Позакласний виховний захід "Я люблю свого тата"

Що то є за днина, що то є за свято?

Що сюди зійшлося гостей так багато.

Знаю, що за днина і всім варт це знати

Прийшли усі діти батька вшанувати.

Сьогодні в нашій школі свято.

Гостей зібралося багато:

Сусіди, друзі та рідня –

Таке буває не щодня.

Сьогодні в школі свято тата,

Ми будемо його вітати,

Здоровя, щастя та добра

Будемо щиро ми бажати

Йому на многії літа.

В кожної дитини є найкращий тато,

То ж давайте всіх до купочки зберем.

І влаштуєм татам найгарніше свято,

Бо без них, повірте, всі ми пропадем.

Я вітаю свого тата сьогодні на святі,

І таке йому кажу: я тобою дорожу.

Ти хороший, ти ласкавий,

Ти привітний, гарний, славний,

Будь здоровим не хворій,

Татусенько, рідний мій!

Вчитель.             Тату, татусю, таточку… Скільки ніжності й теплоти в цих словах. А чи завжди ми знаходимо час, щоб сказати татусеві, як ми його любимо, як він нам потрібен, що він для нас означає? Життя біжить дуже швидко. Не встигнеш оглянутися, — як пробіжить дитинство, промайнуть роки юності та зрілості… І, оглянувшись, зрозумієш, що так і не встиг сказати татусеві ті слова, які хотів або повинен був сказати.

Татусю, татусю, тобою горджуся,                            Мій мудрий, лагідний татусь,

За тебе я Бога молю.                                                  Я до землі тобі вклонюсь.

Татусю, тобі признаюся,                                           За теплоту твою і ласку,

Як сонце тебе я люблю.                                            За мудре слово, гарну казку.

Я виросту швидко, швиденько                                 Ти вчиш нас як на світі жить,

І небо тобі прихилю.                                                 Як один одного любить.

Бо ти мій татусь дорогенький,                                 І твій розумний Заповіт.

В тобі я себе впізнаю.                                               Я пам’ятатиму повік.

Татку, любий татку, соколику ясний,

Який ти нам добрий, який ти нам красний!

Можу я, маленька, цілий світ сходити,

Море переплисти, в небо полетіти.

Та знайти не зможу такого словечка,

Щоб татові передати всю любов сердечка.

                       Мій тато

Тато у мене найкращий,

Він і дбайливий, і роботящий,

Разом я з татом і в щасті, і в горі,

В мене до нього слово любові:

- Тату, тебе я дуже ціную

І за турботу ніжно цілую.

Ти мене любиш, ніжно голубиш.

Учиш як жити, людей всіх любити.

Ти  порадник, товариш хороший,

Учитель, наставник у всьому пригожий.

Твоя я кровинка і це добре знаю,

Тебе я, татусю, дуже кохаю.

Де знайти співанку, аби оспівати,

Де ті фарби взяти, аби малювати?

Хоч би я співала краще за пташата,

То не виспіваю, як люблю я татка.

Хоч би, як веселка, я всі фарби мала,

То любов до татка я б не змалювала.

Але є на світі, і на те є сила,

Що любов’ю серця серденько сповила,

За слова миліший, кращий за малюнок

Нашим таткам милим ніжний поцілунок.

Пісня «Василечки»

Василечки, василечки розцвітають у вікна

Василечки, василечки синьоокі, як весна

Василечки, василечки, ніжно листя тріпотять

Тупу-тупу по стежинці мої ніжки тупотять

Тупу-тупу по стежинці ніжки тупотять

Приспів:

В мене сині оченята, сині-сині, як у тата

Я на усмішку багата, і дарую всім тепло

В мене сині оченята, сині-сині, як у тата

Буде пісенька лунати гарним людям на добро

Василечки, василечки сині квіти запашні

Соловейко лишив квітку і підспівує мені

Закує в саду зозуля, накує мені сто літ

По стежинці я крокую і радіє цілий світ,

По стежинці я крокую і радіє світ

Вчитель.       Батько… Він вимогливий, суворий. А його любов до дітей, стримана і врівноважена.Та немає нічого більшого на землі, ніж батьківська любов. Батьківська любов є безмежною. Як усміхнеться тато, довкола усе усміхається, радіє, веселиться.  У народі кажуть недарма, що дитину треба любити так, щоб вона цього не знала. Стриманість батьківської любові відбилася у народних прислів'ях.

