Конспект уроку з Медико-санітарної підготовки ( Захист Вітчизни ) Тема: утоплення, тривале здавлювання та інші патологічні стани

Тема: утоплення, тривале здавлювання та інші патологічні стани

Мета. Дати загальні уявлення про утоплення, синдром тривалого здавлювання, механізми його розвитку, небезпеку та наслідки; вчити діяти за алгоритмом при наданні першої допомоги при цьому пошкодженні; розвивати спостережливість, виховувати почуття відповідальності за життя людини, почуття взаємодопомоги.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

 Хід уроку

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

АКТУАЛІЗАЦІЯ  ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1.                 Пригадайте з курсу ОБЖ, які травми та пошкодження можливі при надзвичайних ситуаціях техногенного та природного походження, таких як аварії, катастрофи, обвали, землетруси тощо.

2.                 Чим, на вашу думку, може бути небезпечним тривале перебування тіла чи частини тіла під завалом?

МОТИВАЦІЯ  НАВЧАЛЬНОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ

            За статистикою МНС, причиною смерті працівників на шахтах України найчастіше виступають вибухи гірничого газу, наслідки тяжких опіків та травматичний токсикоз.

ОГОЛОШЕННЯ  ТЕМИ  ТА  ЗАВДАНЬ  УРОКУ

Завдання уроку:

1)                ознайомитися з поняттям утоплення, сидром тривалого здавлювання (СТЗ), причинами та механізмами його виникнення;

2)                усвідомити небезпеку цього пошкодження для життя людини;

3)                виробити алгоритм надання першої допомоги в ситуації СТЗ.

             

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Утоплення - це один з видів механічної асфіксії, при якому механічним чинником є будь-яка рідина (вода, вино, нафта тощо), яка потрапляє в дихальні шляхи. Для того, щоб людина загинула від утоплення, необов'язковим є занурення тіла у велике водоймище. Людина може втопитися навіть у калюжі, тазу, діжці тощо. Це можливо у випадках, коли людина в стані сильного алкогольного сп'яніння або, наприклад, під час епілептичного нападу потрапляє обличчям у калюжу води.

Людина, перебуваючи під водою, спочатку затримує дихання зазвичай протягом 1 хв., іноді трохи більше, що залежить від витривалості і тренованості. Коли затримувати дихання більше неможливо, рот розкривається, і вода стрімко надходить у дихальні шляхи, одночасно частково потрапляючи і в шлунок. Людина починає дихати у воді - настає період задишки. Під час першого вдиху вода надходить у горло, внаслідок чого подразнюється слизова оболонка і виникає кашель. Після цього настає нетривале припинення дихання, потім з'являється кінцеве дихання, яке через 5-6 хв. припиняється, а через 10-15 хв. наступає смерть.

Надання першої допомоги при утопленні

У разі нещасного випадку треба якнайшвидше допомогти потопельнику. Якщо на місці події немає рятувальних засобів (човна, рятувального круга), потопельника потрібно рятувати вплав. При цьому рятувальник повинен знати послідовність і швидко виконувати необхідні в тій чи іншій ситуації дії. Спочатку необхідно добігти берегом якнайближче до того місця, навпроти якого гине людина, на ходу знімаючи з себе одяг та взуття. Потім увійти у воду і пливти з урахуванням швидкості течії, зберігаючи при цьому силу для рятувальних дій. Якщо потерпілий занурився у воду, то необхідно пірнути й знайти його. Коли потерпілий лежить на дні, то, наблизившись до нього, слід охопити його попід руки, відштовхнутися від дна і випливти на поверхню води. Якщо потопельник борсається на поверхні, треба спробувати його заспокоїти і краще підпливати ззаду, бо спереляку він може вхопити рятувальника.

Рятувальникові необхідно пам'ятати, що коли потопельник вхопив його і не відпускає, занурення під воду сприяє звільненню від нього, оскільки потопельник буде прагнути залишатись над водою. Якщо ж цей прийом не дозволить звільнитися, то слід застосувати больовий прийом або больовий прийом у поєднанні із зануренням.

Характер надання допомоги після винесення потерпілого з води залежить від тяжкості його стану. При утопленні може виникнути так звані "синя" та "біла" асфіксії. Синя асфіксія виникає, якщо вода потрапляє у дихальні шляхи і шлунок. Біла асфіксія виникає при раптовій зупинці дихання під водою, внаслідок чого вода майже не потрапляє у дихальні шляхи. В такому стані заходи, спрямовані на реанімацію потопельника, здійснюються негайно після витягнення його з води. Якщо потерпілий не втратив свідомості, пульс та дихання задовільні, його слід покласти на тверду суху поверхню так, щоб голова була низько опущена, роздягнути, розтерти сухим рушником, переодягнути в сухий одяг, обгорнути теплою ковдрою та дати гарячий чай чи каву. Якщо свідомість відсутня, але є пульс та дихання необхідно піднести до носа потерпілого вату, змочену нашатирним спиртом, покласти потерпілого вниз головою та звільнити дихальні шляхи від слизу і сторонніх тіл.

При зупинці серця та дихання застосовувати найпростіші методи оживлення організму (штучна вентиляція легень та непрямий масаж серця). Але перш за все, потрібно якнайшвидше звільнити дихальні шляхи і шлунок потерпілого від води. Після надання першої допомоги, незалежно від ступеню тяжкості стану, потерпілого необхідно відправити до найближчого медичного закладу, оскільки навіть у легких випадках утоплення можливі тяжкі ускладнення, що можуть призвести до смерті.

