Тема: Профілактичні щеплення (вакцинація) та методи їх
виконання.
Мета: розкрити поняття інфекційних захворювань, як від них вберегтись,
прищіплювати любов до Батьківщини.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу
Хід уроку
1. Організаційний етап
2. Актуалізація отриманих знань та вмінь людини.
Повторення вивченого на минулих уроках.
3. Мотивація навчальної діяльності.
4.Вивчення нового матеріалу
Вакцина́ція — уведення антигенного матеріалу з
метою викликати імунітет до хвороби, який
запобіжить зараженню або ослабить його негативні наслідки. Як антигенний
матеріал використовують:
·
живі, але ослаблені штами мікробів;
·
убиті (інактивовані) мікроби;
·
очищений матеріал, наприклад білки мікроорганізмів;
·
також застосовуються синтетичні вакцини.
За даними Європейського
регіонального бюро Всесвітньої
організації охорони здоров'я, планова імунізація проти поліомієліту, правця, дифтерії, кашлюка, кору і епідемічного паротиту(«свинки») щороку врятовує
життя і здоров'я 3 мільйонам дітей в світі. А за допомогою нових вакцин, які
буде розроблено в найближчих 5-10 років, можна буде запобігти загибелі ще 8
мільйонів дітей на рік.
Побічні ефекти й ускладнення і
різних вакцин різні. Найчастіше зустрічаються слабо виражені реакції: помірне
підвищення температури тіла, почервоніння і біль у місці ін'єкції. У дітей
часто спостерігається тривалий плач, погіршення апетиту. Можливі алергійні реакції, зокрема (рідко) — набряк Квінке анафілактичний шок. Деякі живі вакцини здатні
викликати реакції, що нагадують легкий перебіг захворювань. Наприклад, щеплення
від кору, краснухи і епідемічного паротиту в 5 % випадків викликає
помірне висипання .
В Україні повнолітнім дієздатним
громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання
об'єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі
поствакцинальні ускладнення. Особам, які не досягли п'ятнадцятирічного віку чи
визнані у встановленому законом порядку недієздатними, профілактичні щеплення
проводяться за згодою їх об'єктивно інформованих батьків або інших законних
представників. Особам віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років чи визнаним
судом обмежено дієздатними профілактичні щеплення проводяться за їх згодою
після надання об'єктивної інформації та за згодою об'єктивно інформованих
батьків або інших законних представників цих осіб. Якщо особа та (або) її
законні представники відмовляються від обов'язкових профілактичних щеплень,
лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови
дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
Невдовзі після розробки першої
вакцини з'явився і рух антивакцинаторів, які висловлювали сумнів щодо безпеки і
ефективності щеплень. Втім, як відзначають експерти ВООЗ, більшість
аргументів антивакцинаторів не підтверджуються науковими даними[3].
Один з популярних аргументів
противників вакцинації — припущення про вміст в деяких вакцинах різних
токсичних речовин, зокрема консерванту тіомерсал на основі ртуті.
Доказів системної токсичної дії вакцинних консервантів (при застосуванні у
стандартних дозах) немає. Передбачуваний зв'язок тіомерсалу з розвитком аутизму
також не знайшов підтвердження
Батьки часто побоюються випадків
неправильного зберігання, транспортування, вживання вакцин.
Зазвичай під терміном біотероризмом мають на увазі таємне
вживання біологічних засобів з метою вражання людей і створення психологічного
впливу на населення в цілому. Найпростіший і небезпечний спосіб
біотероризму — використання біологічних засобів, що проникають всередину
організму через шкіру, легені або шлунково-кишковий тракт (засоби біотероризму
можуть знаходитися в повітрі, воді, їжі і на предметах в місцях масового
скупчення населення). В сучасному світі головним джерелом біологічної небезпеки
служать збудники інфекційних захворювань, які можуть бути використані як засоби
біотероризму.
У 1972 році більшість країн світу
ратифікували конвенцію про заборону біологічної зброї. Проте, на даний момент
неможливо повністю усунути загрозу вживання цього виду зброї окремими країнами,
які ведуть секретні роботи з високовірулентними мікроорганізмами під приводом
створення звичайних засобів біологічного захисту. Сучасна історія знає немало
випадків викиду вирощених в лабораторних умовах збудників особливо небезпечних інфекцій у
довкілля. При цьому найбільшу небезпеку являють мікроорганізми, отримані
методами генної інженерії.
5. Закріплення
Відповіді
учнів на питання вчителя.
6. Підсумок
уроку. Домашнє завдання.
Немає коментарів:
Дописати коментар