Конспект уроку з соціально-економічної географії світу Тема: Державний лад країн світу. Класифікація країн за особливостями географічного положення, площею та чисельністю населення

Тема: Державний лад країн світу. Класифікація країн за особливостями географічного положення, площею та чисельністю населення

Мета: ознайомити із поняттями «тип країни», «типологія», сприяти розумінню особливостей сучасної соціально-економічної типології; розвивати вміння визначати тип країн світу, користую­чись картами атласа, характеризувати країни, використовуючи не- текстові документи (таблиці); виховувати зацікавленість сучасним світом, бажання розуміти соціально-економічні процеси, які в ньо­му відбуваються.

Обладнання: політична карта світу, атласи, роздавальні мате­ріали (таблиці).

Тип уроку: засвоєння нових знань, умінь та навичок.

ХІД УРОКУ

I.             Організаційний момент

II.            Актуалізація опорних знань, умінь та навичок

Прийом «Географічна розминка»

Не користуючись картою, назвіть:

•         федеративні держави світу;

•         найбільші за площею держави світу;

•         країни з монархічною формою правління;

•         пострадянські країни з перехідною економічною системою;

•         приклади острівних, півострівних країн.

III.           Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Країни світу різняться між собою не тільки формами правлін­ня, державного устрою політичними та економічними системами. Різноманітність країн сучасного світу вимагає їх класифікації, тоб­то наукового розподілу на групи за певними ознаками з метою їх порівняльного вивчення. Можна скласти класифікацію за одним критерієм, а можна — за сукупністю певних ознак.

IV.          Вивчення нового матеріалу

Кожна країна світу має свої неповторні особливості, але наявність рис, спільних з іншими державами є підставою для виділення певних типів країн.

Тип країни - об’єктивно сформований і відносно стійкий комплекс властивих їй умов і особливостей розвитку, що характеризує її роль і місце у світовому співтоваристві на певному етапі розвитку.

Тип країни формує сукупність умов і особливостей розвитку, які у будь-яких істотних (вирішальних) типологічних рисах, з одного боку, споріднюють її з подібними до неї країнами, а з іншого – вирізняють з-поміж інших. Існування типів країн, їх історична еволюція є наслідком того, що країни розвиваються різними темпами, в різних умовах і різними напрямами.

Науково коректна типологія потребує максимально можливого диференціювання показників і пошуку їх унікальних поєднань. Завдання полягає у з’ясуванні подібного і типового для конкретної групи країн з-поміж інших. При цьому диференціювання країн може не обмежуватися головними типовими ознаками, а тривати далі з метою з’ясування причин наявності цих ознак.

Існують різні типології, які враховують багато показників, що характеризують рівень економічного й соціального розвитку країн, а також історичні й політичні аспекти. Залежно від ознаки, покладеної в основу типології, виділяють такі основні класифікації країн:

- за площею;

- за чисельністю населення;

- за формою правління;

- за формою державного устрою;

- за ідеологічною орієнтацією;

- за формою державного режиму;

- за політичною структурою;

- за рівнем розвитку науки і техніки;

- за рівнем соціально-економічного розвитку.

Крім наведених основних типологій, існують класифікації за віддаленістю від моря, природно-ресурсним потенціалом, типом відтворення населення, рівнем урбанізації, національним складом населення тощо.

За площею. В основі цієї класифікації – територіальний розмір країни. За нею виділяють країни-гіганти, великі, значні, середні, малі, невеликі країни та мікро держави.

Країни гіганти (площею понад 3 млн км²) - - їх у світі 7: Росія (17,1 млн км²), Канада (10 млн), Китай (9,6 млн), США (9,4 млн), Бразилія (8,5 млн), Австралія (7,7 млн), Індія (3,3 млн).

Великі країни (від 1 млн до 3 млн км²) – 21 країна: Алжир, Ангола, Аргентина, Болівія, Ефіопія, Демократична Республіка Конго,  Індонезія, Іран, Казахстан, Колумбія, Лівія, Мавританія, Малі, Мексика, Монголія, Нігер, ПАР (Південно-Африканська Республіка), Перу, Саудівська Аравія, Судан, Чад.

