Конспект уроку з фізичної географії України Тема: різноманітність рослинності

Тема: різноманітність рослинності

Мета: сформувати знання учнів про основні типи рослинного по­криву України; видовий склад рослинності; стан рослинних ресурсів; Червону та Зелену книгу України; закономірності поширення основних типів рослинності в Україні; навчити розпізнавати рослини, занесені до Червоної книги України; рослинні угрупування, занесені до Зеленої книги України; ендемічні і зникаючі види рослин; навчити аналізува­ти карту рослинності України; характеризувати вплив господарської діяльності на рослинний покрив; продовжувати розвивати навички образного, абстрактного та критичного мислення; спонукати учнів до аналізу, синтезу, оцінки; сприяти формуванню екологічної культури учнів, бережного ставлення до рослинних ресурсів України, розуміння взаємозв’язків між усіма природними компонентами.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Опорні та базові поняття: рослинність, флора, лісова, лучна, бо­лотна, степова рослинність, природна рослинність, рослинні ресурси, Червона книга України, Зелена книга України.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

Прийом «Мікрофон»

• Дайте визначення поняттям: ґрунт, земельні ресурси.

• Назвіть ґрунти, які поширені на території України.

• Охарактеризуйте найпоширеніші ґрунти України, називаючи тільки найтиповіші особливості.

• Вкажіть на особливості зміни типів ґрунтів на території України з півночі на південь, із заходу на схід. Зробіть висновок щодо чинників, які спричинили таке розміщення ґрунтів.

IIІ. Мотивація навчальної і пізнавальної діяльності

IV. Вивчення нового матеріалу

1 Розповідь учителя про різноманітність видового складу рос­линності України.

2. Прийом «Словничок»

З’ясування змісту поняття «флора».

Флора України характеризується значною різноманітністю видового складу. На території України нараховується до 16 тис. видів рослин, в тому числі понад 4 тис. видів вищих дикорослих рослин. Із покритонасінних найбільше зустрічаються у нас рослини родини складноцвітих (700 видів) та бобових (близько 300 видів).

Сучасна флора України сформувалася в кінці антропогену, після материкового зледеніння. Впродовж попередніх періодів вона зазнавала значних змін. Сучасних рис рослинний покрив нашої країни почав набувати з другої половини мезозойської ери, після виникнення покритонасінних. Флора палеогену була тропічною. До її складу входили пальми, миртові, лаврові, були поширені види секвої, болотяного кипарису.

   З початку неогену рослинний світ поступово набуває рис широколистяної зони. Серед видів починають панувати буки, дуби, каштани, горіхові. У другій половині цього геологічного періоду лісова рослинність була поширена майже на всій території України. У видовому складі її переважали: з листяних - береза, дуб, граб, бук, клен, горіх, а з хвойних - ялина, ялиця, болотяний кипарис. 

  В антропогені, внаслідок материкових зледенінь на півночі Європи відбувалися значні зміни у складі рослинності. Під час похолодань поширювалися сосново-березові ліси, а широколистяні породи дерев збереглися лише у окремих сприятливих місцях. На півдні України протягом антропогену панувала степова рослинність, 

   Деякі рослини (тис ягідний, рододендрон жовтий, сосна кедрова) збереглися без змін протягом кількох геологічних епох і зараз зустрічаються на теренах України. Такі рослини, які живуть зараз у деякій невідповідності із сучасними умовами існування, називають реліктовими. 

   Під впливом господарської діяльності людини сучасний рослинний покрив зазнав значних змін. Скоротилася площа лісів і майже зникла степова рослинність, змінився видовий склад флори. Зараз у межах України росте понад 400 видів культурних рослин, а також декоративних, завезених з інших країн (тополя пірамідальна, біла акація, дуб канадський. бузок садовий тощо). 

   Основними типами рослинності в Україні є лісова, степова, лучна і болотна. 

   Лісова рослинність. Загальна площа лісів в Україні – близько 10 млн. гектарів, що становить приблизно 14 % її території. Найбільшою є лісистість в Українських Карпатах (40,5 %) і Кримських горах (32 %). 

Лісистість природних зон рівнинної частини закономірно зменшується з півночі на південь від 26,1% (зона мішаних лісів) до 12,5% (Лісостеп) і 3,8% (Степ). У лісах переважають молоді та середньовікові дерева, поширені такі породи, як сосна, ялина, бук, дуб. Вони займають близько 90 % лісопокритої площі. Крім того, є насадження граба, липи, клена, берези, тополі, вільхи тощо. Соснові (борові) ліси займають великі площі на Поліссі, а також у долинах річок Лісостепу і Степу. Вони ростуть на дерново-підзолистих піщаних ґрунтах, бідних на гумус та поживні речовини. На кращих грунтах поширені дубово-соснові ліси. 

   Степова рослинність в природному вигляді до нього часу збереглася тільки на схилах балок, у передгір'ях Криму, на піщаних косах Азово-Чорноморського узбережжя, островах. Ділянки цілинних степів охороняються в заповідниках. У поширенні степової рослинності простежується певна закономірність: в лісостеповій зоні на безлісих територіях у минулому розвивались лучні степи на глибоких чорноземах. У типовій степовій зоні на півночі була поширена різнотравно-типчаково-ковилова рослинність на звичайних чорноземах, на півдні - типчаково-ковилова на чорноземах південних і темно-каштанових грунтах, вздовж Азово-Чорноморського узбережжя – полиново-злакова рослинність на каштанових солонцюватих грунтах. 

