Конспект уроку з Медико-санітарної підготовки ( Захист Вітчизни ) Тема: Особиста гігієна хворого

Тема: Особиста гігієна хворого

Мета: дати поняття особистої гігієни хворого, її важливість як для пацієнта так і медичного працівника, розвивати дисциплінованість, виховувати етичні якості людини.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Хід уроку

1. Організаційний етап

2. Актуалізація отриманих знань та вмінь людини.

Домашнє завдання

Догляд за хворим

3. Мотивація навчальної діяльності.

4.Вивчення нового матеріалу

Дотримання правил особистої гігієни, зручне ліжко, чиста постіль створюють умови для швидкого одужання хворих і запобігання багатьом ускладненням. Велике значення має правильний догляд за хворими. Що важчий хворий, то склад­ніше за ним доглядати. Тому медична сестра повинна добре засвоїти методику проведення всіх маніпуляцій по догляду за хворим і вміти чітко їх виконувати.

Дотримання основних вимог особистої гігієни забезпечує правильний фізичний розвиток організму і сприяє послабленню несприятливих впливів зовнішнього середовища. Дотримання цих правил забезпечує збереження здоров'я та працездатності, продовження життя людини.

Транспортування хворих. Після приймального відділення хворого направляють у палату. Спосіб транспортування хворого визначає лікар залежно .від важкості стану хворого. Пацієнта, який може самостійно ходити, направляють у відділення пішки в супроводі сестри; для транспортування важкохворих користуються носилками, каталками чи кріслами-каталками.

Носилки з хворим несуть двоє або четверо людей. Якщо немає ліфта, носилки переносять вручну, руха­ючись повільно, не в ногу. Ідучи сходами вгору, хворого несуть на носилках головою вперед, причому особи, які йдуть попереду, тримають ручки носилок на опущених руках, а особи, які йдуть позаду, дещо підіймають носилки або тримають ручки носилок у себе на плечах. При спусканні хворого вниз його несуть ногами вперед і трохи піднімають ніжний кінець носилок. Таким чином досягається горизонтальне положення хворого. Носилки застеляють простиралом, а хворого вкривають ковдрою. Білизну змінюють після кожного хворого, ковдри провітрюють, а після хворих на інфекційні захворювання дезинфікують.

Положення хворого в ліжку може бути активним, па­сивним і вимушеним.

Активне положення займають хворі при легкому перебігу захворювань або в початковій стадії важких захворювань. При цьому хворий самостійно змінює своє положення в ліжку, сідає, встає, ходить, приймає їжу, проводить заходи особистої гігієни.

Пасивне положення спостерігається у хворих у непритом­ному стані або у дуже ослаблених осіб. При цьому хворий не може самостійно змінити своє положення (підняти голову, руки) і займає таке положення, якого йому надали.

Вимушене положення займають хворі для полегшення свого стану і зменшення симптомів захворювання (біль, задишка тощо). Наприклад, при запаленні плеври (сухий плеврит) для зменшення болю в грудній клітці хворий лягає на хворий бік — при цьому обмежуються рухи плевральних листків. Під час приступу бронхіальної астми для полегшення дихання хворий займає положення ортопное — сидить, спер­шись руками на коліна, край ліжка або стоїть біля вікна, спершись руками на підвіконник, трохи нахилившись уперед; при цьому розширюються міжреберні проміжки і мобілі­зуються допоміжні дихальні м'язи. При виразковій хворобі шлунка для зменшення різкого болю в животі хворі сидять, нахилившись уперед і обхопивши живіт руками, або лежать у ліжку, ноги зігнуті в колінах і притиснуті до живота.

Слід пам'ятати, що не завжди можна судити про важкість захворювання по положенню, яке займає хворий у ліжку. Наприклад, у хворих з сухим плевритом після відповідного курсу лікування минають усі симптоми захворювання і лю­дина видужує. І навпаки, хворі з початковими стадіями раку займають активне положення, і, незважаючи на це, вважаються важкохворими.

Дуже важливе значення має дотримання хворим призначеного йому режиму фізичної активності. В лікувальних закладах режим хворого може бути суворим постільним, постільним, палатним, або напівпостільним, і загальним.

Якщо хворому рекомендовано суворий постільний режим (при інфаркті міокарда) або він не може рухатися і займає пасивне або вимушене положення (відсутня свідомість, параліч), обов'язки доглядаючого персоналу дуже ускладню­ються. Тут необхідні терпіння і витримка, доброзичливе й уважне ставлення. Якщо хворим забороняється вставати, сідати, а іноді навіть самостійно повертатися в ліжку, всі санітарно-гігієнічні заходи (вмивання, догляд за порожниною рота, носа, вухами, підмивання, зміна білизни) та годування хворих проводить у ліжку медична сестра. Дуже суворий і тривалий постільний режим, надмірна опіка хворого, поз­бавлення його від усяких рухів і обов'язків є небажаними.