— Батькова лайка — дужча за материну байку.

 - Батько — не мати, не поцілує і не приголубить.

-  З батьком суд коротенький.

Вчитель.              Готуючись до сьогоднішнього свята, діти малювали портрети своїх татусів, в яких впізнавали самих себе та писали твори на тему «За що   я люблю свого тата». Послухайте уривки з цих творів і прислухайтесь до щирих дитячих зізнань.

Мій тато Ярослав дуже любить свою роботу, він інженер. Я з ним  люблю їздити на прогулянку до лісу. Взимку разом з ним люблю різати січку. Восени ми разом збираємо урожай.

                                                                                                                            Ковальчук М.

Мого тата звати Тарас. Йому 30років. Він мені допомагає робити уроки. Я його дуже люблю.

                                                                                                                                  Мацюк С.

Мій тато Василь, він ремонтує автобуси. Він мене вчить читати, рахувати. Він купив мені велосипед. Я свого тата люблю.

                                                                                                                                  Марчук В.

Мій тато зараз від мене далеко, в Москві. Він там будує будинки. Тато купив мені велосипед і навчив на ньому їздити. Я тата дуже люблю.

                                                                                                                                   Скопик В.

Мій татусь робить вироби з каменю. Він купує мені усе, що я скажу. Він робить зі мною домашні завдання. Ми разом садили дерева, зимою граєм у сніжки, ліпимо снігову бабу. Мій тато найкращий.

                                                                                                                          Томашівська О.

Мій тато Андрій є грайливий і сварливий. Він працює на водоканалі. Тато водить мене на риболовлю, разом їздимо на гриби. Я люблю, коли тато підвозить мене машиною до школи. Я шаную і поважаю свого тата.

                                                                                                                             Титаренко І.

Мій тато навчає мене мудрості. Зранку веде  в школу, а ввечері водить нас гуляти. Інколи він сварить нас, вчить мене варити їсти. Я люблю свого тата за те, що він добрий ласкавий.

                                                                                                                              Бобчук Н.

Мій тато високий і сильний. Влітку я люблю з ним їздити на ставок, де ми купаємось , плаваємо на човні. Ще ми їздимо велосипедами в ліс по суниці. Мій тато багато майстрував у нашому домі. Я люблю, коли він мені щось купує або хвалить мене. Я дуже люблю свого тата!

                                                                                                                                Кійко Я.

Я дуже люблю проводити з татом час. Люблю з ним щось майструвати, рибалити. Одного разу я їздив з ним до Києва. Я дуже люблю свого тата.                                                    

                                                                                                                                Мушко М.

Мого тата звати Сергій. Він працює пекарем. Він допомагає мені робити домашні завдання. Я дуже люблю свого тата. Люблю я його за те, що він мій тато.

                                                                                                                                Кавуза Ю.

Я люблю свого тата за те, що він про мене дбає, піклується. У вільний час він грає зі мною ігри , читає цікаві казки. Мені з ним цікаво і весело. Коли я сумна, він вміє мене розвеселити. Він дарить мені різні подарунки. Я дуже люблю свого тата.

                                                                                                                                Лагода В.

Я свого тата ніколи не бачила, але я йому дуже вдячна, бо якби його не було, мене б теж. Я уявляю його високим, сильним, гарним. Він сміливий, добрий, щедрий. Я б з ним проводила багато часу: гуляла, ходила в магазин, вчила домашні завдання. Щасливі ті, що мають тата!

                                                                                                                             Перегінець Н.

