УРОК № 1
Тема. Зоологія
— наука про тварин.
Мета: сформувати
у школярів поняття про науку зоологію й про царство Тварини як складову частину
природи.
Обладнання й матеріали: підручник
[1], зошит [3], фотографії й плакати, що дозволяють розповісти про науку
зоологію й показати царство Тварини як складову частину природи.
Базові поняття й терміни: природа,
система живої природи, царство Тварини, зоологія.
Хід уроку
I.Організаційний етап
II.Актуалізація опорних знань і
мотивація навчальної діяльності.
Обговорення проблемної ситуації або
питання
На початку кожного уроку передбачено
обговорення проблемної ситуації або питання. Це дозволяє здійснити не тільки
актуалізацію опорних знань, але й мотивацію навчальної діяльності. Учитель
пропонує школярам обговорити проблему, проблемну ситуацію або питання, що дає
їм можливість усвідомити необхідність подальшого вивчення теми уроку. Учитель
вислуховує думки учнів, потім ці думки обговорюються, після цього вчитель і учні
підбивають підсумок дискусії. Під час обговорення учні з одного боку активно
застосовують знання, які вже вони мають, а з іншого — розуміють, що цих знань
недостатньо для вирішення проблеми або відповіді на питання. Вони роблять
висновок про те, що їм потрібна додаткова інформація.
Даний урок можна почати від
обговорення такого питання: «Як ви думаєте, чи можуть тварини існувати
незалежно від інших живих організмів?»
III.Вивчення нового матеріалу
Робота з підручником
Під час вивчення нового матеріалу
можна використовувати роботу в групах, котра заснована на вивченні тексту
підручника і його подальшому обговоренні в цій групі.
Робота з текстом підручника є
важливим елементом навчання. Школярі повинні поступово опановувати навички
роботи з науковими й навчальними текстами, вміти структурувати такі тексти й
отримувати з них наукову інформацію. Предмет «Біологія» дає можливість
формувати у школярів уміння активно користуватися змістом підручника, швидко
знаходити в параграфі необхідну інформацію й застосовувати її для пошуку
відповідей на запитання, що виникають. Восьмикласник повинен розуміти зміст
тексту, що читається, виділяти з нього головне, узагальнювати прочитане, робити
висновки. Він також повинен уміти користуватися словником, отримувати з нього
інформацію про невідомі терміни. Усі ці вміння формуються поступово. Тому
робота з підручником повинна проводитися на кожному уроці.
На цьому ж уроці, після того, як
школярі обговорять неможливість існування тварин незалежно від інших живих
організмів, їм пропонується прочитати частину тексту параграфа «Зоологія —
наука про тварин» на с. 6—9 та обговорити в групах нову інформацію.
Розповідь учителя з елементами
бесіди
Розповідь із елементами бесіди дає
можливість учителеві не тільки розповідати, але й постійно спілкуватися зі
школярами, з’ясовуючи ступінь розуміння й коригуючи розповідь в разі потреби.
Учителі досить часто використовують таку форму роботи, оскільки вона дає
можливість викладати новий матеріал, контролюючи його розуміння.
На цьому уроці бесіда починається з
розповіді про науку зоологію, царство Тварини і його місце в системі живої
природи.
1. Царства
живої природи
Розмову про царства природи слід
починати з повторення вже вивчених царств. Про кожне з них потрібно поставити
запитання й вислухати відповіді учнів. Після цього стане зрозумілим, на чому
зупинитися і що пояснити докладніше.
Учені виділяють п’ять царств. Назвіть
царства, які ви знаєте.
Учитель вислуховує відповіді
школярів і розширює їхнє знання, доповнюючи те, що ними було сказано.
2. Ознаки живих організмів
Можливо, є необхідність поговорити
зі школярами про ознаки живих організмів, для того щоб можна було виділити
основні ознаки живого й особливості саме тваринних організмів.
Усі живі організми поєднує те, що
вони мають ряд основних ознак. Треба запитати у школярів, які це ознаки,
вислухати їхні відповіді й додати ті ознаки, які школярі не назвали.
Основні ознаки живого.
1. Єдність хімічного складу (до
складу живих організмів входять білки, нуклеїнові кислоти, вуглеводи, ліпіди).