Значні країни(від 500 тис. до 1 млн км²) – 21 країна: Афганістан, Ботсвана, Венесуела, Єгипет, Ємен, Замбія, Кенія, Мадагаскар, Мозамбік, М’янма, Намібія, Нігерія, Пакистан, Сомалі, Таїланд, Танзанія, Туреччина, Україна, Франція, ЦАР (Центрально-Африканська Республіка), Чилі.

Середні країни (від 100 тис. до 500 тис. км²) – 56 країн: Бангладеш, Бенін, Білорусь, Болгарія, Буркіна, Велика Британія, В’єтнам, Габон, Гайана, Гана, Гватемала, Гвінея, Гондурас, Греція, Еквадор, Еритрея, Зімбабве, Ірак, Ісландія, Іспанія, Італія, Камбоджа, Камерун, Киргизстан, КНДР (Північна Корея), Конго, Кот-д’Івуар, Куба,  Лаос, Ліберія, Малаві, Малайзія, Марокко, Непал, Нікарагуа, Нова Зеландія, Норвегія, Оман, Папуа-Нова Гвінея, Парагвай, Польща, Румунія, Сенегал, Сирія, Сурінам, Таджикистан, Туніс, Туркменістан, Уганда, Узбекистан, Уругвай, Філіппіни, Фінляндія, ФРН (Федеральна Республіка Німеччина), Швеція, Японія.

Малі країни (від 10 тис. до 100 тис. км²) – 56 країн: Австрія, Азербайджан, Албанія, Багамські Острови, Беліз, Бельгія, Боснія і Герцеговина, Бурунді, Бутан, Вануату, Гамбія,  Гаїті, Гвінея-Бісау, Гренада, Грузія, Данія, Джібуті, Домініканська Республіка, Екваторіальна Гвінея, Естонія, Ізраїль, Ірландія, Йорданія, Катар, Коста-Ріка, Кувейт, Латвія, Лесото, Литва, Ліван, Македонія, Молдова, Нідерланди, ОАЕ (Об’єднані Арабські Емірати), Панама, Південна Корея, Португалія, Руанда, Сальвадор, Свазіленд, Сербія, Словаччина, Словенія, Соломонові Острови, Сьєра-Леоне, Східний Тімор, Того, Угорщина, Фіджі, Хорватія, Чорногорія, Чехія, Швейцарія, Шрі-Ланка, Ямайка.

Невеликі країни (від 1 до 10 тис. км²) – 8 країн: Бруней, Західне Самоа, Кабо-Верде, Кіпр, Коморські Острови, Люксембург, Маврикій, Тринідад і Тобаго.

Мікродержави (менше 1 тис. км²) – 24 країни: Андорра, Антигуа й Барбуда, Барбадос, Бахрейн, Ватикан, Домініка, Кірибаті, Ліхтенштейн, Мальдіви, Мальта, Монако, Науру, Палау, Республіка Маршаллові острови, Сан-Марино, Сан-Томе і Принсіпі, Сейшельські Острови, Сент-Вінсент і Гренадіни, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Сінгапур, Тонга, Тувалу, Федеративні Штати Мікронезії.

Найбільшою країною світу за площею є Російська Федерація, яка займає 11,5% суходолу, а найменшою – держава-карлик Ватикан, що займає територію 44 га в межах декількох кварталів столиці Італії – Рима.

Державний лад будь-якої країни характеризується насамперед формою правління.

Форма правління – організація державної влади, порядок утворення її органів та їх взаємодія з населенням.

Форма правління впливає на суспільно-політичне життя країн, традиції, інколи – на менталітет населення, але не визначає ні рівня соціально-економічного розвитку, ні особливостей внутрішньополітичного стану країн: так, деякі монархії (наприклад, у Європі) часто є більш демократичними, ніж окремі республіки.