Вчитель.     Дійсно, щасливі ті, що мають люблячого тата, відчувають його теплоту, любов, піклування. Серед нас є ті, які встигли насолодитися батьківською любов’ю,  турботою, але не до кінця. Хотілось би, аби  найдорожчі нам люди  були поряд назавжди, та нажаль багатьох із них поряд з нами уже   нема. Згадаймо їх хвилиною мовчання і вічна їм пам’ять.  

(Усі присутні встають, вшановуючи пам’ять померлих батьків хвилиною мовчання)

                 Віршиків є так багато - і про мам, і про бабусь

                 Дуже мало є про тата - написать про це берусь.

                 Тато – дужий і хороший  для дочок і для синів;

                 Носить дітям подарунки, знає казку дивних снів.                                                 

                 Тато – це господар в хаті, тато – слово це крилате.

                 В світі є татів багато, та найкращий з них – мій тато!

Батько любий, мов те сонце ясне,

Вчить нас і голубить, каже казку красну

Про князів, гетьманів, загиблих героїв,

Що з могили повстануть і підуть до бою.

Станьте ж разом, друзі, хлопчики й дівчатка,

І, мов птахи в лузі, співаймо для татка.

Татусеві ніжно-ніжно посміхнусь

 І до татка як зайчатко пригорнусь.

Ви про нас турбуєтесь,

Рідний дорогенький.

Будем дуже вдячні вам

Все життя, рідненький.

Татусенько вчить, як на світі жити.

Рідну землю шанувати і Бога хвалити.

Вчитель.

 Батько завжди піклується про своїх дітей, прагне аби вони зростали гідними людьми. Та інколи діти дуже засмучують своїх батьків необдуманими вчинками, що ранять серце і душу близької людини.  Біль душевний часто сильніший за фізичний. Народна мудрість говорить: Добрі діти їдять кашу, а злії – серце й душу нашу. Адже,  поки дитина мала, відповідальність за її вчинки несуть батьки перед своєю совістю, перед людьми і перед  Богом.

              Кожен батько хоче, щоб його дитина була гордістю, втіхою сім’ї.  І вам, діти,  треба намагатися не підводити своїх батьків, виправдовувати їхні сподівання. А якщо ви відчуваєте, що інколи робите те, що їх засмучує, постарайтесь виправитись і вибачитись перед ними. Адже, навіть тоді, коли ви щось зробили погане, батько не перестає вас любити.

                   Послухайте твір     Бруно Ферраро  «Жахлива історія»

     Один хлопець учинив крадіжку. Через якийсь час це стало відомо. Хлопець страшенно боявся реакції свого батька – чоловіка гідного і шанованого у місті.

      Атмосфера у хаті була страшенно напружена. Син з острахом очікував що ж буде? І ось одного разу після вечері залишились тільки батько і син. Хлопець з острахом спостерігав і чекав, але батько за цілий вечір не промовив ні слова.

      Несподівано батько встав і пішов до каміна. Він узяв до рук залізну кочергу. Кочерга мала загострені зубці і була розпечена у вогні до червоного. Батько мовчки наблизився до столу, за яким сидів син. Переляканий хлопець не зводив із батька широко відкритих переляканих очей.

      Батько став біля сина, поклав свою руку на стіл, а потім проткнув її розжареним залізом. При цьому він не вимовив ані слова, та хлопець усе зрозумів. Він гірко шкодував про свій ганебний вчинок і про той біль, якого він завдав батьковому серцю.

Вчитель.      Тато, татусь, таточко. Це людина з сильним характером, міцними руками.             

                       Людина, яка все може: полагодити, прикрутити, змайструвати. І де не      

                       глянеш — всюди видно татову руку.

Горе чи нещастя, чи біда яка —

Всіх нас виручає татова рука.

Татова правиця знає труд і піт.

Із руки цієї ми йдемо у світ.

                                                                   Рідна, ніжна, щира, добра і міцна.

                                                                   У життя дорога з нею не страшна.

                                                                   Без руки цієї горе в світі жить.

                                                                   Вслід за сиротою щастя не біжить.

