Що було основою княжого театру? Де зустрічаються перші зображення акторів Київської Русі?

Що було основою княжого театру? Де зустрічаються перші зображення акторів Київської Русі?

Перші зображення акторів зустрічаються на фресках Софії Київської.

 У добу Київської Русі театральне мистецтво найповніше втілювалося в народному і так званому княжому, дружинному театрі. Народний театр здобув найшнрше вираження у весільній народній обрядовості, про що вже йшлося. Основою княжого театру були скоморохи та шпільмани ( елемент, запозичений з Німеччини чи Візантії). Проте ні скоморохи, ні шпільмани, , хоч і лишивши по собі велику популярність ( досі маємо такі назви сіл в Україні), були чужі сценічному духові Русі. Вони театру не створили. Княжни театр спирався на лицарську пісню, маючи за основу два елементи; речитатив та величання. Репертуар княжого театру складався із драматичних поем, що, маючи речитативний характер, подавалися на музичному тлі, в супроводі музичних інструментів. Тематично княжий театр користувався мотивами: оборони Батьківщини, служби князеві, помсти за покривджених, лицарської честі. З занепадом княжої держави княжий театр передає народному своїх персонажів; "князь", "княгиня", "бояри", "дружба" тощо.

Музичне мистецтво в добу держави Київська Русь розподілялося натри групи: музика народна, княжих салонів і церковна
 Саме таких скоморохів, мабуть, зображено на відомій фресці в Софійському соборі у Києві. Фреска зафіксувала оркестр, що складається з семи музикантів. Троє з них грають на флейті та трубах, двоє — на щипкових багатострунних інструментах — лютні та псалтирі, один — на тарілках (кімвалах) і останній — на пневматичному органі. В центрі фрески два танцюриста, праворуч від них акробати виконують вправи з жердиною, ліворуч — два служники міхами нагнітають повітря в орган.

Про музику князівських салонів можемо судити тільки на підставі згадок у тогочасній літературі, описів інструментів та тогочасних фресок, головним чином Софійського собору. Репертуар цієї музики напевне був дуже різноманітний - танковий, ліричний, побутовий, жартівливий та ін. Найчастіше зустрічаються згадки про "співання слави" князям; військові та взагалі геройські подвиги князя або його предків ("Слово о полку Ігоревім"). Подекуди збереглися навіть імена осіб, які були одночасно поетами, композиторами й виконавцями таких творів: Боян (11 ст.), Митуса (13 ст.).

З інструментів вживалися свої, споконвічні: гуслі, дерев'яні труби, бубни, пищалі та сопілки. У княжих дворах вживалися ще й інструменти чужого походження: ковані, металеві, "рожані" труби та роги, "гудок", лавута, навла, кимбал, бронзові та мідні дзвіночки. Дзвіночки та дзвони прийшли до нас від іудеїв. Носіями музичної творчості були:

1.співці героїчних пісень.

2.скоморохи, що згодом стали мандрівними музиками.

3.каліки перехожі, старці попередники пізніших лірників.