Тривала фізична нерухомість сприяє зниженню тонусу, порушенню фізіологічних рефлексів і може бути причиною різних ускладнень: застій у внутрішніх органах, закупорка судин, атрофія м'язів, порушення діяльності кишок і сечового міхура, поява пролежнів, пневмонії тощо. Тривалість суво­рого постільного режиму визначає лікар для кожного хворого індивідуально, залежно від особливостей перебігу захворю­вання.

Зміна білизни. Змінюють натільну та постільну білизну в стаціонарі один раз на 7—10 днів після гігієнічної ванни і щоразу після забруднення. Відповідає за зміну білизни у відділенні і відправлення брудної білизни в пральню сест­ра-господиня. Мокру від поту білизну слід прати, сушити її не рекомендується. Щоразу при зміні білизни стежать, щоб простирало і сорочка були добре розправлені, щоб не ут­ворилися грубі згортки, які перешкоджають спокійному сну хворого, а у важкохворих нерідко сприяють утворенню про­лежнів.

З метою запобігання передачі СНІДу в лікувальних за­кладах зміну і збирання брудної білизни необхідно проводити в гумових рукавичках. Білизну, забруднену кров'ю або ін­шими рідкими виділеннями організму (сеча, харкотиння), необхідно згорнути забрудненою поверхнею до середини і транспортувати в щільних клейончатих мішках. Сортувати білизну в палатах забороняється.

Догляд за порожниною рота. Слід пам'ятати, що залишені в порожнині рота харчові залишки розкладаються і можуть призвести до запалення його слизової оболонки. Щоб запобігти цьому, хворий вранці перед прийманням їжі та ввечері перед сном повинен чистити зуби за допомогою зубної щітки пастою чи порошком, а також полоскати рот перевареною водою після кожного прийому їжі. Зубна щітка має рухатися на зубах верхньої щелепи згори вниз, а на зубах нижньої щелепи — знизу вгору, так найкраще вида­ляються частинки їжі, що застряли між зубами. Для поло­скання рота хворі можуть користуватися знезаражуючими розчинами: підсоленою водою (1/4 чайної ложки солі на склянку води); розчином перманганату калію (1 кристалик на склянку води), 2 % розчином борної кислоти або гідро­карбонату натрію.

Важкохворим туалет ротової порожнини проводять медичні працівники 2 рази на день. Для цього користуються невеликою гумовою грушею, наповненою слабким антисептичним розчином, пінцетом або корнцангом, шпателем, ват­ними кульками, марлевими серветками, теплою кип'яченою водою або одним із антисептичних розчинів (5 % розчином борної кислоти, 2 % розчином натрію гідрокарбонату, слаб­ким розчином перманганату калію). Спочатку порожнину рота ополіскують розчином, а потім обережно протирають язик, зуби, ясна і губи. Щоб протерти язик, його кінець обгортають стерильною марлевою серветкою і знімають наліт з язика ватним тампоном, змоченим антисептичним роз­чином, затиснувши його пінцетом або корнцангом. Після цього іншим тампоном протирають внутрішні й зовнішні поверхні зубів, відтягнувши при цьому шпателем щоки. Кожний зуб протирають окремо зі всіх сторін, особливо біля шийки. Внутрішню поверхню щік не протирають,, а верхні корінні зуби протирають особливо ретельно, шпателем від­тягнувши щоку. Після цієї процедури хворий ополіскує рот теплою водою.

Якщо хворий не може самостійно прополоскати рот, медична сестра проводить зрошування (промивання) порож­нини рота. Промивання порожнини рота проводять шприцом Жанс, гумовим балоном або за допомогою кухля Есмарха. Крім цього, необхідно підготувати клейончатий фартух, лоток, шпатель і один з антисептичних розчинів (2% розчин борної кислоти — 1 чайна ложка на склянку води, розчин перекису водню — 1 чайна ложка на склянку води, розчин фурациліну 1:5000 та ін.).

Хворому надають напівсидячого положення з дещо нахи­леною вперед головою, щоб рідина не потрапляла в дихальні шляхи. Шию і груди закривають клейончатим фартухом, а під підборіддя підставляють лоток, який притримує сам хво­рий. Медична сестра відтягує шпателем почергово праву та ліву шоки і струменем рідини зрошує порожнину рота. Під тиском рідини відбувається механічне вимивання частинок їжі. Кухоль Есмарха має знаходитись на 1 м вище від голови хворого — цим забезпечується достатня сила струменя рідини.

У важкохворих, особливо після операцій на органах че­ревної порожнини при наявності постійного назогастрального зонду, порушується процес самоочищення порожнини рота. При відсутності повсякденного догляду за порожниною рота у хворих швидко розвивається катаральний стоматит — запалення слизової оболонки рота, який проявляється слино­течею, болем, особливо під час прийому їжі, іноді крово­точивістю. Для лікування стоматиту проводять зрошування ротової порожнини та аплікації.