У світі існує 4 форми правління: республіка, монархія, країни Співдружності та джамахірія. Країни розподілені за цими формами правління й регіонами свого розташування наступним чином:

Розподіл країн світу за формами правління

Регіон світу	Кількість країн	Форма правління
		Республіка	Монархія			Країни Співдружності	Джамахірія
			абсолютна	теократична	конституційна
Європа	44	32	-	1	11	-	-
Азія	47	33	5	1	8	-	-
Африка	53	49	-	-	3	-	1
Північна Америка	2	1	-	-	-	1	-
Латинська Америка	14	9	-	-	1	4	-
Австралія й Океанія	14	9	-	-	1	4	-
Усього	193	148	5	2	23	12	1

Республіка. Республіканська форма правління виникла в давні часи. Найбільшого поширення набула в періоди Нової та Новітньої історії. У 1991 р. у світі було 127 республік, а після розпаду СРСР, СФРЮ і Чехо-Словаччини, а також після утворення Східного Тімору їх стало 148.

Республіка – форма правління, за якої суверенні права на владу належать або всім дієздатним громадянам, або їхній більшості.

За республіканського устрою правління від імені народу здійснюється представницькими органами, які обираються або прямим голосуванням, або на основі процедур непрямого народного волевиявлення (через довірених осіб, вибірників тощо).

Існують кілька типів республік:

Парламентська республіка – верховенство має парламент, перед яким уряд несе колективну відповідальність за свої дії, роль президента у державному управлінні поступається ролі парламенту, а уряд очолює прем’єр-міністр. Уряд залишається при владі, доки має підтримку більшості в парламенті. За її відсутності уряд іде у відставку або голова держави розпускає парламент. До такого типу республік належать ФРН, Італія, Індія та інші.

Президентська республіка – в руках президента поєднані повноваження глави держави і голови уряду (США, Бразилія, Аргентина тощо).

Президентсько-парламентська республіка – роль президента і парламенту урівноважена (Росія, Україна тощо).

У світі три чверті країн – республіки. Ця форма правління вважається найбільш прогресивною й демократичною. Республіками є більшість країн Латинської Америки, майже всі колишні колонії в Азії, 49 з 53 країн Африки та інші.

Монархія. Найдавнішою формою правління, притаманною ще першим державам світу, є монархія. Монархічна форма правління впродовж історії зазнала значних змін, але сутність її здебільшого залишилась незмінною: зосередження влади в руках однієї особи, з певними особливостями у конкретних державах.

Монархія – форма правління, за якої верховна державна влада формально (цілком або частково) зосереджена в руках одноосібного керівника держави – монарха.

Як правило, влада монарха довічна й передається у спадок, але існують дві монархії, які мають елементи республіки: Малайзія – федеративна конституційна монархія, де монарха обирають  на 5 років султани султанатів, що входять до складу держави; ОАЕ – федеративна абсолютна монархія, в якій главу держави – президента на 5 років обирає Верховна Рада емірів.

Особлива ситуація у Ватикані, де Папу Римського, який має світський титул Світлішого князя, довічно обирають на колегії кардиналів (конклаві), серед яких право голосу мають лише кардинали віком до 80 років, і їх кількість не повинна перевищувати 120 осіб.

Титул монарха в різних країнах різний: султан (Бруней, Оман), папа (Ватикан), емір (Кувейт, Бахрейн), герцог (Люксембург), імператор (Японія), Король (у більшості монархій), князь (Монако, Ліхтенштейн).

Всього у світі існує 30 монархій. З них

- у Європі 12: Андорра, Бельгія, Ватикан, Велика Британія, Данія, Іспанія, Ліхтенштейн, Люксембург, Монако, Нідерланди, Норвегія, Швеція;

- у Азії 14: Бахрейн, Бруней, Бутан, Йорданія, Камбоджа, Катар, Кувейт, Малайзія, Непал, ОАЕ, Оман, Саудівська Аравія, Таїланд, Японія

- у Африці 3: Лесото, Марокко, Свазіленд;

- у Океанії 1: Тонга.

Монархії різняться за своєю формою:

Абсолютна (необмежена) монархія – форма правління, за якої глава держави –  монарх є  головним джерелом законодавчої та виконавчої влади (здійснюється залежним від монарха апаратом). Монарх здебільшого встановлює податки і розпоряджається фінансами. Парламент або взагалі відсутній, або є дорадчим органом.

