Ретроспективний аналіз розвитку ідеї профільного навчання в школі

Ретроспективний аналіз розвитку ідеї профільного

навчання в школі

Фуркація навчання в середній школі - розподіл навчальних планів з метою такої спеціалізації учнів, яка сумісна із збереженням загальноосвітнього характеру школи.

Кінець 40-х років XIX століття. Франція. У здійсненні фуркації пріоритет належав Франції.

Початок 90-х років XIX століття. Росія. Одним із перших обґрунтував необхідність  фуркації професор В. Б. Струве .

Початок XX століття. Англія. У Англії не було єдиних державних програм, і учні самі повинні були вибирати, на якому з чотирьох рівнів вивчати математику і здавати екзамени за середню школу. Елементи вищої математики, збільшуючись, входили до ІІ-ІУ рівнів.

Початок ХХ ст.  Норвегія. В школах Норвегії використовували фуркацію

1902 рік. Франція. Проведено реформу математичної освіти. Основи вищої математики в різному об'ємі були введені в усі відділення французької середньої школи.

1912 рік. Франція. В філософському класі основи вищої математики зробили факультативними, а в спеціальних математичних класах протягом одного - двох років вивчався вузівський курс аналітичної геометрії, широкий курс диференціального і інтегрального числень.

Початок XX століття. Росія. Розпочався прогресивний рух за реформу викладання математики в школі. К. Г. Раєвським було запропоновано прийняти резолюцію про знищення поділу середніх навчальних закладів на теоретико-орієнтовні і практико-орієнтовні, бо ці напрямки доцільні лише в старших класах, де визначаються індивідуальні особливості учнів і їх потреби.

1899 рік. Росія.  На нараді при Московському навчальному окрузі П. А. Некрасов виступив із пропозицією про фуркацію. Під керівництвом професора     П. Г. Виноградова розроблялися навчальні плани і програми чотирьох типів шкіл, в тому числі середньої школи нового типу, в натуралістичному відділенні якої пропонувалось ознайомити учнів з аналітичною геометрією на площині і з основами аналізу нескінченно малих величин.

1900 рік. Росія.  Боголепівською комісією було розроблено так званою навчальні плани шести типів середньої школи, а також школи нового типу, школи з біфуркацією (з двома відділеннями) і школи з індивідуалізацією навчання в старших класах. Тоді ж було запропоновано при переході до нового типу загальноосвітньої школи покласти в її основу свободу вибору занять у відповідності з індивідуальними особливостями учнів.

1905 рік. Росія. Створена програма з математики для практико-орієнтовних училищ посилювала фуркацію між цими училищами і гімназіями. У 1909-1910 роках комісія при Міністерстві народної освіти під керівництвом П. А. Некрасова прийшла до висновку про необхідність фуркації спецкурсу математики в школі.

Над питанням фуркації працювали: В. В. Лєрмонтов, проф. Д. М. Синцов, проф. К. А. Поссе, А. В. Полторацький, педагог-математик В. Я. Гебель, а також згадані вище вчені, та багато інших. Противником фуркації був П. Руднєв. Він аргументує свою позицію тим, що обов'язково повинен бути "єдиний об'єм" загальної середньої освіти.

Другою простішою формою фуркації є виділення годин на факультативні заняття по різних предметах.

Більш радикальною формою фуркації є біфуркація з природничо-математичним і гуманітарним класами.

Найбільш досконалою формою є поліфуркація, коли паралельних класів з нахилами створюється три (фізико-математичний, природничо-науковий, гуманітарний) або чотири (математичний, фізико-технічний, природничо-науковий, гуманітарний). Це в основному досягається і при наявності лише двох паралельних класів, якщо в них разом з біфуркацією ввести ще систему факультативних курсів.

1900-1914 роки. Росія. Проведено І та II Всеросійські з'їзди викладачів математики та окреслено ряд завдань щодо реформування математичної освіти. Досить вагомий внесок у реформування викладання математики вніс К.Ф.Лебединцев. Саме він на початку ХХ століття розробив "Проект програми з математики для загальноосвітньої середньої школи"

Проектом передбачалося створити чотири типи шкіл: 1) новогуманітарну; 2) гуманітарно-класичну; 3) реальну - з фізико-математичним нахилом; 4) реальну - з природознавчим нахилом. Зміст усього курсу математики в середній школі, за проектом К. Ф. Лебединцева, розподілений таким чином: "на першій ступені (1-3 класи) учні вивчають лічбу та вимірювання, тобто арифметику у зв'язку з початками алгебри і геометрії; друга ж ступінь (4-7 класи) включає вивчення алгебри, геометрії та тригонометрії у зв'язку з елементами вищої математики".

К. Ф. Лебединцев запропонував розподіл предметів і годин по класах. Проект програми з математики для загальноосвітньої середньої школи К. Ф. Лебединцева не був затверджений. Педагогами запропоновано було винести його обговорення на III Всеросійський з'їзд викладачів математики восени 1917р.

 1918рік. Україна. Наркомос України прийняв "Положення про єдину трудову школу УРСР", згідно з яким у старших класах середньої школи виокремлювались три напрями поглибленого вивчення предметів: гуманітарний, природничо-математичний і технічний. Але ця схема не була реалізована.

1920 рік. Україна.  Трудовий принцип стає головним у навчанні і професійній підготовці школярів. Підготовка до майбутньої трудової діяльності здійснювалась професійними школами різних типів, де навчались учні після закінчення семирічної трудової школи. Найбільш поширеними були індустріально-технічні, сільськогосподарські, соціально-економічні, медичні, мистецькі, ремісничо-промислові, будівельні, транспортні школи (термін навчання - три і чотири роки).

Друга половина 30-их років. Україна. Система освіти уніфікується і профшколи зорганізуються у середні спеціальні навчальні заклади. Відкриваються профільні школи - фабрично-заводського учнівства (ФЗУ) та школи сільської молоді (ШСМ) для підлітків (термін навчання - 2-4 роки). В 1940 році утворюється система державних трудових резервів, ФЗУ і ШСМ перейшли до її складу, але стали тупиковими напрямами.

1958рік. За Законом "Про зміцнення зв'язку школи з життям та про дальший розвиток системи народної освіти в СРСР"  система підготовки трудових резервів була перетворена на професійно-технічну.

У 60-80 роках існували спеціалізовані загальноосвітні школи, класи та факультативи з поглибленим вивченням окремих предметів.

У той же період особлива увага приділялась діяльності навчально-виробничих комбінатів (НВК), які стали центрами трудового і професійного навчання.

1985 рік.  Був розроблений і затверджений тимчасовий перелік професій, за якими проводилась підготовка учнів у міжшкільних НВК.

Кінець 80-х - початок 90-х років.  Україна. З'являються нові типи освітніх закладів (гімназії, ліцеї, коледжі), які зосереджують зусилля учнів на поглибленому вивченні окремих предметів.

Початок ХХІ ст.. Україна. Розвиток ідеї про профілізацію навчання. Наказом Міністерства освіти і науки України №306 від 20.05.03 „Про затвердження типових навчальних планів для організації профільного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах" було затверджено Типові навчальні плани. Вони розроблені з метою опрацювання і апробації методології переведення старшої школи на профільне навчання. Таким чином, в межах профільної системи навчання в Україні на сьогодні виділяють 4 основні профілі: універсальний, природничий, фізико-математичний, гуманітарний.