                                                                  Як підеш у люди, що б там не було,

                                                                   Хай в тобі не згасне батькове тепло.

 Погляньте на татові руки,

Які в них натруджені жили,

Дуби щонайбільші, липи та буки

Міцніють від їхньої сили

Такі ж бо ці руки могучі,

Що навіть і мертве каміння

Будинком веселим, лунким та співучим

Зростає від їхнього вміння.

Вчитель.           Споконвіку батько в сім’ї вважався господарем. На нього покладалися обов’язки піклуватися про родину, годувати її та захищати. Батьків приклад мав у родині велике значення. Особливо хлопчики намагалися наслідувати батька, бути таким же, як він. Народна мудрість говорить: Який господар, такий тин, який батько, такий син».

Мої руки незупинні то у фарбі, то у глині.

Що не вміють руки нині, перейнять скоріш повинні.

Я навчаюся у тата молоток в руках тримати.                          Ми мужчини – тато й я -

Скоро буду майструвати, бо навчаюся у тата.                        І робота в нас своя:

                                                                                                      Ремонтуємо замки,

Мій тато рибалка, столяр, мисливець і тракторист.               Забиваємо гвіздки.

Він оре, збирає в полі ще й до всього має хист.                      Тук-тук молоток

Тато може все, звичайно, бо ж на це він тато є!                      І забили ми гвіздок.

Запитаєш – і негайно відповідь на все дає…                           Ми мужчини – тато й я -

                                                                                                      І робота в нас своя:

Татусь                                                                                         Помагаєм мамі ми,

Наш татусь рідненький, любий, дорогенький,                        Посуд миємо самі.

Він керує нами, бо він голова.                                                  От ми які з татом вдвох-

Про усіх нас дбає і оберігає.                                                      ПОМІЧНИКИ!

І для всіх знаходить теплії слова.                                    

Варенички з сиром він  нам не готує,                             

Інколи розкаже казочку нову

В основному, татко в  нас працює.                                 

І за це, рідненький, я тебе люблю.                                  

Татко, татусю, ти наш дорогенький.                               

Татко, татусю, ти найкращий наш

Татко, татусю, хай твоє серденько                                

Завжди і усюди зігріває нас.                                                                                                                                        

(На середину виходять двоє дітей)

Мій рідний татусь не спочине й хвилини,             Мій добрий татусь і задачу розв’яже,                              

Працює невтомно і пильно щоднини.                    І намалює кумедних звірят,                                             

Мій любий татусь - він найкращий у світі,    Ще найкращі слова для матусеньки скаже,                    

І щиро признаюся вам,                                             Коли ми ідемо гуляти у сад.                                                                                                                                          

Що дуже люблю й поважаю я тата                  Мій сильний татусь він і столяр, і слюсар,                     

Й нікому його не віддам.                                          І найкращий у світі спортсмен,                                        

                                                                                    Любить маму, комп’ютер, газети,                                   

                                                                                    Та найбільше він любить мене.

Пісня  «Ми мужчини: тато і я»

Ми мужчини тато і я, і робота в нас своя
Ремонтуємо замки, забиваємо гвіздки
Тук, тук молоток і забили ми гвіздок
Тук, тук, тук молоток і забили ми гвіздок

Ми мужчини тато і я, і робота в нас своя
Допоможем мамі ми посуд змиємо самі

От, от ми які з татом вдвох помічники
От, от, от ми які з татом вдвох помічники

                                    

Дорогий, хороший, любий тату!

Кращого за тебе не знайти.

Дорогий, хороший, любий тату!

Як чудово, що у нас є ти. .

У суботу тато прибирає,

Добре знає діло він своє:

Миє все, підлогу натирає —

Вихідний матусі він дає.

А коли татусь відпочиває,

Кожен з нас стихає і мовчить.

Нам він потім книжку прочитає

Або грати в шахи нас навчить.

Мій тато може все, що завгодно:

Плисти брасом, дрова рубать.

Тато може все, що завгодно:

Тільки мамою, не може стать.

