Конспект уроку з економіки ТЕМА: Сутність грошей. Види грошей. Грошова маса та її показники.

ТЕМА: Сутність грошей. Види грошей. Грошова маса та її показники.

Мета: забезпечити розуміння учнями сутності гро­шей, їх функцій, ліквідності будь-якого активу; роз­вивати економічне мислення; стимулювати пізнаваль­ний інтерес, уміння співвідносити теоретичні знання з практикою; удосконалювати навички висловлювання власної точки зору, слухання, ставлення запитань; роз­вивати комунікативні якості в процесі колективної ро­зумової діяльності учнів.  

Обладнання: схема «Види грошей»,  розда­вальний матеріал: картки із завданнями для виконання інтерактивних вправ та роботи в малих групах; презентація, відеоматеріал.

Основні поняття: гроші, історичні форми вартості, функції грошей, ліквідність, чек, вексель.

Тип уроку: комбінований (урок засвоєння нових знань з використанням інтерактивних технологій).  

  

ХІД УРОКУ

I. Організаційний етап

II. Мотиваційний етап

Виявлення асоціацій до слова «гроші».

Учитель. «Був відкритий товар товарів, який у при­хованому вигляді містить у собі інші товари, чудесний засіб, здатний, якщо це завгодно, перетворюватися в будь-яку принадну і бажану річ. Хто володів ним, той панував у світі виробництва...» Ці слова належать Карлу Марксу.                 

Чи згодні ви з думкою, що гроші — один з найчудові­ших винаходів людини?

Чи може статися так, що гроші стануть непотрібним мотлохом?

(«...Непотрібний мотлох. Навіщо ти мені тепер? Ти не вартий, щоб я нахилився та підняв тебе з долу». Епізод з роману Д. Дефо «Життя та надзвичайні пригоди Робінзона Крузо». Поза суспільством та сферою виробни­чих відносин гроші втратили свій сенс, стали звичайними й навіть непотрібними речами.)

Отже, поміркуймо над такими висловлюваннями:

Шекспір: «Заритий скарб — іржа і гниль, лише у обер­ті багатства ціль».                                    

Завдання учням: записати у своїх зошитах запитання, на які б вони хотіли отримати відповіді впродовж роз­гляду теми.

Постановка разом з учнями мети уроку, визначення за­вдань.            

III. Етап засвоєння нових знань

Інтерактивна вправа «Обмін». Учні отримують картки з назвами товарів (наприклад: хутро білки, шкура вівці, сокира, мішок зерна, корова, кожух, чоботи, золоті моне­ти) і мають обміняти свій товар на інший.

Обговорення. З якими труднощами ви зіткнулися та чим, на вашу думку, вони викликані?

Учитель. Таким чином, виникнення грошей зумов­лено труднощами обміну продуктами праці — бажання двох суб'єктів здійснити обмін споживчими вартостя­ми товарів часто не збігалися. Поступово учасники об­міну пересвідчувалися, що серед усіх товарів, що обмі­нюються, є такий, який шукають частіше за інші, тобто він має найбільшу споживчу вартість.

Такий товар виділився стихійно в Процесі розвитку товарного виробництва — його завжди можна обмі­няти на необхідне благо, наприклад: риба (Ісландія, XV ст), хутро (слов'янські племена), перлини (Індія), чай (Монголія), слонова кістка (Центральна Африка), сіль (Китай), какао (Нікарагуа) та майже повсюди...

Спробуйте здогадатися, про що йдеться (гра з класом).

1 етап. Відокремлення скотарських племен унаслідок першого крупного суспільного поділу праці перетвори­ло деякі знаряддя праці, хатнього начиння та свійських ' тварин у знаряддя обміну. Порівняння грошових функ­цій з «цим» залишило глибокий слід в історії часів та народів.

2  етап. Про «це», як про міру вартості, згадується в поемі Гомера про героїв стародавньої Трої, а також в «Енещі» Котляревського.

