Проблема особистостi в Соціальній психології

Проблема особистостi в Соціальній психології

Особистість - це свідома і активна людина, що має можливість вибирати той чи інший спосіб життя.

Соціально-психологічні особливості особистості:

У процесі взаємодії та спілкування відбувається взаємовплив особистостей один на одного, внаслідок чого формується спільність у поглядах, соціальних установках та інших видах відносин.

Особистість - це конкретна людина, що є представником певної держави, суспільства та групи, що усвідомлює своє ставлення до оточуючих його людей і соціальної дійсності, включений у всі відносини цієї дійсності, що займається своєрідним видом діяльності і наділена специфічними індивідуальними і соціально-психологічними особливостями.

Розвиток особистості обумовлено різними факторами: своєрідністю фізіології вищої нервової діяльності, анатомо-фізіологічними особливостями, довкіллям і суспільством, сферою діяльності.

Найважливішими факторами формування особистості виступають природно-географічне середовище і суспільство.

Макросередовище - суспільство в сукупності всіх його проявів. Мікросередовище - група, мікрогрупа, сім'я і т.д.

Суспільно корисна діяльність формує найважливіші якості людини.

Соціально-психологічна характеристика особистості має внутрішню структуру, що включає певні сторони.

Психологічна сторона особистості відображає специфіку функціонування її психічних процесів.

Психічні процеси - психічні явища, що забезпечують первинне відображення і усвідомлення особистістю впливів навколишньої дійсності.

Світоглядна сторона відображає суспільно значимі її якості, що дозволяють займати гідне місце в суспільстві.

Соціально-психологічна сторона відображає основні якості та характеристики, що дозволяють особистості грати певні ролі в суспільстві.

Широке поширення одержало уявлення про пошарової структурі особистості (І. Хофман, Д. Браун та ін): зовнішнім шаром є ідеали, внутрішнім - інстинктивні потягу. Л. Клягесом запропонована система:

1) матерія;

2) структура;

3) рушійні сили.

Л. Рубінштейн розглядає особистість в трьох планах, таких як:

1) спрямованість (установки, інтереси, потреби);

2) здібності;

3) темперамент і характер.

Слідом за Дж. Мидом інтеракціоністи виділяють три основних компоненти в структурі особистості: I, me, self.

Їх інтерпретація:

1) I (дослівно - «я») - це імпульсивна, активне, творче, рушійне початок особистості;

2) mе (дослівно - «мене», тобто яким мене повинні бачити інші) - це рефлексивне нормативне «я»;

3) self («самість» людини, особистість, особистісний «я») - сукупність імпульсивного й рефлексивного «я», їх активна взаємодія.