Він роботу найважчу саму

Добре зробить, вкладеться в час.

А все інше доробить мама, якщо тато не вміє наш.

                                                                                            

Тато мамі нашій, завжди помагає.                                   

Ви послухайте, як це інколи буває.                         

Сценка.

(Посередині зали сидить тато із газетою в руках. Заходить син, несе, підручник, зошит, олівець).

Автор:

Що за радість, що за свято, вже прийшов з роботи тато.

Поки мами ще немає, тато сину помагає.

Син.

Я прийшов до тебе, тату,

Щоб поміг рішить задачу.

Тато (читає газету, піднімає очі на сина).

Ти мені не заважай,

Прийде мама — почекай.

Тут таке цікаве пишуть,

Цього зараз я не лишу (показує на газету).

Автор.

Син, похнюпившись, пішов ту задачу мордувати,

Ну а тато на дивані сів газету дочитати.

Раптом знов синок прийшов і до тата промовляє…

Син (входить стривожений).

Я задачу розв’язав,

Але хочу щось сказати.

Там на кухні — кран прорвав.

Треба ж відремонтувати.

(Показує рукою в бік кухні. Потім йде).

Тато (знову підвів очі на сина).

Ну чого ж ти причепився,

Я від тебе вже втомився!

Мама прийде, поміркує,

Крана того зремонтує.

(Потягує носом у бік кухні).

Автор.

Тато носом потягнув,

Щось недобре він почув.

Тато.

Слухай, синку, що це так

Тягне паленим на смак.

Син.

(Син йде до тата, махнув рукою).

Це пусте, ти не хвилюйся,

В кухні щось у нас горить.

Тато (стривожено розводить руками).

Та чому ж ти не говориш,

Та чому ж ти все мовчиш?

Син.

Скільки буду говорити?

Скільки буду я просить?

Мама прийде — погасить.

(Тато зривається з місця. Біжить гасити).

Автор.

Ось таке буває часто,

Коли вдома — тато й син,

То нема порядку в хаті,

То сходити в магазин.

Але кожен добре знає,

Хто нас в домі виручає.

Не сумуйте, татусі,

Мама ж — голова в сім’ї.

                                              Пісенька про тата

                         I

Ніжна пісня для мами знову, славить материнське тепло.

А про тата чомусь ні слова, жодної пісеньки не було.

                 Приспів:

Тато може, тато може все подолати –

Цвях прибити, прикрутити, пісні співать.

Тато може, тато може все, як мати,

Тільки мамою, тільки мамою не може стать.

                        II

Вдома батько усе зуміє: лампу вкрутить, коли пітьма,

Навіть кашу, чи суп зігріє, коли мами вдома нема.

Приспів:

                       III

Він постелить і заколише, вкриє ковдрою, як зручніш.

Тільки в мами руки м’якіші, тільки мама цілує ніжніш.

Приспів:

Вчитель.  А зараз  до вашої уваги жарти, смішинки.

 Запитала в татуся Донька-щебетуха:

— Чи слон хоботом скубе Слоненя за вуха?

— А навіщо це слону? Так робить негарно.

— Жаль: такі великі вуха пропадають марно.

 Маленький Андрюха потилицю чуха.

Чом у мене вух аж два, а гусак —без вуха.

«Відірву я вуха, — думає Андрюха, —

І приклею гусаку, — хай він тата слуха».

Наш Андрійко вищий Гната,

За Андрійка вищий тато,

А за тата – татів тато,

А за татового тата

Вища, мабуть, тільки хата.

Вчитель.       Ви, шановні батьки, мабуть уже засиділись і хочете трішки відпочити. Пропоную згадати дитинство, трішки погратись і позмагатись. А змагатись ви будете у тому, хто з вас краще знає свою дитину, хто є найкращим батьком.

( Виходять діти зі своїми батьками. З кожного класу по 2 пари. Жюрі- 2ч.)

Конкурс 1. Казковий (Перевіримо, чи тати читали своїм дітям казки)

                                -     Назвіть головних героїв казки «Колобок».

