчальної діяльності, він повинен мати потужні джерела мотивації навчання.
         Формування особистості – це цілісний, поступальний процес, який виражається у залученні її до соціального досвіду, засвоєнні нею вже існуючих у суспільстві форм і видів діяльності.
         Розвинена і сформована особистість – це активний творець свого життя. Особистість формується суспільством, а людина, пізнаючи закони суспільства, діючи активно і цілеспрямовано, може перетворювати його і саму себе.
         Однією з найнеобхідніших умов виховання людини відкритого суспільства є розвиток її унікальності та індивідуальності. Реалізація цього неможлива без правильної мотивації навчання та розвитку інтересу до нього.
         Навчальний процес – це не тільки процес засвоєння знань, оволодіння вміннями й навичками, але й процес виховання особистості кожного учня, розвитку його суспільно-соціальної й творчої активності.
         Навчальний процес є одним із видів діяльності учня.
         Національна доктрина розвитку освіти ставить перед учителем завдання створити дитині умови для її максимального самовизначення і саморозвитку.
         Зрозуміло, що персональний вектор розвитку кожного учня не завжди збігається з напрямком руху у велику науку. Але із задоволенням і користю вчитися здатні всі. Для цього процес навчання має бути сконструйований з максимальним наближенням до запитів і можливостей дитини. Тому важливим місцем у роботі вчителя є формування мотивації навчання в учнів. Бо якщо в учнів є бажання і інтерес до навчання, то вони можуть реалізувати свої здібності у вивченні різних предметів, будуть зацікавлені у їх вивченні.
         В Концепції загальної середньої освіти пріоритети у навчанні математики надаються формуванню в учнів уявлення про сутність математичних знань, ознайомлення їх з ідеями і методами математики, їх роллю у пізнанні і перетворенні дійсності, забезпеченню оволодіння системою математичних знань і вмінь, які мають передусім загальноосвітнє спрямування, а також необхідні для успішного вивчення інших освітніх галузь.
         На жаль, учні сучасних загальноосвітніх шкіл не завжди зацікавлені в одержанні математичних знань та виробленні відповідних умінь. Особливо це стосується учнів старших класів, які, в основному, вже визначилися щодо майбутньої професії.
         Ми, вчителі математики, звичайно знаємо, що математичні знання потрібні людям всіх спеціальностей перш за все для того, щоб залучити їх до загальнолюдської культури. Розуміють це і учні. В принципі, вони були б не проти залучення до культури, якби для цього не потрібно було б долати великі труднощі, виконувати багато нецікавих вправ.
         Математика більшості дітям дається нелегко. Для таких учнів залучення до загальнолюдської культури – дуже слабкий, мало дієвий мотив навчання. А якщо в учня немає мотивів вивчати математику або ці мотиви слабкі, його навчання перетворюється на безцільну муку. Усунути цю причину можна лише одним способом – своєчасно сформувати дієві мотиви учіння. Учні мають усвідомлювати, що матеріал, який вивчається на уроках математики, знадобиться їм не лише для розвитку їхньої загальної культури, а й безпосередньо у практичній діяльності.
         Мотивація навчальної діяльності не тільки забезпечує високу ефективність цій діяльності, але й має моральний аспект: у кінцевому результаті вона виступає як реалізація потреби бути особистістю.
         Мотиви, що спонукають школярів до навчання, поділяють на  зовнішні та внутрішні. Внутрішні мотиви зв’язані із змістом навчання, прямим продуктом навчальної діяльності учнів. Зовнішні мотиви лежать поза навчальною діяльністю школярів. Внутрішні мотиви є найбільш дійові, а зовнішні – не дуже сильними. Дійовість цих мотивів залежить від конкретної ситуації. Тому необхідно формувати в учнів внутрішні, а також широкі соціальні мотиви навчання.
         Мотиви учнів можуть переходити з одних видів в інші. Основною задачею педагога тут є формування завдань, постановки цілей, підкріплення мотивів при реалізації цих цілей, тобто створення таких умов, які б сприяли створенню в учня сильніших мотивів до навчання, заміни слабких або ж неусвідомлених більш високорівневими мотивами.
Наведемо приклад. Учень, виконуючи вимоги вчителя, довго розв`язує важку для нього математичну задачу.
Нарешті, він її самостійно розв`язав, при цьому він пережив почуття успіху, що виявилося настільки сильним і приємним, що після цього в нього
