Конспект уроку з соціально-економічної географії світу транспорт. Зовнішні економічні зв`язки

Тема: транспорт. Зовнішні економічні зв`язки

Мета: охарактеризувати значення транспорту у світовому гос­подарстві, повторити та поглибити знання про основні техніко-економічні показники роботи транспорту, види транспорту; сфор­мувати вміння характеризувати різні види транспорту, визначати сучасний стан розвитку, проблеми транспорту та вплив на нього НТР; розвивати вміння працювати з картами атласа, таблицями, діаграмами; виховувати просторове та економічне мислення, ціка­вість до теми.

Обладнання: політична карта світу, підручник, довідники, ат­ласи, таблиці, діаграми.

Тип уроку: засвоєння нових знань, умінь та навичок.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань, умінь та навичок

• Яку роль відіграє транспорт у розвитку господарства країни?

• Які види транспорту ви знаєте? Які показники використову­ються для характеристики роботи транспортної системи та по­рівняння ефективності роботи різних видів транспорту?

• Які види транспорту посідають провідне місце у вантажопере­везеннях та пасажироперевезеннях в Україні?

• Які зміни відбуваються в транспортній системі під впливом НТР?

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

На думку відомого економгеографа В. Максаковського, «світо­вий транспорт й нині залишається основою світового розподілу праці».

Завдання 1. Прокоментуйте цей вислів та висловіть свої мірку­вання щодо значення транспорту у світовому розподілі праці і сві­товому господарстві.

Транспорт забезпечує та стимулює розвиток виробничих зв’язків, сприяє спеціалізації та кооперуванню підприємств, галу­зей, районів, країн. Без транспорту неможливим було б подолання територіального розриву між виробництвом та споживанням това­рів і послуг і спілкування людей. З розвитком виробничих силі внаслідок суспільного поділу праці розвивались і вдосконалюва­лись транспортні засоби. Виокремлення транспорту в особливу га­лузь виробництва почалось у XV–XVI ст. і завершилось з перехо­дом від мануфактурного до великого машинного виробництва, тобто наприкінці XVIII ст. Великі географічні відкриття зробили великий внесок у створення світової транспортної мережі. Проте ця мережа остаточно сформувалася у XX ст.

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Загальна характеристика світової транспортної системи

Всі шляхи сполучення, транспортні підприємства і транспортні засоби в сукупності утворюють світову транспортну систему. У світовому транспорті зайнято понад 100 млн людей. Загальна протяжність транспортної мережі світу (без морських та авіатрас) складає 36 млн км. Щорічно всіма видами транспорту перевозить­ся понад 100 млрд т вантажів і понад 1 трлн пасажирів.

Основними техніко-економічними показниками роботи тран­спорту є обсяг перевезень, вантажообіг, пасажирообіг, густота транспортної інфраструктури, собівартість перевезень, швидкість, залежність від погодних та сезонних змін, маневреність. Різні види транспорту мають свої переваги та недоліки, тому їх використову­ють залежно від конкретних умов.

Завдання 2. Пригадайте переваги та недоліки основних видів транспорту та складіть схему в зошитах «Головні види транспорту».

У структурі транспортних шляхів найбільшу питому вагу ма­ють автомобільні: понад 70 %, 1/5 частина припадає на авіалінії й лише 5 % — на залізниці. Далі йдуть трубопровідний та внутріш­ній водний транспорт.

2. Типи транспортних систем

Розрізняють транспортні системи економічно розвинених кра­їн та країн, що розвиваються.

Найбільш розвинена транспортна система країн Європи та Пів­нічної Америки, де зосереджено більш ніж половину залізничних ліній, рухомого складу, шосейних доріг, автопарку тощо. У цих країнах досягнуто високого технічного рівня розвитку транспорту (великі швидкості, регулярність сполучення, відносна дешевизна, масові перевезення вантажів та пасажирів, відносна безпека, по­стійне оновлення засобів транспорту та ін.). Країнам, що розвива­ються, властивий низький рівень розвитку видів транспорту: за­старілий різнотипний склад, малопотужний парк локомотивів, вагонів, автомобілів, непридатне обладнання. У багатьох країнах Азії, Африки та Латинської Америки користуються послугами та­ких архаїчних видів транспорту, як в’ючний та гужовий, працю­ють носильники та рикші.

Поряд з розподілом світової транспортної системи на два типи за рівнем розвитку, існують підрозділи регіональних транспортних систем:

• європейського типу (Західна і Центральна Європа, Японія);

• північноамериканського типу (США, Канада, Австралія);

• латиноамериканського типу;

• азіатського типу;

• система країн СНД;

• африканського типу.

