Конспект уроку з соціально-економічної географії світу Тема: Географічне середовище як сфера взаємодії суспільства і природи. Світові природні ресурси. Ресурсозабезпеченість. Природокористування: раціональне і нераціональне

Тема: Географічне середовище як сфера взаємодії суспільства і природи. Світові природні ресурси. Ресурсозабезпеченість. Природокористування: раціональне і нераціональне

Мета: сформувати поняття «географічне та навколишнє середовище», «антропосфера», «природокористування», «ресурсозабез­печеність»; повторити та поглибити знання про природні умови та ресурси; розвивати уміння аналізувати ступені впливу людини на природу у різні періоди розвитку людства; виховувати дбайливе ставлення до природних багатств, екологічне мислення.

Обладнання: атласи, підручники, схеми, таблиці, діаграми.

Тип уроку: засвоєння нових знань, умінь та навичок.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань, умінь та навичок

• Що таке природні умови? природні ресурси?

• За якими ознаками класифікуються природні ресурси?

• Що таке антропогенний вплив на природу? Наведіть приклади.

• Які види рослин і тварин зникли з поверхні Землі внаслідок господарської діяльності людини?

• На прикладі України поясніть вплив природних умов на життя і господарську діяльність населення.

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

«Ми отримали у спадок надзвичайно прекрасний і різноманіт­ний сад, але біда наша у тому, що ми погані садівники, які не за­своїли найпростіших правил садівництва. Недбало ставлячись до цього саду, ми робимо це із благодушним самозадоволенням непо­внолітнього ідіота, який шматує ножицями картину Рембрандта».

Як ви розумієте цей вислів відомого англійського зоолога і пись­менника Джеральда Даррелла?

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Взаємодія суспільства і природи

Географічне середовище — це сукупність предметів живої і не­живої природи, що залучені на даному етапі розвитку суспільства у суспільне життя, а отже, є необхідними умовами існування й розвитку суспільства. До географічного середовища належать земна кора із корисними копалинами, ґрунти, луки, ліси, води, болота, рослинний і тваринний світи, нижня частина атмосфери, тобто та частина природи, яка є об’єктом діяльності людини і на­самперед виробництва. Із розвитком суспільства географічне се­редовище розширюється, до його складу залучаються дно океанів, Північний і Південний полюси, різноманітні родовища, косміч­ний простір тощо.

Соціально-економічна географія розглядає географічне середо­вище, в якому проживає людина, як сферу взаємодії суспільства і природи. Вона називається антропосферою.

Разом з поняттям «географічне середовище» широко використо­вується поняття «навколишнє середовище». У міжнародних угодах під терміном «навколишнє середовище» зазвичай розуміють лише навколишнє природне середовище. Але природне середовище зна­чною мірою перетворене людиною, тож розглядати його окремо від техногенного недоцільно. Відтак, навколишнє середовище в широ­кому розумінні — це природний та матеріальний світ, що оточує людину, воно включає як природне середовище, так і штучне тех­ногенне середовище. Пізнаючи закони природи і створюючи нові технології й техніку, людина справляє вирішальний вплив на про­цеси в земному та навколоземному середовищі проживання, змі­нюючи й перетворюючи його своєю діяльністю.

Значний вплив людини на природу та масштабні наслідки її діяльності стали основою для створення вчення про ноосферу (сфе­ру розуму).

За В. Вернадським, ноосфера — це сфера свідомої діяльності людини в глобальному масштабі, взаємодії суспільства й природи, в межах якої розумна діяльність людини стає головним, вирішаль­ним фактором розвитку. Ноосфера є новою, вищою стадією розвитку біосфери, пов’язаною з виникненням у ній людства.

2. Природні ресурси

У природному середовищі людину приваблюють передусім при­родні ресурси — компоненти навколишнього середовища, які без­посередньо використовуються у виробництві, слугують його сиро­винною й енергетичною базою.

3. Ресурсозабезпеченість

Розміщення природних ресурсів на нашій планеті є дуже нерів­номірним і визначається низкою чинників. Так, географія корис­них копалин залежить від геологічної історії територій, а лісові, агрокліматичні, природно-рекреаційні ресурси — від кліматичних умов.

Для розвитку господарства країни визначальним є територіаль­не поєднання певних видів природних ресурсів. Наприклад, для ви­готовлення целюлози та паперу потрібні не лише деревина, а й велика кількість води.

Тому важливою характеристикою території стає її природно-ресурсний потенціал (ПРП) — сукупність природних ресурсів, які можуть бути використані в господарстві з урахуванням тенденцій розвитку науки і техніки. Співвідношення між ПРП і розмірами його використання називається ресурсозабезпеченістю (Р). Ресур­созабезпеченість може виражатися двома способами: кількістю ро­ків, на які вистачить певного ресурсу при збереженні темпів його використання, або запасами цього ресурсу на душу населення даної території:

Р = запаси / щорічний видобуток = число років

або:

Р = запаси/ кількість населення = запаси на душу населення

Ресурсозабезпеченість — величина відносна, по-перше, тому, що можуть бути розвідані нові запаси ресурсу або зросте його споживан­ня, по-друге, тому, що недостатня, достатня або висока ресурсо­забезпеченість визначається методом порівняння із середніми по­казниками — світовими, регіональними, державними тощо.

4. Природокористування

Щороку людина вилучає з природи дедалі більшу кількість ре­сурсів. Оскільки значна частка потрібних людині ресурсів є ви­черпною, або невідновлювальною, постала необхідність розробити наукові засади раціонального природокористування.

Природокористування — система заходів, що здійснюються суспільством з метою вивчення, освоєння, перетворення й охорони навколишнього середовища.

У процесі виробництва загалом або на окремих його етапах при­родокористування може бути раціональним і нераціональним.

V. Закріплення нових знань, умінь та навичок

Соціогеографічний практикум

Можна припустити, що велика територія країни обумовлює значну величину ПРП і, відповідно, високий економічний розви­ток. Однак у світі існують багато маленьких, але розвинених країн і великих за площею, проте — бідних. Які переваги та недоліки має країна з маленькою або великою територіями? Проілюструйте свої міркування конкретними прикладами.

VI. Підсумок уроку

• Географічне середовище — частина земної природи, з якою сус­пільство взаємодіє в процесі свого життя і виробничої діяльнос­ті. З розширенням діяльності суспільства географічне середови­ще охоплює дедалі більшу частину географічної оболонки.

• Природно-ресурсний потенціал планети Земля різноманітний і багатий, але розподіляється по ній нерівномірно. Країни і ре­гіони світу різняться за різноманіттям, масштабами видобутку і переробки природних ресурсів. Ступінь залучення природних ресурсів до господарської діяльності характеризується показ­ником ресурсозабезпеченості.

• Природні ресурси мають за сучасних умов велике господарське значення, однак багато їх видів значною мірою вичерпані. Напочатку ХХІ ст. у більшості країн світу ще зберігається нераці­ональне природокористування.

• З метою заощадження природних ресурсів й охорони навко­лишнього середовища необхідно здійснити перехід у глобаль­них масштабах до раціонального природокористування.

VІI. Домашнє завдання

1. Підручник, опрацювати § 10.

2. Проаналізувати аспекти природокористування в Україні. Скласти власний план заходів щодо переходу України до основ раціонального природокористування.

3. Позначити на контурній карті території, де, на ваш погляд, природне середовище найбільше перетворено на техногенне; назвати головні причини перетворення.