Конспект уроку з соціально-економічної географії світу Тема: Сучасна політична карта світу. Відмінність понять «країна», «держава», «залежна країна», «колонія». Етапи формування політичної карти світу

Тема: Сучасна політична карта світу. Відмінність понять «країна», «держава», «залежна країна», «колонія». Етапи формування політичної карти світу

Мета: актуалізувати й поглибити знання понять «політична карта», «держава», «країна», «залежна країна», «колонія»; озна­йомити з основними етапами формування політичної карти світу; розвивати навички роботи з політичною картою світу, вміння роз­різняти кількісні та якісні зміни на політичній карті світу; вихову­вати географічну культуру та розширювати світогляд учнів.

Обладнання: політична карта світу, атласи, роздавальний мате­ріал «Періоди та етапи формування політичної карти світу».

    Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I.             Організаційний момент

II.          Перевірка домашнього завдання

•         Що вивчає соціально-економічна географія світу?

•       Які історико-географічні регіони існують у світі?

•       За якими критеріями виділяють різні історико-географічні ре­гіони світу?

•       Які джерела географічних знань для вас є найбільш зручними у користуванні та інформативними?

•       Які методи ви застосовували при складанні опорних схем «Джере­ла географічних знань» та «Методи географічних досліджень»?

•       Назвіть провідних учених економгеографів.

•       Яку карту називають політичною?

•        

III.     Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Прийом «Мозковий штурм»

Учитель пропонує учням роздивитися політичну карту світу в атласах та сформулювати поняття «політична карта світу». Усі

варіанти, ідеї, ключові слова вчитель записує на дошці або плакаті. Коли ідеї скінчаться, вчитель пропонує виокремити із записаних найбільш суттєві фрази, ключові слова. В результаті формується декілька визначень.

IV.         Вивчення нового матеріалу

1.                  Політична карта світу

Ваше неоднозначне тлумачення є зрозумілим, оскільки у соціально-економічній географії поняття «політична карта світу» використовують у вузькому і широкому розуміннях. У вузькому розумінні політична карта світу — це географічна карта Землі, на якій відображені всі країни і держави світу, їх кордони і столи­ці, деякі інші географічні об’єкти, що мають важливе політичне значення (поселення, шляхи сполучення тощо). У широкому розу­мінні політичною картою називають сукупність різноманітних даних політичного змісту про країни і регіони світу. Якщо у пер­шому випадку поняття політичної карти відображає статичну (на конкретний момент часу) політико-територіальну модель світового простору, то широке значення цього поняття передбачає також врахування динамічних явищ і процесів, що мали місце чи відбува­ються зараз в окремих країнах або між ними.

Політична карта є об’єктом вивчення політичної географії, яка є галуззю економічної і соціальної географії, що пов’язана з політо­логією.

На сучасній політичній карті світу близько 230 країн і терито­рій, з них — 193 держави.

2.                  Основні елементи політичної карти світу

Основними елементами політичної карти світу є територія, кра­їна, держава.

Територія — це частина земної поверхні, що має певні просто­рові межі та географічне положення. Згідно з нормами міжнарод­ного права на Землі виділяють території трьох видів:

•                     території держав;

•                     залежні країни і території;

•                     води відкритого моря (акваторія) і територія Антарктиди.

Завдання 1. Визначте правовий статус понять «країна», «дер­жава».

У суспільно-географічному сенсі країна означає певну (окрему) частину земної поверхні з постійним населенням, природними й антропогенними ресурсами, яка обмежена політичними межами (кордоном). З погляду міжнародного права країна може мати державний суверенітет (незалежність) або бути залежною. У пер­шому випадку країна виступає державою. Таким чином, держа­ва — це суверенне політико-територіальне утворення, незалежна країна з публічною політичною владою, що здійснюється через сис­тему спеціальних органів і установ. Кожна держава є країною, тоді як не кожна політико-географічна країна є державою.

Завдання 2. Поясніть, у чому полягає суть державного сувере­нітету.