Абсолютних монархій у світі 5: Бруней, Бутан, Катар, ОАЕ, Оман.

Конституційна (обмежена) монархія – форма правління, за якої влада монарха обмежена конституцією, законодавчі функції передані парламенту, а виконавчі – уряду. Монарх юридично є верховним главою виконавчої влади, главою судової системи, формально призначає уряд, замінює міністрів, розпоряджається військами, може скасувати прийняті парламентом закони і розпустити парламент. Але фактично ці повноваження належать уряду.

Конституційних монархій у світі 23: Тонга (Океанія); Лесото, Марокко, Свазіленд (Африка); Бахрейн (фактично абсолютна), Йорданія, Камбоджа, Кувейт (фактично абсолютна), Малайзія, Непал, Таїланд, Японія (Азія); Андорра, Бельгія, Велика Британія, Данія, Іспанія, Ліхтенштейн, Люксембург, Монако, Нідерланди, Норвегія, Швеція (Європа).

Теократична монархія – форма правління, за якої політична і духовна влада перебувають у руках церкви.

Теократичних монархій у світі 2 – Ватикан і Саудівська Аравія.

Держави у складі Співдружності. До них належать 14 країн – колишніх колоній Великої Британії, в яких формально главою держави є Британська королева, представлена в країні генерал-губернатором (обов’язково її уродженцем). Такі країни мають свій парламент і уряд. Це Канада, Австралія, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Тувалу, Антигуа й Барбуда, Співдружність Багамських Островів, Барбадос, Беліз, Гренада, Сент-Вінсент і Гренадини, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Ямайка.

Країни Співдружності можуть здійснювати незалежну політику, їх мешканці є громадянами своїх держав, а не підданими Британської королеви, але об’єднує їх визнання верховної влади королеви Великої Британії. Члени Співдружності мають беззастережне право одностороннього виходу з неї за власним бажанням. Цим правом свого часу скористались М’янма, Ірландія, Пакистан, які зараз є республіками.

Від „держав у складі Співдружності” за формою правління суттєво відрізняється інтеграційне угруповання Британська Співдружність Націй, яке було юридично оформлене у 1931 році і нині охоплює 51 країну – колишні колонії Великої Британії, розташовані у всіх частинах світу на площі понад 30 млн. км²з населенням понад 1,2 млрд. осіб. Учасники угруповання мають різноманітні форми правління: республіки, монархії, держави у складі Співдружності.

Джамахірія. Це унікальна форма правління, за якої існує „народовладдя”.

Джамахірія – форма правління, за якої відсутні традиційні інститути влади; вважається, що всі державні рішення приймаються усім народом.

Таку форму правління у світі має лише 1 держава – Лівія (Велика Соціалістична Народна Лівійська Арабська Джамахірія). У країні ліквідовано політичні партії й уряд, парламент у його класичній формі. Нею керують первинні народні збори, наділені законодавчою і виконавчою владою. З 1977 р. головним законодавчим органом є Загальний народний конгрес (скликається двічі на рік), куди входять секретарі районних народних зборів і представники громадських організацій.

Класифікація країн світу за чисельністю населення

За цією класифікацією виділяють країни найбільші, значні, середні, невеликі та дрібні.

Найбільші країни (чисельність населення – понад 100 млн. осіб) – 10 держав: Китай (1 млрд. 313 млн. осіб), Індія (1 млрд. 29 млн.), США (278 млн.), Індонезія (228 млн.), Бразилія (176 млн.), Росія (145 млн.), Пакистан (144 млн.), Бангладеш (131 млн.), Японія (126 млн.), Нігерія (110 млн.).

Значні країни (40 млн. – 100 млн. осіб) – 17 держав: Велика Британія, В’єтнам, Демократична Республіка Конго, Ефіопія,  Єгипет, Іран, Італія, Мексика, М’янма, ПАР, Південна Корея, Таїланд, Туреччина, Україна, Філіппіни, Франція, ФРН.

Середні країни (20 млн. – 40 млн. осіб) – 21 держава: Алжир, Аргентина, Афганістан, Венесуела, Ірак, Іспанія, Канада, Кенія, КНДР, Колумбія, Малайзія, Марокко, Непал, Перу, Польща, Румунія, Саудівська Аравія, Судан, Танзанія, Уганда, Узбекистан.

