Конспекти уроків з біології тема: Роль вірусів в природі та житті людини

Роль вірусів в природі та житті людини.

Мета.
Освітня. Завершити формування в учнів знань про неклітинні форми життя на прикладі значення вірусів у природі та житті людини; ознайомити із різноманітністю вірусних інфекцій людини і тварин; розкрити поняття «епідемія», «пандемія»,патогенність».
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати віруси з іншими представниками рослинними і тваринними організмами; вміння аналізувати результати наукових дослідів.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до власного здоров’я та оточуючих людей – здійснювати валеологічне виховання; сприяти формуванню дотримання основних гігієнічних норм і правил життєдіяльності.
 
Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний:  розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
 Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та  мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
 Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
 Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Сугестивний: застосування різних видів мистецтва.
5.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: історія, медицина.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, слайди.
Основні поняття та терміни: патогенність, епідемія, пандемія, епідеміологія.

ХІД  УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

 Бліц-повторення знань у групах:
- відкриття пріонів;
- будова та властивості пріонів;
- механізми дії пріонів;
- пріонні захворювання;
- шляхи зараження пріонами;
- міри профілактики пріонних хвороб.
Запитання і відповіді даються у швидкому темпі: хто затягує запитання або відповіді, отримує «-» для своєї групи.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

 У минулих століттях від багатьох хвороб гинули тисячі та мільйони людей, наприклад, від віспи, грипу. Чим пояснити ці дані? Чому не всі люди хворіють? Чому після перенесення хвороби, люди більше не хворіють на таку хворобу? Які заходи можна використовувати для запобігання вірусних інфекцій?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

 Віруси – організми, які викликають захворювання організмів. Їх, навіть, відносять до окремого царства. Віруси – внутрішньоклітинні паразити прокаріотів та еукаріотів. Віруси рослин не інфікують тварин і людину, і навпаки.
 Пристосування вірусів до паразитизму проявляються в різноманітності способів ефективного зараження хазяїв. Збудники потрапляють через органи дихання, органи травлення, покриви тіла, слизові оболонки. Переносниками збудників є членистоногі: кліщі, комарі. Зараження можливе також при недотриманні санітарних норм при переливанні крові або хірургічних операцій, при статевих контактах, у наркоманів при використанні одного шприца. Але не завжди потрапляння вірусу до організму призводить до розвитку хвороби. Це залежить від чутливості хазяїна, стану його імунної системи, концентрації вірусних частинок та їхньої патогенності.
!Повідомлення учнів про епідемії та пандемії на планеті у минулі століття.
 Науку, що вивчає закономірності перебігу епідемій, тобто досліджує причини виникнення і поширення інфекційних хвороб та застосовує отримані знання для боротьби з ними, називають епідеміологією. !Повідомлення учнів про Д.Заболотного та його внесок у розвиток епідеміології.
 Надійного захисту від більшості вірусних хвороб поки що немає. Антибіотики не завжди діють, тому вірусні хвороби посідають основне місце – 75% в інфекційній патології людини і тварин.
 Вчені доводять, що проникнувши в клітину, вірус спричиняє в ній інфекційні процеси. Розрізняють гострі та хронічні вірусні інфекції. Внаслідок гострої інфекції після розмноження вірусних частинок клітина зазвичай гине. За хронічної інфекції послідовні покоління вірусних частинок утворюються в клітині впродовж тривалого часу. За прихованої інфекції вірусні частинки з інфікованих клітин у довкілля не виходять і їх часто неможливо виявити і в самій клітині (ВІЛ, герпес). Людей із прихованою формою захворювання називають носіями інфекції.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Робота у групах з даних тем.
1. Вірусні хвороби рослин.
2. Вірусні хвороби тварин.
3. Вірусні хвороби людини.
4. Профілактика вірусних інфекцій.

V. Узагальнення та систематизація знань.

 Типи вірусних інфекцій.
1. Гострі інфекції: грип, віспа, кір, характеризуються швидким перебігом захворювання;
2. Латентні інфекції: герпес, що характеризується наявністю латентного періоду, коли вірус перебуває у стані про вірусу, тобто є частиною клітинного геному.
3. Хронічні інфекції, коли вірус постійно присутній у клітинах організму в малій кількості.
4. Повільні інфекції, за яких латентний період становить великий проміжок часу, навіть до 20 років.

Захисні реакції організму проти вірусних інфекцій.
1. У відповідь на проникнення вірусу в організмі людини і тварин виробляються антитіла білкової природи – імуноглобуліни. Вони блокують прикріпні білки вірусу й ті не здатні зв’язуватися з клітинною мембраною.
2. У відповідь на проникнення вірусу можуть вироблятися захисні білки – інтерферони, що пригнічують їх розмноження.
3. Клітинний імунітет – здатність певних видів лейкоцитів розпізнавати інфіковані вірусами клітини і знищувати їх.
4. Організм, що переніс певну вірусну інфекцію, зберігає несприйнятливість до її збудника.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.