Суверенітет держави полягає в її праві на власний розсуд ви­рішувати свої внутрішні і зовнішні справи без втручання інших держав і без порушення прав інших держав. Територія держави (державна територія) — це певна частина земної поверхні, що пе­ребуває під суверенітетом даної держави і обмежена з усіх сторін кордоном.

До складу державної території входять:

•        суходіл (материковий і/чи острівний);

•        внутрішні води — ріки, озера, водосховища, канали в межах суходолу, а також деякі морські води (акваторії портів, води бухт, заток, проток, морів, береги яких повністю належать да­ній державі);

•       територіальні води — смуга вод в океанах, морях, затоках, про­токах завширшки до 12 морських миль від берегової лінії мате­рика і островів, а також від лінії, що є межею внутрішніх мор­ських вод (конкретна ширина територіальних вод визначається відповідними угодами);

•       надра суходолу і шельфу під внутрішніми морськими і терито­ріальними водами разом із наявними в них мінеральними ре­сурсами;

•        повітряний простір над суходолом, внутрішніми і територіаль­ними водами;

•       так звані умовні території — морські судна і літаки, окремі тех­нічні споруди під прапором даної держави, що перебувають за її межами і дотримуються законодавства країни перебування, по­сольства даної держави в інших країнах.

Державний кордон відділяє територію держави від територій сусідніх країн і від вод відкритого моря, що знаходиться за межами територіальних вод у напрямку моря чи океану. Особливий статус у ньому має економічна зона держави — морський район, що при­лягає до її територіальних вод і поширюється на відстань до 200 морських миль від берегової лінії або ж до межі континенталь­ного шельфу у тих місцях, де він (шельф) перевищує 200-мильну ширину. В економічній зоні прибережна держава має виняткове право на розвідування, експлуатацію і збереження природних ре­сурсів (мінеральних і біологічних), що є на дні, в його надрах, у са­мій воді, а також на управління цими ресурсами. У даний час май­же всі країни світу встановили свої економічні зони, які охоплюють загалом 40 % Світового океану.

Залежні країни і території перебувають під політичною і вій­ськовою владою держав. Вони поділяються на колонії (зараз у між­народній практиці вживають поняття «володіння», «залежні тери­торії» тощо), які не мають політичної і економічної самостійності, протекторати, що мають відносну внутрішню незалежність, і підопічні території, які тимчасово передано ООН під контроль не­залежних держав унаслідок виникнення певних політичних умов.

На сучасній політичній карті світу існує кілька десятків воло­дінь і залежних територій, більшість з яких є залишками колиш­ніх колоніальних імперій великих держав. Площа суходолу, за­йнята ними, постійно зменшується, за окремими винятками це невеликі острівні території в Океанії і Карібському басейні.

Власниками володінь і територій в наш час є 11 держав. Най­більшими метрополіями за кількістю володінь залишаються Вели­кобританія і Франція, найбільшими ж територіями володіють Да­нія і Марокко (майже не заселені простори льодовикової Ґренландії та пустельної Сахари відповідно).

Особливий територіальний статус має Антарктида — нейтраль­на демілітаризована територія. Формально всі держави світу мають право проводити на ній мирні наукові дослідження. Однак фактич­но вся територія Антарктиди розділена деякими державами на так звані «зони впливу».

Водами відкритого моря мають право користуватися всі народи і держави, в тому числі й внутрішньоконтинентальні.

3.                   Періоди формування політичної карти світу

Головною особливістю політичної карти є динамічність (здат­ність постійно змінюватися). Зміни на політичній карті поділяють на кількісні і якісні. Кількісні зміни відбуваються внаслідок при­єднання відкритих земель, територіального поділу у зв’язку з воєн­ними діями, об’єднанням чи розпадом держав, купівлею або обмі­ном певних територій, збільшенням чи зменшенням площ суходолу морських держав. Якісні зміни зумовлюються розвитком певної суспільно-економічної формації, прийняттям нової форми держав­ного устрою, набуттям державного суверенітету, створенням між­державних союзів і організацій тощо. У розвитку політичної карти світу виділяють певні періоди та етапи.