Невеликі країни (1,5 млн. – 20 млн. осіб) – 96 держав: Австралія, Австрія, Азербайджан, Албанія, Ангола, Бельгія, Бенін, Білорусь, Болгарія, Болівія, Боснія і Герцеговина, Ботсвана, Буркіна, Бурунді, Бутан, Вірменія, Гаїті, Гана, Гватемала, Гвінея, Гондурас, Греція, Грузія, Данія, Домініканська Республіка, Еквадор, Еритрея, Ємен, Замбія, Зімбабве, Ізраїль, Ірландія, Йорданія, Казахстан, Камбоджа, Камерун, Киргизстан, Конго, Коста-Ріка, Кот-д’Івуар, Куба, Кувейт, Лаос, Латвія, Лесото, Литва, Ліберія, Ліван, Лівія, Мавританія, Мадагаскар, Македонія, Малаві, Малі, Мозамбік, Молдова, Монголія, Намібія, Нігер, Нідерланди, Нікарагуа, Нова Зеландія, Норвегія, ОАЕ, Оман, Панама, Папуа-Нова Гвінея, Парагвай, Португалія, Руанда, Сальвадор, Саудівська Аравія,  Сенегал, Сербія, Сінгапур, Сирія, Словаччина, Словенія, Сомалі, Сьєра-Леоне, Таджикистан, Того, Туніс, Туркменістан, Угорщина, Уругвай, Фінляндія, Хорватія, ЦАР, Чад, Чехія, Чилі, Швейцарія, Швеція, Шрі-Ланка, Ямайка.

Дрібні країни (менше 1,5 млн. осіб) – 49 держав: Андорра, Антигуа і Барбуда, Багамські Острови, Барбадос, Бахрейн, Беліз, Бруней, Вануату, Ватикан, Габон, Гайана, Гамбія, Гвінея-Бісау, Гренада, Джібуті, Домініка, Західне Самоа, Екваторіальна Гвінея, Естонія, Ісландія, Кабо-Верде, Катар, Кіпр, Кірибаті, Коморські Острови, Ліхтенштейн, Люксембург, Маврикій, Мальдіви, Мальта, Монако, Науру, Палау, Республіка Маршаллові Острови, Сан-Марино, Сан-Томе і Принсіпі, Свазіленд, Сейшельські Острови, Сент-Вінсент і Гренадини,  Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Соломонові Острови, Сурінам, Східний Тімор, Тонга, Тувалу, Чорногорія, Федеративні Штати Мікронезії, Фіджі.

Найбільшою за чисельністю населення країною світу є Китай, в якому у 2006 р. мешкало понад 1 млрд. 313 млн. осіб, а найменшою (як і за площею) – Ватикан, де офіційно громадянами є трохи більше 1000 осіб.

V.            Закріплення нових знань, умінь та навичок

Питання для обговорення

•       Які показники соціально-економічного розвитку є найбільш важливими при встановленні типу країни? Доведіть це на кон­кретних прикладах.

•       Чи існує залежність між розміром території країни та рівнем її економічного розвитку? Доведіть свою думку на конкретних прикладах.

•       Чому деякі країни, де прибутки населення високі (наприклад, Саудівська Аравія, Катар, Кувейт), відносять до країн, що роз­виваються?

•       З якою метою в ООН щорічно встановлюють рейтинги країн за різними економічними показниками?

VI.           Підсумок уроку

•       З метою вивчення процесів, які відбуваються в сучасному світі, країни групують за різними ознаками: площею території, кіль­кістю населення, географічним положенням, структурою гос­подарства, рівнем соціально-економічного розвитку тощо.

•       Типології країн світу за рівнем соціально-економічного розвит­ку відображають підсумки їхнього розвитку на сучасному істо­ричному етапі.

•       У сучасному світі відбувається поглиблення диференціації кра­їн на відносно невелику, але економічно потужну групу лідерів і велику групу слаборозвинених країн.

VII.         Домашнє завдання

Опрацювати §4 ст. 22-27