Аплікація — накладання стерильних марлевих серветок, змочених у дезинфікуючому розчині (0,1 % розчин фурациліну, 2 % розчин хлораміну) або лікувальному розчині (відвар ромашки), на 3—5 хв. Процедуру повторюють кілька разів на день.

При запальних процесах слизової оболонки порожнини рота доцільно періодично полоскати рот 0,5 % розчином хлораміну, 2 % розчином натрію гідрокарбонату або 1 % розчином натрію хлориду. Для профілактики запалення коловушної залози рекомендують також жувати суху цитринову шкірочку або жувальну гумку.

Для запобігання утворенню тріщин на губах їх змащують вазеліном або гліцерином. Зубні протези хворий повинен вийма­ти на ніч, обмивати водою за допомогою зубної щітки і зберігати до ранку загорнутими в марлю або в склянці води. Вранці, перш ніж вставляти в рот, їх потрібно обмити свіжою водою.

Догляд за очима. Щоразу при вмиванні обличчя обмива­ють звичайно вушні раковини і повіки. Якщо на слизовій оболонці повік є виділення, то вони засихають і утворюють кірочки, які склеюють повіки та вії. Кірочки треба змочити теплим антисептичним розчином (2 % розчин борної кис­лоти, розчин риванолу 1:5000, 0,02 % розчин фурациліну), ізотонічним розчином хлориду натрію або міцною завіскою чаю. Для цього на очну щілину накладають змочену цими розчинами і згорнуту в кілька разів чисту марлю або зро­шують око за допомогою очної піпетки. Після розм'якшення кірки легко видаляються.

Промивання очей при скопиченні гною проводять за до­помогою спеціальної скляночки — ундинки, а за її відсутності користуються стерильними марлевими серветками.

Перед проведенням процедури медична сестра повинна помити руки з милом, кінчики пальців протерти спиртом. Щоб промити очі за допомогою ундинки, в неї наливають теплий антисептичний розчин. Хворий бере скляночку за ніжку, нахиляється над нею так, щоб повіки знаходились у скляночці і, притиснувши її до шкіри, піднімає голову, притримуючи скляночку рукою. Рідина при цьому не повинна витікати з ундинки. Медична сестра просить хворого часто поморгати протягом 1 хв, а потім, нахилившись уперед, поставити скляночку на стіл. Змінюючи розчин у скляночці на свіжий, повторюють процедуру 8—10 разів.

Аналогічно проводять лікувальні очні ванночки.

При відсутності ундинки для промивання очей медична сестра готує стерильний лоток, 8—10 стерильних марлевих серветок, один з антисептичних розчинів або міцну заварку чаю. Очі промивають у напрямі від зовнішнього кута ока до внутрішнього, по ходу сльози. Не слід протирати очі пальцями, оскільки при цьому легко можна внести інфекцію.

Догляд за вухами. Вушна сірка являє собою видозмінений продукт потових залоз шкіри зовнішнього слухового проходу.

Ходячі хворі самостійно миють вуха під час щоденного ран­кового туалету. Важкохворим медична сестра 2—3 рази на тиждень проводить туалет зовнішніх слухових проходів за допомогою ватних турунд (невеликі жмутки вати, намотані на кінець сірника). Турунду краще змочити в 2 % розчині борної кислоти, соди чи в свіжій перевареній воді. Щоб почистити вухо, лівою рукою відтягують вушну раковину назад і вгору, а правою обережно вводять турунду в зов­нішній слуховий прохід і легкими обертальними рухами очищають його. Якщо сірка не відходить, можна закапати в зовнішній слуховий прохід 2—3 краплі 3 % перекису водню за допомогою звичайної очної піпетки. Після роз­м'якшення сірки її легко можна видалити ватною турундою. Цю процедуру слід проводити обережно, щоб не поранити шкіру зовнішнього слухового проходу, а тим більше бара­банну перетинку. У випадку невдачі не можна насильно продовжувати видалення сірки турундою, а потрібно звер­нутися до лікаря-отоларинголога, щоб видалити засохлу сір­ку за допомогою промивання слухового проходу.

Догляд за носом. Ходячі хворі під час ранкового туалету самостійно очищають носові ходи. Важкохворим щоранку це робить медична сестра за допомогою ватної турунди. При утворенні у носі кірок їх не слід здирати, оскільки це може викликати кровотечу. Крім того, після здирання утворюються нові кірки, ще товщі, і тримаються вони ще міцніше. Щоб розм'якшити кірки, треба ввести в кожну ніздрою трохи борного вазеліну або гліцерину. Через 2—3 хв ватною ту­рундою обертальними рухами кірки видаляють.

При нежиті ніс витирають м'якою носовою хустинкою або рушником. Терти шкіру біля входу в носову порожнину не треба, слід лише прикладати м'яку тканину до шкіри, осушуючи її. Щоб запобігти подразненню шкіри виділен­нями, що витікають з носа, її потрібно змащувати вазеліном.

5. Закріплення

Що таке особиста гігієна хворого?

Основні принципи?

6. Підсумок уроку. Домашнє завдання.