Тема: дослідження на території України
Мета: сформулювати поняття про дослідження України,
розвинути бажання до вивчення рідного краю
Тип уроку: вивчення нового
матеріалу
Хід уроку
I. Організаційний
момент.
II. Актуалізація опорних знань і умінь.
III. Мотивація навчальної і пізнавальної діяльності учнів.
IV. Вивчення нового матеріалу.
Античні географи свідчать, що територія України в
ІІІ—ІІ тис. до н. е. була заселена племенами, які займалися рільництвом,
ремісництвом, скотарством, мисливством і мали товарні відносини з сусідніми
племенами, Середземномор’ям, Кавказом. У VII—V ст. до н. е.
на Чорноморському узбережжі було засновано грецькі міста-колонії (нинішні Керч,
Феодосія, Очаків). Саме стародавнім грекам належать перші географічні згадки
про Україну. Так, давньогрецький історик Геродот (484—425 рр. до н. е.) у праці
«Скіфія» згадав про такі річки України, як Істр (Дунай), Борисфен (Дніпро),
Гіпаніс (Південний Буг), зробив опис української Наддніпрянщини. Давньогрецький
мандрівник, лікар і засновник медичної географії Гіппократ (460—377 рр. до н.
е.) описав свої враження від подорожі південною частиною нинішньої території
України в праці «Про повітря, воду і місцевість». У праці «Географія»
давньогрецький географ та історик Страбон (64 р. до н. е. — 23 р. н. е.)
наводить цікаві історико-географічні матеріали про розселення племен Північного
і Східного Причорномор’я, їхній побут, господарство, культуру.
Зображення території України можна знайти на багатьох стародавніх картах
(схема 8).
Схема 8
Цінні й цікаві матеріали з історичної географії
знайдено в Літопису Руському (Іпатіївському), що складається з «Повісті минулих
літ», «Київського літопису» і «Галицько-Волинського літопису».
Твори арабських картографів і астрономів Ібн Якуба, Аль Масуді мають
важливі дані про територію України.
Французький військовий інженер і картограф Г. Л. де Боплан (1600—1673 рр.)
склав кілька оригінальних карт України й характеристику Києва, описав
запорожців.
Для пізнання природних умов і ресурсів України
велике значення мали відкриття Г. Капустіним родовищ кам’яного вугілля в
Донбасі (1721 р.), вивчення родовищ залізних руд у долині р. Саксагані
академіком Петербурзької академії наук і мистецтв В. Зуєвим (1781—1782 рр.) і
його ж опис природних умов, населення та господарства Лівобережної України і
Причорномор’я. У 1793—1794 рр. експедиції академіків П. Палласа та І.
Гюльденштедта вивчали ґрунти, рослинність і тваринний світ України.
Значний внесок у вивчення географії країни зробили вчені Київського,
Львівського, Одеського, Харківського університетів. У 1873 р. у Києві був
створений Південно-західний відділ Російського географічного товариства, одним
із засновників і керівником якого був видатний географ і етнограф П. Чубинський
(відомий як автор тексту національного гімну «Ще не вмерла України...»).
Результати досліджень його експедицій були видані під назвою «Роботи
етнографо-статистичної експедиції в Західно-Російський край» (1872—1878 рр.).
Велике значення для розвитку географії України мало створення в
університетах кафедр географії (з 30-х років ХІХ ст.). Кафедру фізичної
географії відкрив у Харківському університеті професор А. Краснов (1889 р.).
1918 р. у Києві була заснована Академія наук України, учені якої
досліджували природні умови та ресурси, господарство і населення держави.
Засновник й перший президент Академії наук України — академік В. І. Вернадський.
У 1960—1990-ті роки в Україні були виконані великі
за обсягом і значні за результатами дослідження її географічної будови,
підземних вод, корисних копалин, клімату, поверхневих вод, Чорного та
Азовського морів, ґрунтового покриву, заповідних територій, рекреаційних
ресурсів, складено відповідні карти. Досягненнями українських географів є
створення «Атласу природних умов і природних ресурсів» (1978 р.), багатотомної
серії «Природа України» (1984—1987 рр.), книжок серій «Геологія і корисні
копалини», «Клімат», «Моря і внутрішні води», «Ґрунти», «Рослинність»,
«Тваринний світ», «Ландшафти і фізико-географічне районування». Найповніші
географічні дані про нашу державу наводяться у тритомній «Географічній
енциклопедії України» (1989—1993 рр.). Створена електронна
версія Національного атласу України, електронні підручники тощо.
Дослідники України
Вернадський Володимир Іванович (1863—1945)
Докучаєв Василь Васильович (1846—1903)
Чубинський Павло Платонович (1839—1884)
Рудницький Степан Львович (1877—1937)
Воблій Костянтин Григорович (1876—1947)
Тутковський Павло Аполлонович (1858—1930)
Кубійович Володимир Михайлович (1900—1985)
V. Закріплення.
VI. Підсумки уроку
VII. Домашнє завдання.
Немає коментарів:
Дописати коментар