2. Єдиний принцип структурної
організації (всі живі організми складаються із клітин).
3. Самовідтворення (репродукція).
Розповідаючи про цю ознаку,
необхідно показати, що існування кожної окремо взятої біологічної системи
обмежене в часі й підтримування життя пов’язане із самовідтворенням.
Репродукція тісно пов’язана з іншими фундаментальними властивостями живих
організмів — спадковістю й мінливістю.
4. Спадковість — здатність живих
організмів передавати свої ознаки й властивості наступному поколінню.
5. Мінливість — це здатність живих
організмів існувати в різних формах і варіаціях.
6. Ріст і розвиток.
Розповідаючи про цю ознаку, слід
нагадати, що процеси росту й розвитку характерні для всіх живих організмів і є
загальними властивостями живої матерії. Вони взаємозалежні, але нетотожні.
Рости — означає збільшуватися в розмірах і масі зі збереженням загальних рис
будови. Розвиток же супроводжується зміною живих об’єктів, у результаті
розвитку виникає новий якісний стан об’єкта.
7. Подразливість.
Розповідаючи про цю ознаку, слід
показати, що в процесі еволюції у живих організмів виробилася й закріпилася
властивість вибірково реагувати на зовнішні впливи. Цю властивість називають
подразливістю. Реакція багатоклітинних тварин на подразники здійснюється за
допомогою нервової системи й називається рефлексом. Організми, які не мають
нервової системи, наприклад, найпростіші або рослини, позбавлені рефлексів,
їхня реакція на вплив зовнішніх факторів виражається в зміні характеру руху або
росту. Відповідні реакції найпростіших одноклітинних тварин називають
таксисами. Наприклад, позитивний фототаксис — рух у напрямку до світла,
негативний фототаксис — рух у напрямку від світла.
Можна запитати про те, які рухи
характерні для рослин (тропізми, настії).
8. Дискретність.
Із цією властивістю живого школярі
зустрічаються вперше, про неї потрібно розповісти детальніше. Слово
дискретність походить від латинського discretum, що означає переривчастий,
розділений, такий, що складається з окремих частин. Дискретність — загальна
властивість матерії. Життя на Землі проявляється у вигляді дискретних форм.
Будь-яка біологічна система (наприклад, організм, популяція, вид, біоценоз)
складається з окремих, однак взаємозалежних і взаємодіючих частин, що утворюють
структурно-функціональну єдність.
9. Авторегуляція.
Із цією властивістю живого школярі
також не зустрічалися в процесі попереднього вивчення біології. Авторегуляція
(саморегуляція) тісно пов’язана з гомеостазом. Гомеостаз — це здатність живих
організмів, які живуть у безупинно мінливих умовах середовища, підтримувати
сталість свого хімічного складу й інтенсивність фізіологічних процесів.
Авторегуляція здійснюється за допомогою гомеостазу.
10. Ритмічність.
Необхідно відзначити, що періодичні
зміни в навколишньому середовищі впливають на живу природу, формуючи власні
ритми живих організмів. Ці ритми залежать від ритмічних процесів, характерних
для Сонця, Землі й Місяця, тобто мають космічне походження. Ритмічність,
спрямована на узгодження функцій організмів із навколишнім середовищем, є
необхідною пристосувальною реакцією. На жаль, ця властивість живих організмів
зазвичай обминається увагою й рідко обговорюється на уроках біології, що
призводить до нерозуміння учнями багатьох явищ і процесів у живій природі.
3. Тварини в
системі живої природи
Оскільки школярі вже знають про
поділ живих організмів на царства й вивчали царства Рослини, Гриби і Дроб’янки,
то доцільно починати розмову про царство Тварини із повторення поняття
«система».
Навколишній світ являє собою єдину
систему. Система — це ціле, що складається із частин (компонентів), які є взаємозалежними
й впливають один на одного. Основними компонентами навколишнього світу є жива й
нежива природа. Між живою й неживою природою існують численні зв’язки. Хто може
навести приклади таких зв’язків? Наприклад, для всіх живих організмів
(компоненти живої природи) необхідна вода (частина неживої природи), без води
життя неможливе. У той же час багата рослинність лісів зберігає вологу в
грунті, зволожує повітря. Після вирубки лісів зменшується кількість води в
грунті, міліють ріки, клімат стає більш сухим.