Не слід забувати, що тепловіддача у воді у кілька разів більша. Тому чим менше ваше тіло буде у воді, тим краще. Не слід скидати одяг, якщо він не тягне до дна. Роздягнена людини набагато швидше втрачає тепло, тому навіть у теплій воді потрібно рухатись тільки для того, щоб утримуватися на плаву.

Щоб не виникли судоми, треба робити статичну гімнастику, по черзі напружуючи м'язи всіх частин тіла. Якщо починає "хапати корч", слід зробити глибокий вдих, зануритися у воду з головою, випрямити ногу і сильно потягнути себе за великий палець ступні. Повторювати це доти, доки судома не мине (рис. 7.6).

Якщо ви в рятувальному жилеті, використайте для збереження тепла спеціальну позу: лежачи на спині, тримайте голову над водою, руками охопіть з обох боків грудну клітку, зігніть коліна і підтягніть їх до підборіддя. Так можна уникнути охолодження кінцівок та органів малого тазу.

Під час аварій і катастроф нерідко кінцівки та інші частини тіла людини протягом тривалого часу здавлюють зруйновані конструкції або уламки споруд, транспортні засоби тощо. У цьому випадку відбувається сильне здавлювання і навіть розтрощення м’язів. На поверхні шкіри сліди від здавлювання не завжди помітні, але м’язи та інші тканини, що лежать глибоко, можуть бути пошкоджені, внаслідок чого розвивається змертвіння з подальшим усмоктуванням продуктів порушеного обміну речовин – так званий синдром травматичного здавлювання (СТЗ) (до речі, аналогічне пошкодження може спричинити туго накладений джгут, який не знімався більше 4 годин).

E Синдром тривалого здавлювання (СТЗ) (травматичний токсикоз, м’язово-нирковий синдром) – надзвичайно тяжке пошкодження, яке може виникати при тривалому здавлюванні тканин через усмоктування продуктів порушеного обміну речовин.

1.                 Механізм розвитку СТЗ та симптоматика. Пусковим механізмом СТЗ є звільнення від здавлювання – декомпресія. В перші години після декомпресії стан постраждалого може бути задовільним і не викликати у сторонніх тривоги. Це може привести до недооцінки тяжкості пошкодження, неповноцінного надання допомоги й до загибелі постраждалого. Відразу після декомпресії на кінцівці видно садна,  заглибини, що повторюють форму предметів, які здавлювали, шкіра кінцівки бліда, місцями помірно синюшна, холодна на дотик, чутливість відсутня. Через 30-40 хв починає розвиватися набряк. Загальний стан різко погіршується через 2-3 години після декомпресії, з’являються жага, нудота, блювота, в’ялість, сонливість та швидко розвивається гостра недостатність нирок. Через 6-12 годин після звільнення від здавлювання виникає тяжкий стан, викликаний всмоктуванням великої кількості токсинів з пошкоджених м’язових тканин та блокування нирок токсичними продуктами розпаду. Смерть настає від ниркової коми.

2.                 Періоди розвитку травматичного токсикозу. У розвитку травматичного токсикозу розрізняють три періоди: ранній, проміжний та пізній.

Ø    Ранній період характери­зується збудженням. Потерпілий намагається звільнитися від предмета, що його здавлює, просить допомоги.

Ø    Після перебування у такому стані протягом 1,5—2 год розвивається проміжний період. В організмі починають проявлятися токсичні явища. Збудження проходить, потерпілий інколи впадає в дрімотний стан, відчуває загальну слабкість, сухість у роті, спрагу.

Ø    В пізній період стан людини різко погіршується: знову з'являється збудження, неадекватна реакція на навколишній світ, потерпілий марить, може бути озноб, блювання. Зіниці потерпілого спочатку сильно звужуються, а через деякий час розширюються. Пульс слабкий, частий. У тяжких випадках наступає смерть

3.                 Вироблення алгоритму надання першої допомоги при СТЗ.

1.                 Усунути причину здавлювання.

2.                 Якщо кінцівки мають синюшний колір, холодні й сильно травмовані, на них накладають джгут, але не сильно затягують, щоб не порушити кровообіг. Це уповільнить розповсюдження кров'ю токсичних речовин з розтрощених ділянок. Якщо кінцівки теплі на дотик, пошкоджену кінцівку обкласти ватою чи іншим м’яким матеріалом і туго забинтувати звичайним чи еластичним бинтом.

3.                 Травмовану кінцівку обкладають пакетами з льодом або холодною водою, накладають транспортну шину, як при переломі.

4.                 Якщо є можливість, то вище місця накладення джгута чи бинта кінцівку обколюють новокаїном.

5.                 Обов’язково необхідно ввести знеболювальні та серцеві засоби.

6.                 З перших хвилин подання допомоги рекомендується дати потерпілому гарячий напій (чай, каву з невеликою кількістю соди – 2 ч.л. соди на 0,5л рідини). Сода сприяє відновленню кислотно-лужної рівноваги, а рідина — виведенню токсинів з організму з сечею.

7.                 Потерпілого тепло закутати та обережно транспортувати у лікарню.

ЗАКРІПЛЕННЯ  НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Розв’язання ситуаційної задачі.

При обвалі шахтарю придавило породою праву ногу. Його звільнено від завалу через 4 години. Постраждалий блідий, просить пити, на біль не жаліється. Кінцівка холодна на дотик, чутливість шкіри знижена, пульс на артеріях стопи не прослуховується, шкіра бліда. Яку допомогу необхідно надати постраждалому?

ПІДСУМОК УРОКУ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