3. Характеристика основних видів транспорту

Завдання 3. Прослухайте повідомлення учнів про розвиток різ­них видів транспорту, законспектуйте головне у вигляді розгорну­того плану.

Залізничний транспорт

  Залізничний транспорт виник у першій половині XIX ст. у зв’язку з розвитком великої промисловості, зокрема кам’яновугільної і металургійної.

Довжина сучасних залізниць світу становить приблизно 1,3 млн км. Більше половини експлуатаційної довжини припадає на розви­нені країни і лише 1/5 — на ті, які розвиваються. Найбільш висока щільність доріг у Німеччині, Бельґії, Швейцарії: 4–18 км/100 км2. У багатьох країнах цей показник не перевищує 0,1–0,5 км/100 км2. Є країни, які не мають залізниць: Кіпр, Лаос, Ніґер, Чад, Бурунді, Ісландія тощо.

Показники рівня технічної оснащеності найвищі у США та За­хідній Європі: там більша частина доріг укладена рейками важкого типу. На станціях широко застосовуються централізація управлін­ня та автоблокування, радіотелефони та телебачення. Рухомий склад — з потужних локомотивів та вагонів великої вантажності, пасажирських вагонів високої комфортності. На дорогах США та Західної Європи, Японії (Франції, Німеччині) діють магістралі зі збільшеною швидкістю руху. У 1964 р. в Японії почали функціонувати швидкісні поїзди («шинксансен» — куля-поїзд), які розвивають швидкість 210 км/год. Згодом швидкісні залізниці були споруджені у Фран­ції, а наприкінці XX ст. — у Німеччині. У світі з’явилися комута­торні поїзди, швидкотранзитні легкорейкові системи, потяги, що приводяться в рух стисненим повітрям тощо.

Нині у більшості європейських країн довжина залізничної ме­режі скорочується. Це зумовлено конкуренцією автомобільного транспорту, який здатний виконувати перевезення за принципом «від дверей — до дверей». У великих за площею країнах, які осво­юють свої території, багаті на природні ресурси, довжина залізнич­ної мережі збільшується, зокрема у Китаї, Росії, Індії, Канаді. Ки­тай щороку будує 1 тис. км залізниць.

Автомобільний транспорт

У світі налічується понад 600 млн автомобілів і щороку ця циф­ра збільшується. Близько 80 % їх кількості зосереджено у США, Японії та Західній Європі. 50 % жителів цих країн мають автомобі­лі. У країнах, що розвиваються, цей показник в середньому стано­вить 1 %. Навіть у таких відносно розвинених країнах, як Мексика і Бразілія, він не перевищує 6 %.

У розрахунку на 1000 жителів найбільша кількість автомобі­лів припадає на США, ФРН, Нову Зеландію, Канаду, Австралію, Швейцарію, Швецію, Італію, Францію. Сучасний автомобільний транспорт постійно технічно переоснащується і вдосконалюється, у результаті чого з’являються потужніші, швидкісніші, комфортабельніші й ефективніші автомобілі.

Необхідною умовою розвитку автотранспорту є сучасні авто­шляхи. Нині загальна довжина світових автомобільних доріг з твердим покриттям становить понад 20 млн км, найгустіша їх ме­режа у Західній Європі. Найрозвиненішу мережу автошляхів ма­ють ті країни, де розміщена значна частина автопарку світу: США, Західна Європа, Японія, Канада. Там споруджуються автобани — багатосмужні магістралі з високою пропускною здатністю.

Трубопровідний транспорт

Трубопровідний транспорт, як і залізничний, з’явився у XIX ст., його появі сприяв розвиток нафтової промисловості. Призначений здебільшого для транспортування газу (газопровід магістральний), нафти (нафтопровід), твердих матеріалів (гідравлічний і пневма­тичний). Зараз у світі нараховується більше 13 млн км трубопрово­дів, і щороку ця цифра зростає.

Найбільш потужний розвиток трубопровідний транспорт одер­жав у нафто- й газодобувних країнах і країнах-споживачах нафти, нафтопродуктів та газу — США, Росії, Канаді, Китаї, ФРН, Фран­ції, Італії, Саудівській Аравії, Мексиці.

У Західній Європі напрямок нафтопроводів — від портів до ве­ликих промислових центрів, наприклад: Гавр — Париж, Кадіс — Сараґоса, Марсель — Кельн та ін. У країнах Близького Сходу та Північної Африки напрямок нафтопроводів — від родовищ до пор­тових міст.

Газопроводи експлуатуються переважно в країнах Європи та Північної Америки. Більше половини газопроводів світу зосереджено у США. Магістральні газопроводи є підземні, надземні, під­водні. Тиск транспортного газу — до 75 атмосфер — підтримується газокомпресорними станціями, діаметр труб досягає 1420 мм.

Водний транспорт

Морський транспорт здійснює перевезення вантажів і пасажи­рів океанами, морями і морськими каналами.

Людство з давніх-давен використовувало вітрильники. Нині на кораблях використовують дизельні, ядерні, теплові двигуни. Най­інтенсивніші вантажопотоки йдуть через Атлантичний океан, на другому місці — Тихий, на третьому — Індійський океан. Велике значення для розвитку морського транспорту мають Суецький і Па­намський канали.

Морський транспорт служить переважно для зовнішньоеконо­мічних зв’язків. Лише у деяких країнах, таких як Росія, США, Ки­тай, Канада, Туреччина, Франція, він здійснює міжрайонні вну­трішні перевезення. Цей транспорт перевозить понад 70 % зовніш­ньоторговельних вантажів, завдяки своїй дешевизні.

Морський флот зосереджений у десятьох найбільших суднов­ласницьких країнах світу: США, Великобританії, Японії, Німеч­чині, Франції, Італії, Ліберії, Панамі, Греції, Норвеґії. На їхню частку припадає 70 % тоннажу світового флоту. До числа великих власників флоту належать також Швеція, Іспанія, Кіпр, Сінґапур, Індія, Данія, Нідерланди, Росія, Китай, Польща, Естонія, Болга­рія, В’єтнам тощо.

Судноплавні компанії багатьох країн реєструють свої судна під «зручним», або «підставним», прапором. Тому до великих суднов­ласницьких країн належать Панама, Греція, Ліберія, Сінґапур, Кіпр. У цих країнах податки на прибуток у кілька разів нижчі, ніж у США, Німеччині, Японії, заробітна платня моряків значно мен­ша, їхні права погано захищені, технічному стану суден приділя­ється менше уваги.

У світі налічується понад 2000 морських портів різної величини. До найбільших належать порти з вантажообігом понад100 млн т. Їх близько 20: Шанхай, Нінбо, Роттердам (найбільший Європи), Сінґапур, Ґуанджоу, Марсель, Гавр, Антверпен, Гамбурґ, Ґенуя, Лондон, Аперпорт (група портів у гирлі річки Делавер), Но­вий Орлеан, Нью-Йорк, Гемптон, Ванкувер, Сан-Себастьян, Кобе, Йокогама, Наґоя, Кітакюсю, Кавасакі.

Головні вантажі морського транспорту — нафта й нафтопродук­ти, залізна руда, зерно, кам’яне вугілля, сировина та напівфабрика­ти для алюмінієвої промисловості, фосфорити, ліс та лісоматеріали.

Загальна протяжність ліній внутрішнього водного транспорту (на ріках, озерах, каналах) у світі перевищує 550 тис. км. Цей вид тран­спорту розвинений у США, Росії, Канаді, Німеччині, Нідерландах, Китаї. У багатьох країнах він практично відсутній з огляду на при­родні умови. У світі налічується близько двохсот міжнародних річок. Це, зокрема, Дунай, Рейн, Амазонка, Замбезі, Ніл, Конґо та ін.

Десята частина внутрішніх водних шляхів припадає на поліп­шені людиною ділянки. Це ріки зі шлюзами, а також канали (шлю­зовані та каналізовані ріки).

Найбільші порти внутрішніх водних шляхів зосереджені у гир­лах річок: Гамбурґ, Бремен, Роттердам, Антверпен, Гавр, Архан­ґельськ, Астрахань, Херсон та ін.

Країни, що розвиваються, мають потужні річкові системи: Амазонка, Меконґ, Тіґр, Ніґер, Конґо, Замбезі тощо. Проте у цих країнах немає мережі судноплавних каналів, і тому річки викорис­товуються не повною мірою.

Повітряний транспорт

Основне призначення повітряного транспорту — швидкісне пе­ревезення пасажирів, пошти, вантажів і багажу.

Активний розвиток авіатранспорту спостерігається в економіч­но розвинених країнах. Найбільші міжнародні авіакомпанії сполу­чають Північну та Південну Америку з Європою, західноєвропей­ські країни — з Азією та Африкою, Південну та Південно-Східну Азію — з Австралією.

На відміну від залізничного транспорту, де власником у більшості країн виступає держава, в авіатранспорті значна частка отводиться приватним компаніям. У США майже весь авіатранспорт перебуває в руках приватних компаній, а у Великобританії, Франції, Нідерлан­дах, ПА, Австралії, Канаді він цілком або частково одержавлений.

Протяжність повітряних шляхів світу становить близько 8 млн км. Нині у країнах світу функціонує близько 600 міжнародних ае­ропортів. Окремі аеропорти справді велетенські (щодня обслугову­ють понад 1000 літаків). Аеропорти є великими підприємствами, на яких працюють тисячі людей.

Зі 100 найбільших аеропортів світу (пасажирообіг понад 1 млн чол.) половина знаходиться у США: Чікаґо, Нью-Йорк, Вашинґтон, Лос-Анджелес, Сан-Франціско, Майамі, Гонолулу тощо. У країнах Західної Європи найбільшими аеропортами є: Париж, Лондон, Франкфурт-на-Майні, Рим, у Японії — Токіо.

Подальший розвиток повітряного транспорту пов’язаний перш за все з технічним удосконаленням літаків та навігаційного облад­нання.

4. Проблеми та перспективи розвитку світової транспортної системи

ідеї про створення нових видів транспорту з’явилися вже дав­но, проте на сучасній технічній основі реалізуються вони лише за­раз. До таких видів транспорту належать системи, які відрізняють­ся від традиційних принципом дії, конструкцією двигуна: пневмоконтейнерний транспорт, трубопровідний гідротранспорт, монорельсові шляхи, судна на повітряній подушці, поїзди на маг­нітному підвісі та інші.

В епоху НТР світова транспортна система постійно удосконалю­ється не тільки технічно, але й організаційно. У країнах з розвине­ною транспортною системою окремі види тісно взаємопов’язані між собою. Завдяки цьому успіхом користуються нові форми співпраці та кооперації різних видів транспорту, у деяких країнах ство­рено об’єднані міністерства транспорту.

Однією з найважливіших тенденцій у розвитку світового ван­тажного транспорту є формування контейнерної системи. У кон­тейнерах перевозиться близько 40 % генеральних вантажів. Скла­даються трансконтинентальні контейнерні «мости» — комбінація морського транспорту, маршрутних залізничних складів і автопоездів-контейнеровозів. Найбільшими контейнерними портами світу є Сінґапур і Сянґан (Китай).

У Європі ведеться робота зі створення транс’європейської транспортно-енергетичної мережі, концепція якої з’явилась ще у 1990 році. Сутність концепції — у відпрацюванні чіткого меха­нізму координації роботи різних видів транспорту, зокрема в орга­нізації комбінованих (змішаних) перевезень. Розроблено 10 схем доставки вантажів комбінованими перевезеннями.

Завдання 4. Сформулюйте головні проблеми транспорту в су­часному світі.

Головними проблемами світової транспортної системи є:

• нерівномірність розвитку транспортних систем окремих країн та регіонів, що знижує ефективність використання природних, матеріальних та людських ресурсів;

• залежність видів транспорту від природних умов. Однак в епо­ху НТР актуальність цієї проблеми поступово знижується;

• негативний вплив транспорту на навколишнє середовище.

V. Закріплення нових знань, умінь та навичок

Питання для обговорення

1) Чим обумовлено формування різних типів регіональних тран­спортних систем у світі? Яка різниця між північноамерикан­ською та західноєвропейською транспортними системами? Між транспортною системою країн СНД та західноєвропейською транспортною системою?

2) До якої транспортної системи належить транспортна система України? Чому транспортну систему країн СНГ виділяють окремо?

VI. Підсумок уроку

• Транспорт об’єднує світове господарство і є матеріальною осно­вою територіального поділу праці.

• Транспортна мережа на земній кулі розвинена нерівномірно. Рівень і характер розвитку транспорту окремих країн залежить від рівня розвитку продуктивних сил, розмірів території тощо.

• За об’ємом і структурою транспортних перевезень визначають рівень розвитку й особливості структури господарства країни або регіону, а за конфігурацією транспортної мережі — особли­вості розміщення господарської діяльності.

• Розвиток світової транспортної системи характеризується збільшенням шляхів сполучення і вантажних та пасажирських перевезень. При цьому темпи зростання перевезень перевищу­ють темпи збільшення довжини транспортної мережі.

VІI. Домашнє завдання

1. Підручник, опрацювати § __.

2. Наведіть приклади 3–4 морських портів світового значення та поясніть їх розміщення.