                                      (Дід, баба, Колобок, зайчик, вовчик, ведмідь, Лисичка

                                -     Скільки героїв у казці «Рукавичка»?

                                      (Дід, песик, мишка, жабка,вовк, лисичка, ведмідь, кабан - 8)

                                -     Якими словами починається казка «Ріпка»?

                                      (Жили були дід та баба …)

          - Яка казка починається такими словами: «Жили, були дід і баба, і була у них…?                  

                                     («Курочка Ряба»)

             -     Хто «битий не биту везе»?

                 ( Вовк з казки «Лисичка-сестричка і Вовк-панібрат»)

  -   Яка казка закінчується такими словами: З того часу вони більше не приятелюють?

                                    ( «Лисичка та Журавель»)

Конкурс 2. Будь уважний!

                                      Вчитель називає дату народження дитини, а батьки               

                                      мають відповісти чия це дитина народжена в цей день..

Конкурс 3. Впізнай тата по його руках

                                     Діти мають впізнати татові руки, як завгодно:  

                                     погладивши їх або щоб тато погладив по голівці.)

Конкурс 4. Розпізнай. Ви пам’ятаєте  в який клас ходять ваші діти? А домашні         

                                      завдання робите з ними? На столі лежать зошити дітей.  

                                      Знайдіть зошит своєї дитини по почерку!

Конкурс 5. Угадай!   Чи цікавитесь ви шкільним життям своєї дитини? З ким і 

                                      за якою партою сидить ваш синок чи донечка?

Конкурс 6. Перекличка.   Діти називають ім’я і по батькові своїх татів.

Конкурс 7. Як знає тато уподобання своєї дитини.

-         Який улюблений  мультик вашої дитини?

-         Хто найкраща подруга чи друг?

-         Який предмет у школі є улюбленим?

-         Яка улюблена страва?

-         Чим любить найбільше гратись?

-         Що найбільше полюбляє святкувати ваша дитина?

Конкурс 8.  Татова колискова.

                      Татам, мабуть, також приходилось вкладати спати своїх діточок то                 

                      послухаймо, які ж колискові вони співали.

(Вкінці конкурсів підраховуються бали. Переможця нагороджують грамотою)

Вчитель.    Пройде кілька років — і  ви, діти, станете дорослими і теж батьками. А ви, батьки, станете ще старшими і повинні пам'ятати, що ми всі в житті ступимо на стежку, яка зветься Старість.  Старість – це натруджені руки, мудрість, досвід, який ми повинні переймати і бути довіку вдячними. А зараз до вашої уваги народна легенда

                                                            Легенда про батька

                Трапилося це дуже давно. На нашу землю прийшла біда: напали страшні засухи, суховії зачастили, вже й жити було нічим. І захвилювалась молодь: навіщо нам старці? Не сіють, не жнуть, не полюють, останнє мусимо відбирати від малих дітей і їм давати. Вирішили всіх до Зміїного урвища покидати, хай умирають там! Повиносили, повивозили своїх матерів, батьків, бабусь і дідусів. Та в родинах достатку більше не стало, порядку не додалося, щастя не з’явилось.

                 В одній родині старший син Мирослав так жалів свого батька, так любив його, що не зміг покинути напризволяще без допомоги. Він сховав тата на печі, носив йому їсти-пити, доглядав його. Одного разу, коли син розповів, що знову недорід і хліба не зберуть навіть на насіння, старий батько порадив: «Мирославе, навчи своїх односельців встати до сходу сонця і вийти в поле, поки роса не збита, побачать люди стежинки – то миші до своїх сховищ шляхи проклали. Пройдіть ними, в кожному сховищі по пуду-два зерна знайдете». Так і зробили люди і не вимерли з голоду.

                 Мирославів батько якось сказав синові: « Відчуваю, любий, насуває ще одна засуха, така, якої до того не було в наших краях. Порадь людям прорити канаву від ріки до Крутої балки і наповнити її водою».