Жива й нежива природа також є
складними системами. До складу системи живої природи входять живі організми:
рослини, тварини, гриби, бактерії, міме якими існують взаємозв’язки. Хто може
навести приклади таких взаємозв’язків? Наприклад, рослини служать їжею для
травоїдних тварин. Після відмирання рослин і тварин їхні, залишки потрапляють у
ґрунт, де ґрунтові гриби й бактерії розкладають їх до мінеральних, тобто дуже
простих речовин, якими харчуються рослини.
Потім потрібно поговорити про
особливості тварин, їх відмінності від рослин і грибів.
Показуючи зв’язки тварин з іншими
організмами, слід сказати про те, що у тварин багато спільних рис із
представниками інших царств. Наприклад, тварини й рослини маю!-» клітинну
будову, подібний хімічний склад, багато спільних властивостей (обмін речовин,
спадковість, мінливість, подразливість). Ці зв’язки глобальні, вони
відображають спільність усього живого на Землі.
Як споживачі готової органічної
речовини, тобто консументи, тварини є найважливішими ланками ланцюгів і сіток
живлення. У результаті процесів життєдіяльності й рухливості тварини
споживають, перерозподіляють у біосфері величезні кількості речовини та енергії
й завдяки цьому прискорюють плин біологічного колообігу речовин.
Чималою є роль тварин (особливо комах)
як запилювачів квіткових рослин» розповсюджувачів насіння й плодів.
Незаперечний їхній внесок у процеси утворення ґрунту (черви, личинки комах,
риючі гризуни), у формування ландшафтів (риючі тварини, копитні, бобри).
Тваринний світ є частиною системи живої природи й впливає на життя біосфери й
людини.
Звичайно, не весь матеріал,
запропонований для розповіді з елементами бесіди, учитель буде використовувати
на уроці, а можливо, побудує бесіду по-іншому, спираючись на іншу логіку свого
викладу.
ІV.Узагальнення
й систематизація знань і вмінь учнів
Робота із зошитом
Робочим зошитом [3] можна
користуватися під час закріплення й контролю знань як на уроці, так і вдома.
Для цього учитель обирає завдання із зошита. Виконання цих завдань дає
можливість формувати у школярів уміння користуватися таблицями, малюнками,
схемами, працювати самостійно.
Робота з підручником
Підручник може бути використаний як
при вивченні нового матеріалу, так і під час проведення систематизації й
контролю знань і вмінь учнів. На цьому уроці учні ознайомлюються з рубрикою
«Запам’ятайте найважливіше» на с. 8. При необхідності записують висновки в
зошит.
Питання для повторення й обговорення
У рубриці «Перевірте свої знання» є
питання для повторення й обговорення. На даному уроці можна використовувати
запитання 3, 4 на с. 8 підручника.
V.Самостійна
робота учнів
Самостійна робота учнів може бути
організована на кожному уроці. Наприклад, учні самостійно опрацьовують і
записують у зошит розділи підручника [1] «Запам’ятайте найважливіше» або
ознайомлюються з рубриками «Наука та науковці», «Енциклопедична вставка»,
«Готуємося до тематичного оцінювання», «Висновок».
Зміст самостійної роботи вчитель
вибирає на свій розсуд. У наступних уроках ми не будемо докладно прописувати
цей етап, надаючи можливість учителеві діяти самостійно. Будемо тільки радити,
на якому уроці доцільніше використовувати той або інший матеріал з різних
рубрик підручника [1].
VI.Підсумки
уроку
Школярі самостійно підбивають
підсумок уроку, звертаючи увагу на
ті нові знання, яких вони здобули в
процесі уроку, демонструють розуміння таких понять, як природа, система живої
природи, царство Тварини, визначають місце тварин у системі живої природи. У
наступних уроках ми не будемо докладно прописувати цей етап, надаючи можливість
учителеві діяти на власний розсуд.
VII.Домашнє завдання
Усі домашні завдання вказані за
підручником [1] і зошитами [2], [3].
У підручнику [1] прочитати § 1,
відповісти на запитання 5, 6 після параграфа на с. 9.
Виконати завдання в зошиті [3, с.
2].
Немає коментарів:
Дописати коментар