   Лучні степи поділяються на рівнинні та гірські (кримські). В їх травостої переважають злаки – ковила, типчак, тонконіг вузьколистий; з різнотрав'я — конюшина, гадючник, маренка, шавлія лучна тощо; з ефемерів та ефемероїдів - незабудка, переломник, крупка. 

   Різнотравно-типчаково-ковилові степи мають густий трав'яний покрив, що складається з ковили, тонконога, стоколосу, вики конюшної, горицвіту весняного, молочаю степового, шавлії, астрагалу, в минулому займали простори Причорноморської низовини. У трав'яному покриві типчаково-ковилових степів переважають посухостійкі злаки; типчак, ковила українська, келерія, з різнотрав'я - кахрис, ферула, будяк, пижмо тощо. У травостоях полиново-злакових степів переважають посухостійкі (ксерофітні) дернинці злаки (типчак, ковила, житняк), полини, кермек та ін. 

   На Донецькому кряжі і сході України у минулому були поширені чагарникові степи. В них представлені зарості карагани - кам'янисто-степового чагарника. 
   Невеликими ділянками в Кримських горах трапляються напівсаванні степи. В цих степах до злаків домішуються субтропічні види, поширені також люцерна, пирій повзучий, горошок та ін. 

   Луки залежно від умов розміщення поділяються на заплавні, суходільні, низинні, гірські. На заплавних луках поширені зарості лози, трави з вівсяниці, мітлиці, келерії, а також конюшина, жовтець, щавель, деревій тощо. На суходільних луках ростуть мітлиця, пахучий колосок, костриця, кульбаба, волошки. Низинні луки приурочені до знижень на вододілах, терасах, долинах, тому вони тривалий час обводнені. В їх трав'яному покриві переважають вівсяниця червона, тимофіївка лучна, осока звичайна, конюшина лучна і біла. Луки використовуються як сіножаті. Гірські луки поширені в Українських Карпатах. У травостої гірських луків поширені вівсяниця, білоус, конюшина, лядвенець. В субальпійському поясі сформувались луки з білоуса, тимофіївки, осоки вічнозеленої, вівсяниці. 

   Болотна рослинність розвивається у зниженнях з надмірним зволоженням. Болота займають близько 2 % території України. Найбільше поширення вони дістали на Поліссі. Болота мають значні запаси торфу. За розміщенням розрізняють болота заплавні, низинні, долинні, притерасні, старих річищ. Найбільш поширені низинні болота. В їх рослинному покриві переважають трав'яні і трав'яно-мохові угруповання. Поширені осока, очерет, рогіз, тростяниця, хвощ, лепеха та ін. З дерев – вільха чорна, менше – сосна, береза, верба, чагарники з верби і берези. 

   Багато боліт осушено. Меліоровані болота використовуються як сіножаті, на них вирощують технічні, кормові та зернові культури

 6. Прийом «Словничок»

Червона книга України — це унига, що містить перелік і опис рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин, що потребують особливої охорони. До неї заносять назви видів рослин і тварин, які перебувають у природних умовах на території України і в межах її територіальних вод під загрозою зникнення. Підставою для занесення до Червоної книги є дані про зміну їх кількості, районів поширення та умов існування, докази того, що вони без вживання термінових заходів щодо їх охорони не можуть існувати. До Червоної книги України за­несено понад 530 видів рослин і грибів, які поділені на такі категорії: 1) зниклі, 2) що зникають, 3) рідкісні, 4) невизначені, 5) недостатньо відомі, 6) відновлені.

Зелена книга України — зібрання інформації про рідкісні і типові рослинні угруповання, які також потребують охорони. Вони містять типові зональні угрупування, а також унікальні для України види, які збереглися після освоєння територій і площі яких зменшуються. Усього до Зеленої книги України занесено 127 типових, рідкісних і зникаючих угрупувань природної рослинності.

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Прийом «Перевіряємо засвоєне»

• Назвіть види рослин, що є найпоширенішими на території України.

• Назвіть рослинні угрупування, що поширені на території України.

• Назвіть типи лісів, що поширені на території України.

• Назвіть типи степів, що поширені на території України.

• Назвіть типи луків, що поширені на території України.

• Що собою являють Червона та Зелена книги України?

2. Прийом «Знайди пару»

Учитель, або один з учнів називає рослину, а клас називає рос­линне угрупування для якого вона характерна:

сосна, бук, шавлія, астрагал, келерія, конюшина, береза, граб, тонконіг, тис ягідний, бук, липа, клен, ковила, маренка, будяк, кермек, кульбаба, лоза, жовтець, вівсяниця, росичка, сфагнум, очерет, осока, аїр, рогіз, тополя чорна, полин, житняк, деревій, щавель.

VI. Підсумки уроку

Прийом «Роблю висновок»

• Зробіть висновок про взаємозв’язок між рельєфом та формуванням рослинного покриву.

• Поясніть, чому зміна рослинного покриву відбувається із заходу на схід.

VII. Домашнє завдання