                 Так він врятував молодь свого села і сусідніх сіл. Люди думали, що то Мирослав такий мудрий. І признався тоді юнак, що його мудрість була лише в тім, щоб урятувати батька від смерті.

                  Захвилювалися всі, адже в кожній сім’ї були страчені діди й прадіди, мудрі старожили. Тоді принесли на руках Мирославового батька на руках, поклонилися йому вдячно і зробили старшим над усіма.

                  Відтоді у слов’янських народах із повагою ставляться до мудрих старців і ні в кого не підноситься рука до своїх батьків. Тож завжди намагаймося бути слухняними  і вихованими, турбуймося про своїх батьків і не завдаваймо їм прикрощів.

Вчитель: А народна мудрість вчить:

Добрі діти батькові вінець, а злі – батькові кінець.

Не навчив батько, не навчить і дядько.

Що робить батько, те й його дитятко.

Що зробили для батьків, те зроблять для тебе твої діти.

Годуй батька на печі, бо й сам будеш там.

Як син з батьком поводиться, таких синів матиме. 

Вчитель.      А зараз до вашої уваги  ще одна дуже сумна і повчальна історія

                                  Дай Боже, аби такого не сталося в жодній із ваших сімей.

                  Постарів один чоловік. Дружина померла, лишився сам  удома. Син забрав його жити до себе у Київ. Та старенький батько не зазнав синівської любові, затишку, тільки десятилітній онук любив погомоніти з дідусем.

                         І от одного разу Василько підслухав розмову батьків. Ті домовлялися відвести завтра старого до притулку для старих. Син плакав і просив: «Не везіть, я буду краще вчитися, я буду все робити, доглядатиму дідуся.» . Щоб заспокоїти сина, батьки пообіцяли лишити дідуся вдома.

                     Та зранку, коли хлопчик побіг до школи старенькому повідомили новину.

Закам’яніло серце старого: «Ти ж в мене один. Я ж тебе виростив. Я ж для тебе життя прожив. За що ж мені така кара?» - кричала батьківська душа. Та щось здавило в грудях, він не промовив ні слова, тільки сльози, як ті горошинки, покотились по батьковому обличчю.

                             А Васильку на уроках не сиділось. Його душа відчувала лихе. Він вперше втік зі школи. Підійшовши до свого будинку, він побачив дідусеве обличчя в машині, яка від’їжджала і усе зрозумів. Зупинивши таксі, він вирушив наздогін.

                             Вийшовши з таксі Василько побачив, як батьки вели діда, розказували як йому тут буде добре, що вони будуть його навідувати, але дідусь мовчав і ледь переступав ногами. Онук припав до дідуся і плачучи, закричав: « Не віддам! Не віддам!»

                             Тоді повернувся до батька, промовляючи: «Тату, добре запам’ятай дорогу до цього будинку, бо я тебе сюди не везтиму, ти пішки прийдеш сюди сам!» і мліючи, опустивсь до дідусевих ніг.

                                                          Пісня   «Що посієш - пожнеш»

  Дізнався  я, що  тато любив  бешкетувати

                                        І  пустував  щодня, як  був  такий  як  я

То  книжку   заховає, весь  клас  її шукає

                                        То  солі  сипоне  на  тістечко  смачне.

Приспів:

                                              Що посієш – пожнеш,

                       Варто  це знати.                              2  рази

                                           Змалку  мене, вчив  цього  тато.

   А  якось  у  відлигу  зліпив  пиріг  із  снігу

Варенням  намастив  і  друзів  запросив.

             Та  сперш  ніж  пригощати  схотів  покуштувати

    Шматочок  відкусив  і  тиждень прохворів

Приспів:

Вчитель.                      Існує така думка: «Якщо твої плани розраховано на рік — сій

жито, якщо на десятиріччя - саджай дерева, якщо на віки — виховуй дітей. Виховуй ласкою, бо хто не може взяти ласкою, той не зможе взяти суворістю. Дитина найбільше потребує вашої любові саме тоді, коли найменше на неї заслуговує. Якими діти народжуються, це не від кого не залежить, але щоб вони йшли шляхом правильного виховання, зробилися хорошими – це в нашій владі». Задумаймося над цими словами.

