Конспект уроку з біології у 9 класі Тема: регуляція функцій залоз внутрішньої секреції.

Біологія 9 клас                                                                   Дата_________

Тема: регуляція функцій залоз внутрішньої секреції.

Мета: познайомити учнів з особливостями регуляції функцій залоз вну­трішньої секреції; розвивати логічне мислення й навички порівняльного аналізу; виховувати свідоме ставлення до особистого здоров’я

Обладнання: фотографії, малюнки, плакати, схеми, що дозволяють ілюструвати регуляцію функцій залоз внутрішньої секреції.

Тип уроку: комбінований.

І. Організаційний етап

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

Запитання для бесіди

-          Які функції виконують сім’яники та яєчники?

-          Як впливають на розвиток організму чоловічі й жіночі гормони?

-          Чи можуть жіночі гормони вироблятися в чоловічому організмі?

-          У чому полягають особливості дії гормона тестостерону?

-          Які  процеси відбуваються під впливом естрогенів?

-          Які функції виконують гормони плаценти?

Обговоримо разом

            Якщо самі залози внутрішньої секреції виконують регуляторну функ­цію, то як регулюється робота самих цих залоз?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Ендокринологія

Розповідь учителя з елементами бесіди

Питання до учнів: Яка наука вивчає залози внутрішньої секреції?

            Існує наука, що вивчає залози внутрішньої секреції та їхні гормони — ендокринологія. Ендокринологи з'ясували основні властивості гормонів. Вони дізналися, що гормони мають високу біологічну активність і діють на органи, що розташовані далеко від залози. Дія гормонів є чітко специ­фічною. Деякі гормони діють лише на певні клітини-мішені, решта — на безліч різних клітин.

            Гормони беруть участь у регуляції гомеостазу, в обміні речовин, впли­вають на ріст, диференціювання, розмноження, забезпечують відповідну реакцію організму на зміни зовнішнього середовища.

            Ендокринологи виокремили три основні функції гормонів: забезпечен­ня росту й розвитку організму, забезпечення адаптації організму до постій­но змінюваних умов зовнішнього середовища, забезпечення гомеостазу.

            Окрім основних залоз, в організмі людини було виявлено клітини, які продукують речовини, котрим притаманна гормональна дія. Ендокринологи назвали їх дифузійною нейроендокринною системою.

            Клітини цієї системи розкидані в організмі у вигляді клітинних груп або окремих клітин. Дифузійна нейроендокринна система доповнює й пов'язує між собою нервову та ендокринну системи, доволі відчутно контролюючи гомеостаз.

            В організмі людини є три складні системи керування функціями: не­рвова, гуморальна й ендокринна, що тісно пов'язані між собою й здійсню­ють єдину нейрогуморально-гормональну регуляцію.

2. Регуляція функцій залоз внутрішньої секреції

Розповідь учителя

            Регуляція діяльності самих залоз внутрішньої секреції здійснюється нервовими й гуморальними чинниками. Нейроендокринні зони гіпоталаму­са, епіфіз, мозкова речовина наднирковиків та інші ділянки регулюються безпосередньо нервовими механізмами. У більшості випадків нервові волок­на, що підходять, до залоз внутрішньої секреції, регулюють не секреторні клітини, а тонус кровоносних судин, від яких залежить кровопостачання й функціональна активність залоз.

            Регулювальний вплив ЦНС на діяльність ендокринних залоз здійсню­ється через гіпоталамус.

            Гіпоталамус отримує сигнали із зовнішнього й внутрішнього середови­ща. Нейросекреторні клітини гіпоталамуса перетворюють нервові стимули на гуморальні чинники, виробляючи рилізинг-гормони. Рилізинг-гормони вибірково регулюють функції клітин аденогіпофіза. Серед рилізинг-гормонів розрізняють ліберини — стимулятори синтезу й виділення гормонів і статини — інгібітори секреції. Вони називаються тропними гормонами.

            У свою чергу, тропні гормони регулюють активність низки інших пе­риферичних залоз внутрішньої секреції — кору наднирковиків, щитовидну залозу, статеві залози. Це так звані прямі низхідні регулювальні зв'язки.

            Окрім них, існують і зворотні висхідні саморегулювальні зв'язки. Зво­ротні зв'язки можуть іти як від периферичної залози, так і від гіпофіза. Завдяки механізму зворотного зв'язку встановлюється динамічна рівновага в синтезі гормонів.

            Деякі залози внутрішньої секреції, наприклад підшлункова залоза, навколощитовидні залози, не підлягають впливу гормонів гіпофіза. Діяль­ність цих залоз залежить від концентрації тих речовин, рівень яких регу­люється цими гормонами. Так, рівень паратгормона навколощитовидних залоз і кальцитоніну щитовидної залози визначається концентрацією іонів кальцію в крові. Глюкоза регулює продукцію інсуліну й глюкагону під­шлунковою залозою. Окрім того, функціонування цих залоз здійснюється за рахунок впливу рівня гормонів-антагоністів.

            Отже, центральна нервова система, зокрема і її вищий відділ — кора головного мозку, регулює функції залоз внутрішньої секреції. Це відбува­ється як шляхом безпосередньої іннервації залоз, так і завдяки регуляції гіпоталамусом діяльності гіпофіза.

IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань та вмінь учнів

Робота із зошитом Учні виконують у робочому зошиті завдання № 8 на с. 148.

Робота з підручником Питання для повторення та обговорення

-          Що вивчає ендокринологія?

-          Які функції гормонів є найважливішими?

-          Що являє собою дифузійна нейроендокринна система?

-          Які системи керування функціями є в організмі людини?

-          Яку роль у регуляції функцій відіграє гіпоталамус?

V. Підбиття підсумків уроку

VІ. Домашнє завдання

Повторити тему: «Ендокринна регуляція функцій організму людини»