Завдання 3. Ознайомтеся зі змістом таблиці «Періоди та етапи формування політичної карти світу». Поставте позначки на полях: « + », якщо наведені факти вам відомі, «-», якщо відомості є нови­ми для вас.

Періоди та етапи формування політичної карти світу

Періоди формування	Держави. Зміни на політичній карті світу
І. Стародавній (рабовласницький, ^ тис. до н.е. - V ст. н.е.)	Виникнення перших могутніх держав. Єгипет, Вавилон, Карфаген, Кріт, Греція, Рим, Персія, Китай, Індія
ІІ. Середньовічний (феодальний, V-XV ст.)	З багатьох дрібних феодальних держав формувалися могутні імперії, постійно змінювались кордони. Впливові країни того часу: Київська Русь, Візантія, Англія, Іспанія, Франція, Арабський халіфат та ін.
ІІІ. Новий (капіталістичний, XV! ст. - початок ХХ ст.)	Відбулися великі географічні відкриття, тривало загарбання колоній, на політичній арені з’являються потужні Османська, Австро-Угорська, Російська імперії. Формується світовий ринок і завершується поділ світу між капіталістичними країнами. На політичній карті 55 держав
ГУ. Новітній (початок ХХ ст. - наші часи) 1-й етап (1917-1939 рр.)	Розпад Османської, Російської і Австро-Угорської імперій, поява нових держав — Австрії, Чехосло- ваччини, Угорщини, Польщі, Фінляндії тощо. За результатами Першої світової війни змінилися кордони держав, що існували, і їх колоніальних володінь: німецькі колонії були перерозподілені між Великою Британією, Францією, Бельґією і Японією. Почалися визвольні рухи в колоніальних країнах і формування соціалістичного табору. Утворення Радянського Союзу в 1922 р.

Періоди формування	Держави. Зміни на політичній карті світу
2-й етап (1939 - кінець 80 р. ХХ ст.)	На початку Другої світової війни налічувалося 70 суверенних держав, у 1947 році — 81 держава. 1948 р. — створено державу Ізраїль. У 1949-му з’явилися ФРН і НДР. До 1959 р. склався світовий соціалістичний табір: НДР, Польща, Чехословаччина, Румунія, Угорщина, Болгарія, Югославія, Албанія, Китай, Північна Корея. Колоніальні системи США, Великобританії та Франції були зруйновані. У 60-70-ті рр. політичну незалежність здобули близько 100 колишніх колоній в Азії, Африці і Латинській Америці
3-й етап (з кінця 1980-х рр.)	Крах світової соціалістичної системи (соціалістичний устрій досі певною мірою зберігають Китай, Північна Корея, В’єтнам, Куба, Лаос). Возз’єднання НДР і ФРН, об’єднання ЄАР і НДРЄ. Розпад СРСР, поділ Чехословач- чини на Чехію і Словаччину, Ефіопії — на Ефіопію і Ерітрею, Югославії — на 6 держав (Боснія і Герцеґовина, Хорватія, Македо­нія, Словенія, Сербія, Чорногорія)

V.            Закріплення нових знань, умінь та навичок

Завдання 4. Наведіть конкретні приклади кількісних і якісних змін на політичній карті.

Завдання 5. Спрогнозуйте можливі якісні та кількісні зміни на політичній карті світу у майбутньому.

VI.           Підсумок уроку

•        Політична карта світу — це територіально-просторова модель сучасної політичної організації світу.

•       За політико-територіальними ознаками на Землі розрізняють суверенні держави, країни, території.

•        У формуванні політичної карти світу розрізняють кілька періо­дів: стародавній, середньовічний, новий і новітній.

•        На політичній карті світу відбуваються зміни — як якісні, так і кількісні. Спостерігається тенденція збільшення кількості держав.

•         

VII.  Домашнє завдання

1.      Підручник, опрацювати §         2.

2.      Дізнайтеся з додаткових джерел інформації про вогнища (діючі та потенційні) військових або політичних конфліктів у світі та позначте їх на контурній карті.