… Розказав татусь мені,                          Як прекрасно рости в християнській сімї

     Що в небесній вишині                        Де у Господа вірять завзято,

     Другий батько є у мене,                     Де, залишивши справи щоденні свої,

     Він створив усю Вселенну:               Бере Біблію тато, щоб дітям читати…

    Сонце, квіточку, пташину,

    Котика й мене – людину…

                                     Татусенько вчить, як на світі жити.

                                      Рідну землю шанувати і Бога хвалити.

                                      Татусенько повсякчас завжди турбується про нас

                                      А Бог посилає все для нас, аби ми мали в добрий час.

Вчитель.    Батьківська любов велика, але не кожен батько любить своїх дітей настільки, щоб віддати себе для покарання. Те, що зробив наш Небесний Отець, було виявом великої любові до людей. Віддавши себе розп’ясти, Бог таким чином намагався виправити людей, застерегти нас від злих вчинків, але люди часто бувають невдячними не тільки своїм земним батькам, а й Небесному Отцю. Тож не слід забувати, що він створив усіх нас, турбується, піклується про кожного з нас, і хоче, щоб ми робили тільки добро, щоб ми любили один одного, були вдячними дітьми.        

                          Діти, давайте подякуємо нашому Богу за любов і турботу.

                        (Діти складають руки до молитви і всі разом її промовляють)

                                           Боже наш, Небесний Отче,

                                           Дякуєм тобі за сонце

                                           І за весь твій білий світ:

                                           За повітря, воду, хліб,

                                           За одежу й теплу хату

                                           Дякуєм Тобі,  наш Тату.

Вчитель. До слова запрошуємо  настоятеля нашої церкви отця Ярослава.

Прийшов час закінчувати нам свято,

Ми вдячні всім, хто з нами тут.

Бажаєм щастя вам, здоров'я, радості багато,

Щоб вік ваш довгим і безхмарним був.

Щоб вам весело жилося, все задумане збулося.

Щоб в роботі все горіло і в кишені шелестіло.

Щоб здорові ви були, до ста років дожили.

А здоров я вам такого, як у дуба молодого.

Тобі, тату, вклоняємось ми

За любов, за турботу, горіння.

Ми дорослими станем людьми,

Тож спасибі тобі за терпіння.

Ти ж пробач нам сьогодні за все:

Жарти, витівки наші невдалі,

Нас життя на крилах несе

В невідомі, незвідані далі.

Щоб ти вивів нас у люди

Та втішався нами.

Щоб гордитись міг своїми

Доньками й синами.

Щоб навчав нас здобувати

Щастя боротьбою,

Щоб весь народ український

Тішився тобою.

Щоб усе тобі вдавалось, щастя не минало,

Щоб твоє любляче серце смутку не зазнало.

Щоб благословив Всевишній твій доробок всюди,

Щоб усе перемагав ти, щоб любили люди.

Хай квітнуть в добрі і здоров ї літа,

Хай минають поріг сльози, сум і біда,

Хай приносять весну лебедині крила,

Хай Матір Божа дасть здоров я й сили.

             Пісня «Татові »

Вже сивіють твої скроні, аж душа моя болить.

Нахилю твої долоні, голівоньку хоч на мить.

Заясніє рідна хата, засміються рушники,

Вийде тато зустрічати, візьме мене на руки.

Приспів:

По вербовій кладочці у дитинство повернусь,

Із долонею татових чистої води нап’юсь.

І запахне м’ятою рідний батьківський поріг.

Тату, тату, таточку тільки не старій.

                       II

Я дивлюсь в твоє обличчя, в очі лагідні твої

І здається там курличуть беззахисні журавлі.

Посідаємо близенько, де любисточок росте

Тату, таточку рідненький, в тебе серце золоте.

Приспів: