Конспект уроку з Медико-санітарної підготовки ( Захист Вітчизни ) Тема: надання першої допомоги при термічних хімічних опіках та обмороженнях

Тема: надання першої допомоги при термічних хімічних опіках та обмороженнях

Мета:  Дати основні поняття про опіки. Навчити  першій допомозі  при :больовому шоку, тепловому та сонячному удару , обмороженню, при ураженні електричним струмом, здавлюванні, та гострому болі в животі.

Обладнання: Методичні матеріали, схеми, підручник, плакати.

.

Хід уроку

I. Шикування. Привітання, огляд зовнішнього вигляду, захід у клас, розміщення

II. Оголошення теми, мети та завдань уроку

ІІІ. Відпрацювання основних питань.

IV. Контрольне опитування.

V. Підведення підсумків.

VI. Домашнє завдання.

Розповідь вчителя

.

1. Класифікація опіків

Опіки – це пошкодження тканин організму внаслідок дії на них термічних, хімічних та променевих факторів. Залежно від причини опіки поділяються на:

   термічні (які спричиняються дією високої температури при необережному користуванні перегрітими рідинами, відкритим вогнем, при пожежах, застосуванні напалму та інших запалювальних сумішей, при ядерних вибухах);

   хімічні (викликані дією кислот, їдкого лугу, солей важких металів,  фосфору тощо);

   променеві, радіаційні (викликані дією γ – і  β – частинок, ультрафіолетовими променями).

Залежно від глибини ураження шкіри і тканин тіла розрізняють чотири ступені опіків:

І ступінь (легкий) – почервоніння і припухлість шкіри, пекучий біль;

ІІ ступінь (середньої тяжкості) – утворення пухирів, заповнених прозорою рідиною ІІІ ступінь (тяжкий) – омертвіння всієї товщини шкіри (утворення    струпа) (мал. ІУ ступінь (надзвичайно тяжкий) – обвуглювання тканин до кісток Ступінь важкості опіку залежить і від площі ураження. При великих (понад  10 – 15% поверхні тіла) ураженнях  виникають тяжкі  і тривалі  порушення загального стану організму – опікова хвороба.  Починається опікова хвороба з опікового шоку, який продовжується 24 – 72 години, характеризується гострою інтоксикацією, порушенням в організмі водно – сольового обміну. Все це часто призводить до запалення легенів, ураження печінки, нирок, гострих виразок шлунково – кишкового тракту.

Перша допомога при термічних опіках:

а) припинити дію високої температури на шкіру, для чого потрібно погасити одяг, якщо він горить, накривши щільно тканиною, накинувши пальто, ковдру тощо, засипавши піском, снігом. Іноді самому потерпілому вдається збити вогонь, катаючись по землі.

Коли опік викликаний гарячими рідинами, необхідно моментально зняти мокрий одяг.

б) ввести знеболювальний засіб (можна за допомогою шприц – тюбика) або дати чотири  таблетки анальгіну і теплий чай, каву, лужну мінеральну воду або теплий сольовий розчин  (на літр води  ½  чайної ложки соди і  ½  чайної ложки повареної солі);

в) на пошкоджену поверхню накласти суху стерильну пов’язку. Для цього пошкоджену частину тіла звільняють від одягу, обрізаючи  і  залишаючи на місці ті  його  шматки, що прилипли  до тіла.

Пам’ятайте! Не можна розрізати або роздушувати пухирі, торкатись обпаленої поверхні руками, змазувати її жиром, маззю, посипати сіллю, содою, застосовувати розчин  „зеленки”,  одеколон чи інші речовини.

Опікову рану треба  без  якогось попереднього опрацювання закрити стерильною марлевою пов’язкою. При відсутності стерильних перев’язувальних засобів можна використовувати будь – яку чисту тканину.

г) негайно відправити до лікарні.

Відмороження – це ушкодження тканин   організму внаслідок дії на них низьких температур.

Відмороження можливі навіть за температури вище  0° С, особливо при періодичних відлигах. До відмороження призводить мокре і тісне взуття, тривале перебування в нерухомому стані на холоді і в снігу, під холодним дощем.

Відмороженню частіше схильні кінцівки (насамперед нижні), вуха, ніс. При відмороженнях спочатку відчувається почуття холоду, що змінюється потім онімінням, зблідненням уражених місць, відсутністю чутливості. Це пов’язано з  звужуванням  судин  під дією холоду, недостатнім кровопостачанням  ділянці тіла. Якщо  своєчасно не буде надана допомога, то може відбутися  відмирання  тканин.

За тяжкістю і глибиною розрізняють 4 ступені відмороження  (установити ступінь можна лише після відігрівання потерпілого,  іноді через декілька днів):

І ступень (легкий) – набряклість, синюшність шкіри, тупі болі. Пізніше спостерігається лущення і сверблячка шкіри.

ІІ ступень (середньої тяжкості) – шкіряні покрови багряно – синього кольору, набряклість, значні болі, міхури, наповнені прозорою рідиною

ІІІ ступень (тяжкий) – відмирання шкіри і підшкірної клітковини) – відморожена  тканина багрово – синюшна, нечутлива, утворюються пухирі з темно кров’яним вмістом.  В подальшому простежується  відторгнення мертвих тканин,  утворення  шрамів (мал. 251-2,3).

ІУ  ступінь (надзвичайно тяжкий) – змертвіння усіх м’яких тканин тіла і навіть кісток з наступним висиханням (муміфікація) і відторгненням тканин, утворенням культі.

При хімічних опіках глибина ушкодження тканин значною мірою залежить від тривалості впливу хімічної речовини. Важливо якомога швидше зменшити концентрацію хімічної речовини і час П впливу. Для цього уражене місце протягом 15-20 хвилин промивають великою кількістю проточної води. Якщо кислота або луг потрапили на шкіру через одяг, то спочатку П змивають водою а одягу, а потім, обережно розрізавши мокрий одяг, знімають її з потерпілого, після чого промивають шкіру.

При потраплянні на тіло людини сірчаної кислоти або лугу у вигляді твердої речовини П видаляють сухою ватою або шматочком чистої тканини, а потім уражене місце ретельно промивають водою, накладають суху стерильну пов'язку.

При хімічних опіках цілком змити хімічні речовини водою не вдається. Тому після промивання уражене місце обробляють відповідними нейтралізуючими розчинами у вигляді примочок (пов'язок). Подальша допомога при хімічних опіках надається так само, як і при термічних.

При опіку шкіри кислотою роблять примочки (пов'язки) розчином питної соди (чайна ложка соди на склянку води).

При потраплянні кислоти у вигляді рідини, пару або газів в очі або порожнину рота необхідно промити їх великою кількістю води, а потім розчином питної соди (1 /2 чайної ложки соди на склянку води).

При опіку шкіри лугом роблять примочки (пов'язки) розчином борної кислоти (чайна ложка кислоти на склянку води) або слабким розчином оцтової кислоти (столовим оцтом, наполовину розведеним водою).

При влученні бризок лугу або їх пару в очі та порожнину рота слід промити уражені місця великою кількістю води, а потім розчином борної кислоти (1/2 чайної ложки кислоти на склянку води).

При влученні в очі твердих шматочків хімічної речовини їх видаляють вологим тампоном, тому що при промиванні вони можуть поранити слизову оболонку ока, викликавши додаткову травму.

При влученні кислоти або лугу в стравохід необхідно терміново викликати лікаря. До його приходу варто видалити слину і слиз з рота потерпілого, положити його, тепло вкрити, а на живіт для ослаблення болю покласти холод.

Якщо в потерпілого з'явилися ознаки задухи, слід робити йому штучну вентиляцію легенів способом з рота в ніс. тому що слизова оболонка рота обпалена.

Не можна нейтралізувати луг, що потрапив у стравохід, або кислоту та промивати шлунок водою, викликаючи блювоту, тому що при зворотному русі по стравоходу припікальна рідина ще раз травмує слизову оболонку і може відбутися набряк гортані. Можна дати потерпілому випити не більше трьох склянок води, розбавляючи в такий спосіб кислоту, що потрапила в стравохід, і зменшуючи II припікальну дію. Гарний ефект дає прийом всередину молока або розбовтаних у воді яєчних білків (12 шт. на літр холодної води).

Пошкодження тканин у результаті впливу низьких температур називається обмороженням. При цьому відбувається пригнічення життєвих процесів у тканинах, а не їх загибель. Обмороження І,ІІ, III ступенів показано на рис. 8.15. Чим нижче температура тканин, тим більше порушуються обмінні процеси, що визначають життєдіяльність організму (при температурі 10°С припиняється кровоток). Згасання обмінних процесів знижує потреби тканин, але не веде до їх ушкодження. Загибель переохолоджених тканин настає при нерівномірному їх зігріванні.

Основне в наданні допомоги - не допустити швидкого зігрівання переохолоджених ділянок тіла, тому що на них згубно діють тепле повітря і вода, дотик теплих предметів, навіть рук. До входу потерпілого в опалювальне приміщення переохолоджені ділянки його тіла (частіше руки або ноги) слід захистити від впливу тепла, наклавши на них теплоізольовані пов'язки (наприклад, ватно-марлеві, вовняні). Пов'язка повинна закривати тільки місце з вираженим зблідненням шкіри, не захоплюючи шкірні покриви, що не змінилися. У зворотному випадку тепло від ділянок тіла з непорушеним кровообігом поширюватиметься під пов'язкою на переохолоджені ділянки і викликати їх зігрівання, що може призвести до загибелі поверхневих тканин.

Після накладення теплоізолюючої пов'язки необхідно забезпечити нерухомість переохолоджених пальців рук і ніг, тому що їх судини дуже тендітні й можливі крововиливи після відновлення кровотоку. Для цього можна використовувати шини, а також будь-який підручний матеріал: шматки щільного картону, фанери та дощечки. Для стопи варто застосовувати дві дощечки: одна на довжину гомілки з переходом на стегно, інша - на довжину стопи, їх потрібно міцно кріпити під кутом 90°.

На переохолоджених ділянках тіла пов'язку варто залишати доти, доки не з'явиться почуття жару, не відновиться їх чутливість.

Для заповнення теплом організму й поліпшення кровообігу потерпілому варто давати пити гарячий солодкий чай.

При загальному переохолодженні, супроводжуваному втратою свідомості, на руки і ноги потерпілого до внесення його в тепле приміщення накладають теплоізолюючі пов'язки. Якщо на потерпілому заклякле взуття, то не слід його знімати, а треба закутати ноги пальто чи іншим підручним матеріалом. Потерпілого доправляють у найближчу лікувальну установу, не знімаючи теплоізолюючих пов'язок.

Ушкодження від дії низької температури називають обмороженням. При обмороженні спочатку відчувається почуття холоду, що потім змінюється онімінням, при якому зникають спочатку болі, а потім будь-яка чутливість.

Перша допомога полягає в негайному зігріванні потерпілого, а надто обмороженої частини тіла. Хворий з обмороженнями має бути якнайшвидше перекладений в тепле місце. Передусім слід зігріти постраждалу частину тіла, відновити в ній кровообіг. Це досягається масажем обмороженої ділянки чистими руками, змоченими спиртом, іноді досить тривалий час.

Після ванни, розтирання пошкоджену ділянку треба висушити, закрити стерильною пов'язкою і обкутати чимось теплим. Хворим дають гарячу каву, чай, молоко.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО

Питання для закріплення знань:

1.Назвіть види опіків.

2.Яка перша допомога надається при хімічних опіках, відмороженнях,

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1.Самостійно відпрацювати та закріпити викладений матеріал.