3 етап. «Це» лежить в.основі сучасної назви грошової індійської одиниці «рупія».

4 етап. «Це» є назвою свійської тварини. Відповідь: мова йде про худобу.

Практична вправа

Франкські племена в обміні використовували такі про­порції:

2 мішки зерна = 1 сокира;

4 сокири = 1 кожух;

 1 кожух = 4 мішки зерна.

Який з товарів був «найдорожчим» і найвигіднішим під час обміну, за який можна було купити найбільше ін­ших товарів?

Найвигіднішим в обміні є кожух.)

Історичні форми вартості: проста (бартерний, тобто безпосередній обмін товарами без посередництва гро­шей); розгорнута (вартість даного товару оцінюється через вартість усіх інших товарів); загальна (виділення одного товару — еквіваленту виміру вартості інших то­варів); грошова (товаром-еквівалентом повсюдно ста­ють метали).

2. Якості грошей

Пропонується емоційно наситити цей блок теми жар­тівливими запитаннями.

Чому в якості грошей у нашому місті не можна вико­ристовувати... соснові шишки?

Чому ж тоді слов'янські племена використовували ху­тро білки, адже білки зустрічалися в лісах дуже часто? (Білку потрібно було перш за все зловити, убитії, обереж­но зняти хутро, не пошкодивши його, що й робило хутро достатньо рідкісною річчю.)

Розмірковуючи, учні виводять першу якість грошей — рідкіс­ність.

Відомо, що універсальним товаром у багатьох народів були свійські тварини. Корови — достатньо рідкісний у нашому місті товар, чому б його не зробити гроши­ма?

Учні приходять до висновку, що наступними якостями гро­шей є портативність та ділимість.

Ну, добре, червона або чорна ікра — товар рідкісний, портативний, поділяється, чим не гроші?

Учні визначають ще одну якість грошей — довговічність. От чому золото стає найбільш відповідним матеріалом.

Отже повноцінні золоті гроші тривалий час застосову­валися в обміні.  З часом монети почали карбувати з невеликим умістом благородних металів, а це вже простий знак вартості, а ще пізніше з'явилися паперові гроші — закінчена форма знаку вартості. Паперові гроші максимально зручні в обігу, практично не мають власної вартості як грошовий товар, легко відновлюються відносно зрос­таючих масштабів суспільного виробництва та обігу.

Можна пригадати, коли та де, на думку істориків, з'явилися перші паперові гроші.

Дивиться, зараз я на цьому аркуші напишу 5 тугриків, щось намалюю, поставлю свій підпис. От вам і гроші!

Учні вирішують, що гроші наділені примусовою силою даної держави, тобто загальноприйняті та впізнавані.

Емісія — випуск в обіг додаткової необхідної кількості грошових знаків.

Резерв: об'єднати клас в групи, дати завдання — за де­кілька хвилин проілюструвати схему «гроші полегшу­ють обмін там, де потреби не збігаються».

3. Функції грошей ( На слайдах)

Розглянемо ситуації.

Ви заходите до магазину та бачите, що модні джинси коштують 400 гривень. Чи можете ви, не маючи грошей, оцінити їх вартість та свою споживчу спроможність?

Коли підприємець підраховує свої витрати на вироб­ництво, доходи від реалізації та прибуток, чи потрібні йому для цього наявні гроші?

Отже, у цих прикладах функція, яку ідеально викону­ють гроші,—міра вартості.

Грошове вираження вартості ще не означає реалізацію товару. Ви ж ще не купили джинси, що сподобалися вам у магазині? Товаровиробники прагнуть виручити від продажу свого товару гроші, які стануть засобом придбання інших товарів, тобто виконають функцію засобу обігу. Таким чином, гроші стають посередником в обміні товарів та забезпечують (обслуговують) їх обіг, долаючи часові, просторові та індивідуальні кордони безпосереднього обмін одного товару на інші.

Чи згодні ви із твердженням: гроші є суттєвим товаром, який не годиться ні на що інше, крім як позбавитися від нього?

Жарт (для релаксації)

—     Тато, ти пам'ятаєш, що обіцяв мені 50 доларів, якщо я добре закінчу десятий клас?

Так-так, звісно. Ну, як твої справи?

— Поздоровляю тебе, тато. Ти зекономив цю суму.

Інша ситуація: ваш батько 10 грудня отримує заробітну плату та сплачує комунальні платежі за минулий місяць листопад.

Ці приклади демонструють функцію грошей — засіб платежу.

Ваша родина може відмовиться від покупки пральної машини в кредит та обрати спосіб накопичення необ­хідної суми грошей. Тут гроші обслуговують накопи­чення вартості в її загальній абстрактній формі, вико­нуючи функцію засобу накопичення.

Нарешті, ще одна функція грошей — світові гроші.

Доведіть чи заперечте: світові гроші — комплексна функція, яка повторює по суті всі функції, характерні грошам на внутрішньому ринку.

(Доведення. Виділення функції світових грошей зумовле­не особливостями руху вартості на світовому ринку, які визначаються розподілом усього ринку державними кор­донами, завдяки чому з'являється специфічний суб'єкт економічних відносин — держава, що представляє і захи­щає інтереси крайки в цілому. Гроші на світовому ринку виконують функцію платіжного засобу та засобу перене­сення багатства з однієї країни в іншу. Якщо світові грош> використовуються для сплачування боргу, пов'язаного к зовнішньою торгівлею, кредитами, тоді вони виконують функцію засобу платежу)

Практична вправа

Які функції виконують гроші в таких ситуаціях?

1.  Родина Федорових отримала відсотки зі свого депо­зитного рахунку в банку «Аваль» у розмірі 2400. грн.(Засіб платежу)

2.  На сімейній раді члени родини вирішували купити кухонний комбайн за 1900 грн, новий телевізор зе 1950 грн чи набір садових меблів за 1800 грн. (Міра вартості)

3.  У зв'язку з прийнятим рішенням наступного дня родина купує набір садових меблів. (Засіб обігу)

4.  Бабуся була незадоволена прийнятим рішенням, тому вирішила залишок від отриманих у банку гро­шей зберігати та відкладати з власної пенсії на по­купку кухонного комбайну. (Засіб накопичення)

5.  Батько ж запропонував обміняти цю суму на євро. (Світові гроші)

6.  Мати, яка працює вчителькою, отримала заробітну плату 840 три. (Засіб платежу)

7.  Вона перш за все сплатила комунальні платежі за минулий місяць у розмірі 280 грн. (Засіб платежу)

8.  Скоро новорічні свята, тому вона вирішила зайти після роботи до торгового центру подивитися, які подарунки можна придбати кожному члену родини та запланувати певні витрати. (Міра вартості)

9. У суботу родина завжди вирушає до супермаркету та закуповує продукти на тиждень. (Засіб обігу)

 10. А діти, Сашко та Марійка, отримують свої кишень­кові гроші. (Засіб платежу)

11.  Діти завжди ретельно обмірковують свої видатки.     (Міра вартості)

12.  Ніхто не здогадувався, який подарунок готує батько  родини, поклавши свою премію у розмірі 1500 доларів на банківський рахунок «Новорічний». (Світові гроші, засіб накопичення)

Гроші пройшли тривалий і складний шлях розвитку з точки зору не тільки ускладнення їх економічної суті та підвищення суспільної ролі, а й урізноманітнення їх форм. Під впливом зміни суспільних відносин, формою виразу яких є гроші, та ускладнення вимог ринку до грошей останні періодично скидали одну форму і набували іншої, більш адекватної новим умовам. Історія грошей, по суті, є процесом поступового відбору окремих товарів чи особливих штучних форм, найбільш придатних виконувати функції грошей у певних ринкових умовах. Загальний процес еволюції форм грошей схематично показано на рис. 1.1.(див. перше питання уроку).

Еволюція форм грошей відбувалася від повноцінних грошей до неповноцінних, якими є сучасні гроші.Повноцінними були гроші, що мали внутрішню реальну вартість, адекватну вартості товару, який виконував функції грошей, чи вартості того матеріалу, з якого гроші були виготовлені, наприклад золоті чи срібні монети. Неповноцінними є гроші, які набувають своєї вартості виключно в обігу. При цьому вона може істотно відхилятися від вартості того матеріалу, з якого вони виготовлені (банкноти, білонна монета, депозитні та електронні гроші). У сучасний період усі країни світу користуються виключно неповноцінними грошима. 

Форми повноцінних грошей:
Спочатку роль грошей виконували предмети першої необхідності,наприклад,зерно, сіль, хутро. Згодом такими товарами стали мушлі, черепашки, дорогоцінне каміння.

Між періодами використання повноцінних і неповноцінних грошей знаходиться епоха використання змішаних форм. У цей період в одних країнах використовували повноцінні гроші, в інших — неповноцінні . До того ж, в одних і тих самих країнах поряд з повноцінними монетами нерідко використовувалися неповноцінні — білонні — монети, а також паперові знаки грошей (банкноти). Останні не мали внутрішньої вартості і були за формою ідентичні неповноцінним грошам. Проте вони тривалий час вільно обмінювалися на повноцінні монети і їх вартість, що формувалася в обміні, зближалася з вартістю металу, на який вони обмінювалися. Тому такі банкноти були тотожні повноцінним грошам. Переваги білонної монети (дешевизна, тривале функціонування) допомогли їй залишитися в обігу і після того, коли повноцінна монета як форма грошей «зійшла зі сцени». І сьогодні вона широко використовується в усіх країнах, навіть у тих, які досягли великих успіхів у розвитку безготівкових розрахунків та електронізації грошового обігу.

Еволюція металевих грошей досягла свого апогею в період капіталізму вільної конкуренції. Золоті гроші настільки добре відповідали вимогам ринку, що навіть найкритичніші дослідники того часу без будь-яких сумнівів ототожнювали гроші з цим металом. Ускладнення і розширення товарного виробництва та ринкових відносин, що охопили всі сфери людського суспільства, з одного боку, та поява могутніх неринкових (державно-монополістичних) факторів впливу на економіку, з іншого, поставили перед грошовим товаром в епоху золотого монометалізму ще складніші вимоги:

1. швидко посилювалися вимоги щодо зростання обсягів відтворення грошового товару відповідно до інтенсивно зростаючих масштабів суспільного виробництва й обігу. Реакцією на цю вимогу було широке запровадження в обіг розмінних на золото паперових банківських білетів, оскільки виготовлення золотих грошей було вкрай обмежене малими запасами золота.

2. зростали вимоги щодо скорочення витрат на виготовлення грошей для мінімізації суспільних витрат обігу, які постійно зростали в міру розширення масштабів виробництва та обігу і спричиненого цим збільшення маси грошей. Навіть при заміні в обігу золотих монет паперовими банкнотами, але при збереженні розміну їх на золото держави повинні були нагромаджувати великі маси золота, відволікаючи для цього значні обсяги суспільного багатства.

3. сама вартість грошей у нових умовах, що вимагали активного втручання держави в економічне життя суспільства, повинна була стати більш гнучкою, більш податливою до державних регулятивних заходів.

Зазначені вимоги не міг задовольнити жодний товар — продукт людської праці,навіть найблагородніший із металів — золото. Будучи відносно м’яким і маючи високу питому вартість, золото відчутно зношувалося в процесі обігу, що призводило до великих втрат уречевленої суспільної праці. Через незначне поширення золота у природі видобуток його не міг встигати за зростанням місткості ринку і потреб його в грошовій масі. Вартість золота найменше піддається будь-яким змінам, оскільки на неї впливають не тільки фактори, що визначають поточне виробництво, а й вартість віками нагромаджених золотих запасів. Сама матеріальна форма золота, фізичні властивості якого зробили його найбільш придатним виконувати роль грошей у попередні віки, в умовах ХХ ст. виявилася нездоланною перепоною для виконання ним цієї ролі. Відбувся процес демонетизації золота: спочатку з обігу були вилучені золоті монети, замість них сферу обігу стали обслуговувати неповноцінні гроші, а згодом повністю було зупинено обмін неповноцінних грошей на золото в будь-якій формі.

Неповноцінні гроші — це гроші, які не мають власної субстанціональної вартості. Перехід до неповноцінних грошей відбувався поступово. Види неповноцінних(кредитних) грошей:: вексель, банкнота, чек, електронні гроші, кредитні картки.

Вексель – письмове безумовне, нічим не обумовлене зобов'язання боржника сплатити певну суму в заздалегідь обговорений термін і у встановленому місці. Розрізняють простий вексель, виданий боржником, і переказний (трату), виписаний кредитором і направлений боржнику на підпис з поверненням кредитору. Переказний вексель (трата) може перебувати в обігу завдяки переказному напису (індосаменту) на зворотному боці документа. 

Банкнота –в самому загальному трактуванні є простим векселем емісійного банку. Особливо чітко виявлялася спорідненість її з векселем на першому етапі розвитку, коли вона мала форму так званої класичної банкноти.

Історично «класична» банкнота виникла з розписки середньовічних банкірів про взяття на збереження від купців золота та про зобов’язання повернути його на першу вимогу. У міру зростання багатств банків їхні розписки (банкноти) стали користуватися такою довірою, що почали прийматись у платежі нарівні із золотою монетою. Поступово такі розписки набули строго встановленої форми й абстрактності як важливих ознак векселя і стали подовгу затримуватися в обігу, не повертаючись у банки для виплати по них золота. Ця обставина дала можливість банкірам видавати свої банкноти купцям на суму, що перевищувала вартість золота, прийнятого на збереження, тобто перейти від повного до часткового покриття банкнот . Не покриті золотом банкноти стали видаватися підприємцям взамін комерційних векселів. З цього часу (кінець XVII ст.) починається власне історія «класичної» банкноти.

Характерними ознаками «класичної» банкноти є:
1) випуск її емісійним банком замість комерційних векселів;
2) обов’язковий обмін на золото на першу вимогу власників;
3) подвійне забезпечення: золоте (золотим запасом банку) і товарне (комерційними векселями, що перебували у портфелі банку). 

Чек – вид кредитних грошей, ідо виступає як грошовий документ встановленої форми, який містить безумовний наказ власника рахунку в кредитній установі виплатити держателю чека зазначену суму.(рис.2.2.) Чековому обігу передує договір між клієнтом кредитної установи і цією установою про відкриття рахунку на суму внесених коштів або надання кредиту. Клієнт на цю суму виписує чеки, а кредитна установа їх оплачує. В чековому обігу беруть участь: чекодавець (власник рахунку), чекоодержувач (кредитор чекодавця) і платник по чеку (кредитна установа).

Вперше чеки з'явилися в обігу в XVI - ХVIІ століттях у Великобританії та Нідерландах. З розвитком кредитної системи вони отримали широке розповсюдження. 

Розрізняють три основні види чеків:
1.іменний – чек на певну суму без права передачі;
2.на пред'явника – чек без вказівки одержувача;
3.ордерний – чек на певну суму з правом передачі шляхом індосаменту на звороті документу.Депозитні гроші — це різновид банківських грошей, який існує у вигляді певних сум, записаних на рахунках економічних суб’єктів у банках. Вони не мають речового виразу і використовуються для платежів у безготівковій формі. Рух їх здійснюється по рахунках у банках і не виходить за межі банківської системи. А приводяться вони в рух за допомогою технічних інструментів — чеків, платіжних доручень, пластикових карток тощо.

Електронні гроші — це різновид депозитних грошей, які існують у пам’яті комп’ютерів і здійснюють свій рух автоматично з допомогою комп’ютерних систем за безпосередніми розпорядженнями власників поточних рахунків. Ця форма органічно поєднує у собі всі переваги депозитної та готівкової форм грошей: немає потреби переносити чи перевозити великі маси готівки; досягається значна економія витрат на їх виготовлення, збереження, перерахування, перевезення тощо; кожний платник має можливість вмить виконати платіж, попередньо перевіривши всі його умови і здійснивши відповідні розрахунки, як і в платежах готівкою.

Носієм електронних грошей є пластикова картка (рис.2.3.) — іменний грошовий документ, що видається банком власнику поточного рахунку і дає йому можливість оплатити через комп’ютерні мережі свої покупки і погасити борги переказом грошей по рахунку без використання готівки чи паперових платіжних документів. Упровадження пластикової картки в розрахунково-платіжну практику значно розширило сферу функціонування депозитних грошей, включило в неї масові платежі населення, прискорило обіг грошей, створило великі зручності для платників, зменшило витрати обігу. Все це надало депозитним грошам нової якості, що знайшло відображення в новій назві — «електронні гроші».

Квазігроші, або майже гроші, — це специфічні грошові форми, в яких грошова суть істотно послаблена, відхиляється від загальноприйнятих, стандартних форм. Таке відхилення можливе з кількох причин:

коли в стандартних формах значно послаблюється грошова суть. Так, при розміщенні грошей у довгострокові вклади вони зберігають звичайну форму депозитних грошей, проте при цьому знижується їх ліквідність, здатність бути платіжними засобами;

коли грошові функції виконують нестандартні форми, які не можна віднести до жодної з зазначених вище. Наприклад, вексель у певних межах може використовуватися як гроші у функції купівельного і платіжного засобу, хоч не є грошима в загальноприйнятому розумінні. Те ж саме можна сказати про чек та деякі інші грошові інструменти.

Функції грошей

В сучасній економічній літературі сутність грошей, як правило, визначається через їх функції. Функція грошей — це певна дія чи «робота» грошей щодо обслуговування руху вартості в процесі суспільного відтворення.

Виокремлюють наступні функції грошей:

1. Міра вартості — це функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни. Виконання грошима функції міри вартості передбачає визначення грошової одиниці, яка була б основою для порівняння цін різних товарів. Такою грошовою одиницею у США є долар, в Англії - фунт стерлінгів, які прирівнюються до різної вагової кількості золота. Для зручності грошові одиниці шляхом їх поділу на кратні частини розкладаються в масштабі цін.

Отже, через міру вартості гроші виражають кількість втіленої в товарах суспільної праці, а через масштаб цін - вагову кількість золота, яка міститься в грошовій одиниці та її складових частинах. Тому міра вартості - суспільна функція, а масштаб цін - розрахункова міра, яку може змінювати держава. Зменшення вагового вмісту золота в грошовій одиниці означає девальвацію, підвищення - ревальвацію.

2. Засіб обігу — це функція, в якій гроші є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг. Вартість товару оцінюється не заради спортивного інтересу, а для того, щоб відбулася його реалізація. Тобто, товар повинен перейти від продавця до покупця, І тут гроші виступають у ролі посередника в своїй реальній формі. Тобто, вони повинні бути в наявності. В цій якості гроші виконують функцію засобу обігу, опосередковуючи мінові відносини між людьми з приводу купівлі-продажу необхідних їм товарів (послуг). Виконання грішми цієї функції, з одного боку, розв"язує суперечності безпосереднього товарообміну, бо не потребує збігу актів купівлі-продажу ні в часі, ні в просторі. З іншого боку, поява грошей поглиблює суперечності ринкової економіки, оскільки купівля-продаж товарів може розриватися в просторі і в часі. Продавши свій товар, товаровиробник не зобов'язаний тут же купувати інший. Це створює формальну затримку в процесі збуту товарів, тому що коли за продажем не настає купівля, то в іншого виробника товар не буде реалізованим. Отже, він не зможе купити товар у третього виробника і т.д. Цим створюється формальна можливість криз надвиробництва товарів.

3.Засіб платежу — це функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктами економічних відносин, що виникають у процесі розширеного відтворення.

З розвитком товарного обігу час реалізації товаріввсечастішевідриваєтьсявідчасуїх оплати. Це означає, що перехід товарів від продавця до покупця не супроводжується одномоментноїо передачею грошей за цей товар покупцями продавцю. Товари продаються в кредит, тобто з оплатою в майбутньому. Продавець у таких відносинах стає кредитором, покупець - боржником, а гроші починають виконувати функцію засобу платежу.Необхідність такої функції грошей породжена як відмінностями в часі виробництва й умовах реалізації окремих товарів, так і сезонністю виробничих затрат або заготівель сировини в деяких галузях виробництва (в сільському господарстві, лісозаготівельній промисловості, на підприємствах, що переробляють сільськогосподарську сировину і т.д.). З часом гроші починають виконувати цю функцію й поза сферою товарного обігу: при сплаті ренти, податків, комунальних послуг, тобто скрізь, де вони переходять з рук у руки, не опосередковуючи рух товарів. У сучасних умовах, особливо в розвинутих країнах світу, функція грошей як засобу платежу набула особливого значення. Вона все більше й більше витісняє функцію грошей як засобу обігу. Гроші як засіб обігу, як правило, обслуговують лише дрібний роздрібний оборот, тоді як у гуртовій торгівлі, й тим більше в міжнародній, вони функціонують переважно в якості засобу платежу. Це пов'язано з широким розвитком кредитних відносин і банківської справи, а також появою на цій основі нового знаряддя обігу - кредитних грошей (мова про них далі).

4. Засіб нагромадження - це функція, в якій гроші обслуговують нагромадження вартості в її загальній абстрактній формі в процесі розширеного відтворення. У цій своїй функції гроші виступають як засіб утворення скарбів або нагромадження. Як вона розуміється? В деяких випадках гроші вилучаться з обігу. Об'єктивно це зумовлено потребами ринкової економіки. По-перше, щоб застрахувати себе від різних випадковостей ринку, кожен товаровиробник повинен мати можливість купувати інші товари незалежно від того, коли й за яких умов будуть реалізовані його власні товари. Для цього необхідно мати грошовий резерв, що передбачає його тимчасове вилучення з обігу. По-друге, придбання предметів споживання значної цінності (житло, меблі, транспортні засоби, побутова техніка та ін.) теж передбачає попереднє нагромадження грошей, а отже, й вилучення їх з обігу. Коли влада грошей у суспільстві досягла певного розвитку, з'явилися люди-лихварі, для яких нагромадження грошових скарбів стало якоюсь мірою самоціллю. Гроші вилучалися з обігу, ховалися в скринях, закопувалися - перетворювалися на скарби. При обігу золота скарби виступали своєрідним резервуаром, з допомогою якого здійснювалося стихійне регулювання кількості грошей, необхідних для обігу. Як тільки потреби обороту в грошах зростали, вони вилучались із скарбів і починали функціонувати в якості засобу обігу. І навпаки, коли потреба в них зменшувалася, золоті гроші залишали сферу обігу й перетворювалися у скарби. Згодом варварський спосіб нагромадження скарбів поступається місцем прагматичному нагромадженню, основний принцип якого зводиться до того, щоб якомога частіше пускати гроші в обіг, для того, щоб одержувати все більший і більший прибуток. Гроші, що вилучаються з ділового обороту, підприємці зберігають у банках. Банки стають резервуарами, в яких акумулюються грошові засоби не лише підприємців, але й інших .верств населення, центрами, звідки гроші випускаються в обіг і куди вони повертаються знову. Але навіть і за умов розвинутої банківської системи спостерігається посилене прагнення представників бізнесу нагромадити й утримати в своїх руках якомога більше золотих скарбів. Це відбувається навіть за умови, що зберігання золотих запасів у багатьох країнах світу оголошено державною монополією й основна маса скарбів зосереджена поки що в центральних банках і державних казначействах. Функцію грошей як засобу утворення й нагромадження скарбів може виконувати лише наявне золото. В умовах паперово-грошового обігу (мова про нього далі) мають теж місце спроби нагромадження (збереження) поруч із золотом і паперових грошей. Проте в результаті інфляційних процесів вони швидко знецінюються. Прикладом є катастрофічне знецінення грошових нагромаджень населення України в період 1992-1995 pp., що знаходилися на рахунках ощадного банку країни. Це яскраво підтверджує висновок про неможливість заміни золота паперовими грішми в функції засобу утворення скарбів.

5. Світові гроші — це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами.

З розвитком міжнародного поділу праці товарний обіг виходить за рамки національних кордонів. Відповідно й гроші починають обслуговувати міжнародну торгівлю, виходять на світовий ринок. У цій функції вони виступають як світові гроші. Виходячи на світову арену, гроші виступають у своєму первозданному вигляді - в злитках золота.

У світовому обороті гроші функціонують насамперед як засіб платежу. Це зумовлюється тим, що розрахунки між країнами здійснюються, як правило, не за кожною угодою (торговельною чи фінансовою), а шляхом заліку боргових зобов'язань через банки.

Необхідність перевозки золота з'являється лише у випадку виникнення заборгованості, яка не покривається шляхом взаємних розрахунків. Незважаючи на те, що природі світових грошей відповідає їх функціонування в формі золотих зливків, у практиці міжнародних розрахунків застосовуються й грошові знаки окремих держав. Причому роль замінників світових грошей виконується валютою тієї країни, яка в певний період посідає провідне місце в світових економічних зв'язках. Так, до першої світової війни в ролі світової валюти функціонував переважно англійський фунт стерлінгів. Згодом ця роль перейшла до американського долара.

5. Види грошей  

Практичне творче завдання

Учні об'єднуються в групи та отримують картки з текстом-описом засобів, що замінюють гроші після ознайомлення зі змістом карток (можна також вико­ристовувати тексти підручника) інформують (можливо, у театралізованій формі) інших про призначення чеків, векселів та платіжних карток, потім усі разом визнача­ють можливості їх застосування, переваги та недоліки.

IV. Питання для самоконтролю

1.  Назвіть специфічний товар, що має якість обміню­ватися на будь-який інший товар. (Гроші)

2.  Коли люди беруть гроші в позику, що саме реально вони позичають? (Необхідні їм товари та послуги)

3.  Чи є кредитні картки грошима? (Ні, це інструмент   витрат грошей.)                              

4.  Яку функцію виконують гроші, коли ви відкриваєте депозитний рахунок у банку? (Засіб накопичення)

5.  Ваші батьки володіють будинком на морі, оцініть власне для вас його ліквідність. (Оскільки будинок належить батькам, а ви неповнолітні, його ліквід­ність для вас нульова.)                                              

6.  Чому У. Джевонс (1857 р.) уважав, що «гроші для економічної науки — це те саме, що квадратура кру­га для геометрії»?                                                    

V. Етап узагальнення                                                     

VI.  Домашнє завдання

1) Скласти структурно-логічну схему до матеріалу уроку.

2) Дібрати й записати в зошиті ситуації, у яких гроші   і виконують певні функції.