з`явилося бажання знову пережити такі ж почуття. Тим самим в учня зародилася потреба, хоча поки що і не зовсім  ясна, потреба в емоційних переживаннях успіху від розв`язання складних задач. Якщо учень надалі знов переживе такі ж почуття успіху, задоволення, радості і гордості за самостійне подолання труднощів у розв`язанні складних задач, то зазначена потреба закріпиться і стане дуже значимою для цього учня. Він уже сам буде шукати складні задачі, буде терпляче і наполегливо шукати їх розв`язки, щоб задовольнити свою потребу в емоційних переживаннях успіху.
Поза мотиваційного аспекту неможливо розвивати і мислення. З якою метою, для чого вчиться учень? З яким настроєм? Які мотиви і потреби школяра?
Л.С.Вигодський підкреслював, що думка народжується не з другої думки, а з мотиваційної сфери нашої свідомості.
Мотив - збудник думки, його регулятор. Мотиви навчання - це джерело мислення.
         Проблема підвищення рівня знань з математики нині особливо актуальна. Недоліки системи шкільної освіти, соціальні умови призвели до того, що більшість школярів почали просто уникати цей предмет. Одні вважають, що він їм не під силу, інші - що знання з математики не знадобляться у житті. Завдання вчителя -переконати кожного учня в тому, що навіть мінімальний рівень математичних знань піднімає його на більш високий рівень людського спілкування.
Вивчення математики - нелегка праця, але математика виховує розсудливість, гнучкість розуму, логічність думки і здатність прогнозувати певні ситуації наперед. А це особливо потрібно кожному у ринкових умовах.
Ми прийшли до висновку, що мотивація навчання математиці - це система пізнавальних мотивів, тобто сукупність, комплекс усіх спонукань до знань, допитливості, пізнавальної потреби, навчальної діяльності, зацікавленості до наукового пізнання та пошуку істини.
Маючи великий досвід роботи, пропонуємо декілька способів та методів стимулювання й мотивації інтересу до навчання математики в учнів:
1.      Використання ефекту подиву.
2.      Створення проблемної ситуації.
3.      Евристична бесіда.
4.      Використання аналогії, порівняння, протиставлення.
5       Створення ситуації зацікавленості.
6.      Пізнавальні ігри.
7.      Використання навчальних дискусій.
8.      Створення ситуації вільного вибору учнями навчального завдання.
9.      Створення ситуації емоційно-моральних переживань.
10.    Створення ситуації захопленості.
11.    Використання методу аналізу життєвих ситуацій.
12.    Створення на уроці ситуації успіху.
13.    Використання наочності.
14.    Формування в учнів мотивів обов`язку і відповідальності у навчанні.
15.    Використання історичного матеріалу.
16.    Застосування нового математичного факту.
17.    Використання методу доцільних задач.
18.    Використовування спостережень, наслідування, виміру, експерименту.
19.    Використання відкритої інформації на уроках математики.
20.    Використання практичних задач.
         Проте використовувати тільки мотиви пізнавального інтересу - недостатньо. Особливо важливо, щоб учителі розвивали в учнів мотиви обов'язку і відповідальності у навчанні. У цьому разі вони намагатимуться перемогти всі ймовірні труднощі, відчуватимуть радість від цих перемог, навіть з тих предметів, до яких не мають безпосереднього інтересу.
У цьому полягає органічний зв'язок мотивів обов'язку та інтересу, про які слід пам'ятати кожному вчителю і не протиставляти їх між собою. Таким чином, формувати в учнів мотиви обов'язку і відповідальності необхідно на основі методів пояснення суспільного й індивідуального значення навчання, методів вправ, методів похвали за успішне й добросовісне виконання обов'язків, методів оперативного контролю за виконанням вимог та ін.
Учителі школи вміють формувати в учнів глибокі мотиви навчання, створюючи для цього відповідні умови на уроках. Але цей процес розрахований на творчість учителя, який ціле життя працюватиме для того, щоб навчання було ефективним і плідним, стало радістю і задоволенням кожної дитини.
Щоб здійснити мотивацію навчальної діяльності учнів педагогічний коллектив школи плідно попрацює над проблемою, переймається проблемами вихованців, аналізує прорахунки минулих років, створює повноцінну модель школи сучасності.

Шановні колеги!
Підраховано, що за час своєї професійної діяльності учитель дає ( в середньому ) більше 25 тисяч уроків. Ці уроки повинні бути добре підготовлені, повинні сприяти розвитку учнів, виховувати потребу і здатність до навчання упродовж всього життя.
Крім того, кожен урок повинен в той же час приносити успіх учителю, доставляти йому почуття радості, задоволення своєю професією.
Для вчителя кожен урок - це важка робота, яка потребує 45 хвилин концентрації уваги і великого напруження.

Тому ми вам всім зичимо здоровя, терпіння, здатності до постійного вдосконалення, професійного зростання. 

Немає коментарів: