Тема: Суспільні блага: ознаки та необхідність державного
регулювання обсягу
Підтримка конкуренції та антимонопольне регулювання
Мета: дати поняття про суспільні блага, конкуренцію та
антимонопольне регулювання, шляхи антимонопольного регулювання,
Тип уроку: комбінований
Хід уроку.
I.
Актуалізація опорних знань і умінь.
II.
Мотивація навчальної і пізнавальної діяльності.
III.
Вивчення нового матеріалу.
Важливо розрізняти товари суспільного споживання і товари
індивідуального споживання, які виробляються ринковою системою. Товари
індивідуального вжитку ділимі, тобто вони виступають у вигляді достатньо малих
одиниць, на них поширюється дія принципу виключення. Це означає, що той, хто
бажає і може платити рівноважну ціну, отримує продукт, а той, хто не може або
не бажає платити таку ціну, виключається із числа отримувачів вигод, які
забезпечує цей продукт.
До суспільних благ насамперед належить національна
оборона, регулювання паводків, боротьба зі стихійними лихами тощо. Для
суспільства ніщо не може бути життєво важливішим за його безпеку. Національна
оборона має забезпечуватися всім більш або менш автоматично. Більшість схвалює
це. Щоправда, пацифісти можуть відкрито заявляти, що видатки на оборону їх не дуже
цікавлять. Тому за відсутності відповідних політичних установ і примусу
забезпечити національну оборону, необхідність якої визнана більшістю,
неможливо. Приклад з національною обороною, є звичайно, крайнім випадком. Але
коли йдеться про підтримання громадського порядку, про асигнування на концерти
в парках, про будівництво греблі у верхів'ї ріки з метою попередження повені в
низах, словом, коли йдеться про діяльність держави взагалі, то виявляється, що
саме вона має взяти на себе виробництво суспільних благ.
Яскравим прикладом суспільного блага є маяк, який
попереджає кораблі про підступне морське узбережжя чи гавань. Будівництво маяка
може виявитися економічно вигідним, якщо вигоди (попередження аварій кораблів)
перевищують витрати виробництва. Однак вигоди від маяка для кожного користувача
не можуть бути відшкодовані придбанням такого великого і неподільного продукту.
У будь-якому випадку після введення маяка в експлуатацію його сигнальне світло
служить орієнтиром для всіх без винятку кораблів.
Практично немає способу позбавити деякі кораблі
можливості користуватися вигодою від маяка. Тому власникові будь-якого корабля
немає потреби добровільно оплачувати таку вигоду. Тобто виникає проблема,
пов'язана з тим, що люди можуть користуватися вигодами певного продукту, нічого
не витрачаючи на його виробництво.
Оскільки в такому випадку принцип виключення
незастосовний, то не існує ніяких стимулів для індивідуального підприємства
пропонувати кошти для будівництва маяка з метою його продажу. Оскільки послуги
маяків неможливо ні виразити в цінах, ні продати, то цілком зрозуміло, що
приватним фірмам немає ніякої вигоди вкладати гроші в їхнє будівництво. Тут
ідеться про послугу, яка приносить суттєву вигоду всім, але на виробництво якої
ринок не виділятиме ресурсів. Отже, щоб суспільство могло користуватися такими
благами і послугами, забезпечити їх повинен державний сектор, а фінансувати
їхнє виробництво необхідно за допомогою системи примусових податків.
Конкуренція не є самодостатнім елементів ринку. Механізм її дії суперечливий,
бо, сприяючи боротьбі виробників за кращих результатів господарювання, вона
веде до концентрації ринкової
влади у найбільш
сильних з них. Кро \ е того, завжди існують фінансові стимули фірм для вступу в
змову. Все це загрожує зниженням конкурентної активності і ефективності
функціонування падінням ринків. Тому підтримка і заохочення конкуренції повинні
бьпь постійною турботою держави.
Суть державного регулювання конкуренції полягає у забезпеченні
можливостей і принципу рівних умов для всіх господарюючих суб'єктів і
стимулювання ділової активності. Рішення цих задач здійснюється за помсщі
економічного заходів законодавчого характеру і. Заходи економічного характеру
включають в себе інструменти бюджетно-податкової (податкові пільги,
держзакупівлі) і кредитно-грошової політики. Адміністративне регулювання,
встановлюючи "правила гри", включає в себе правові заходи з
припинення недобросовісної конкуренції та монополістичних проявів. Перша
пов'язана з розробкою правового режиму діяльності фірм, включаючи принцип
невтручання в справи один одного, відповідальності за застосування недозволених
способів продажу і реклами. Друге передбачає розробку та застосування
антимонопольного законодавства. При це антимонопольна по-Лішка не повинна бути
спрямована на заборону монополії як такий, перешкоджати угодами, що ведуть до
підвищення ефективності суспільного виробництва Вона повинна бьпь спрямована
виключно на захист конкуренції, а не конкурентів.
Здійснення конкурентної політики - найбільш складне ланку державної
діяльності в перехідних
економіках,. Це пов'язано як зі спадщиною жорсткої адміністративної
системи, так і з особливостями самих трансформаційних процесів. З одного боку,
успадкований від попередньої системи монополізм виробників вимагає жорстких
заходів протидії, включаючи заборони на картельні угоди. З іншого боку, такі
заходи можуть стати перешкодою на шляху розвитку інтеграційних процесів і
призвести до пригнічення ділової активності. Неоднозначно і ставлення до
іноземної конкуренції: при низькій конкурентоспроможності вітчизняних
виробників надмірна відкритість національного ринку може призвести до
руйнування промисловості і витіснення національного підприємництва в
периферійні сфери діяльності.
У перехідний період регулюючий вплив держави повинна бути сконцентрована
на розширенні конкурентної бази шляхом підтримки мпьк підприємств і зниження
бар'єрів для проникнення в галузь, найчастіше н> пу-пающіх перешкодою для
виникнення нових підприємницьких структур.
Важливим інструментом підтримання високої конкурентної активності в
економіці є проведення антимонопольної
політики.Її вістрі повинно бути спрямоване проти необгрунтованого обмеження
конкуренції та зловживання ринкову владу, на утворення умов і заходів щодо
запобігання монопольних проявів. Дієвим інструментом її проведення є
антимонопольне законодавство. Сфера його застосування охоплює: регулювання
вертикальної і горизонтальної інтеграції, контроль за картелізаціей і цінами;
регулювання діяльності природних монополій. Треба мати на увазі, що
ефективність застосування законодавчих заходів в значній мірі залежить від
створення антимонопольних умов діяльності фірм. В перехідній економіці, що
характеризується високою динамікою економічних
процесів і серйозними
структурними зсувами, ефективність законодавчих заходів значно знижується. Так,
прийняті у нас як індикаторів монопольного становища частка на ринку і
перевищення цін над витратами в умовах високої інфляції виявилися
непрацездатними.
З огляду на особливості галузевої структури і формування ринків у
перехідний період, антимонопольне законодавство повинно бути достатньо гнучким
- інакше воно може стати причиною пригнічення ділової активності.
Як показує досвід більшості колишніх соціалістичних країн, на перших
етапах трансформації економіки переважно застосування м'якого антимонопольного
законодавства - не накладає повної заборони на картеліза-цію і не передбачає за
це кримінальну відповідальність. Так, у Польщі, Чехії і Словаччині
законодавство в основному спрямовано на заборону угод про ціни і ринках. В
Угорщині його вістря було спрямоване проти вертикальної кар-телізаціі.
Примітно, що у всіх країнах цих антимонопольне законодавство допускає навіть
картельні угоди, якщо вони сприяють акптнга-ції економічної діяльності і
серйозно не обмежують конкуренцію.
IV.
Закріплення матеріалу.
Наведення учнями прикладів суспільних благ, та
конкурентних ситуацій.
Написання самостійної
роботи
VI. Підсумки
уроку.
Роблю висновок
VII
.Домашнє завдання.
Немає коментарів:
Дописати коментар