Конспект уроку з біології у 9 класі Тема: підшлункова залоза.

Біологія 9 клас                                                                               Дата_________

Тема: підшлункова залоза.

Мета: познайомити учнів з особливостями будови й функціями підшлун­кової залози; розвивати знання учнів про біологію людини; виховувати бережливе ставлення до свого здоров’я

Обладнання: фотографії, малюнки, плакати, схеми, що дозволяють ілюструвати будову й функції підшлункової залози, зошит, підручник

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

І. Організаційний етап

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

Бесіда за запитаннями

1. Яка ендокринна залоза є найбільшою?
2. Які функції виконують гормони щитовидної залози?
3. Назвіть причини виникнення базедової хвороби.
4. Яких заходів уживають для профілактики ендемічного зоба?
5. У чому полягає функціональне значення навколощитовидних залоз?
6. До чого призводить гіперфункція наднирковиків?
7. Наслідком яких процесів є бронзова хвороба?

Обговоримо разом

            Людям, які хворіють на важкі форми діабету, необхідно щодня вво­дити в організм ліки, інакше вони можуть померти. Які де ліки й чому їх слід застосовувати постійно?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Будова й функції підшлункової залози

Розповідь учителя з елементами бесіди

Питання до учнів: Що ви вже знаєте про підшлункову залозу?

            Підшлункова залоза являє собою довгастий за формою орган завдовж­ки від 10 до 23 см і вагою в середньому 70—80 г. Ця залоза розташована за шлунком, ближче до його нижнього відділу. Звідси й походить назва органа — підшлункова залоза.

            Підшлункова залоза є залозою змішаної секреції. Зовнішньосекретор- на функція органа полягає у виділенні спеціального панкреатичного соку, що містить травні ферменти.

Внутрішньосекреторна діяльність пов'язана з тим, що підшлункова залоза виділяє в кров гормони, які регулюють процеси вуглеводного, жиро­вого та білкового обміну.

Підшлункова залоза має велику кількість кровоносних судин і не­рвових закінчень, що робить її досить чутливою до різних впливів, зокре­ма й до порушень режиму та характеру харчування, а також до алкоголю й тютюну.

            Ендокринна частина підшлункової залози утворена панкреатичними острівцями, або острівцями Лангерганса. Ці острівці складаються з клі­тин — інсулоцитів, які синтезують гормони — інсулін, глюкагон, сома- тостатин.

            Інсулін відповідає за засвоєння клітинами організму глюкози, утво­реної при розщепленні харчових продуктів. Учені встановили, що інсулін стимулює надходження глюкози з крові в тканини. Окрім того, він сприяє перетворенню надлишкової кількості глюкози на глікоген. Глікоген нако­пичується у різних органах, головним серед яких є печінка. У разі потреби організм знову розщеплює цей глікоген до глюкози.

            Гормон інсулін знижує вміст цукру в крові. Інший гормон — глюка­гон — має протилежну дію, тобто він підвищує вміст цукру в крові. Оби­два гормони, протилежні за дією, перебувають в організмі здорової людини в динамічній рівновазі, беручи участь у фізіологічній регуляції вуглевод­ного обміну.

            Окрім інсуліну та глюкагону, підшлункова залоза синтезує й виділяє в кров інші біологічно активні речовини, які підтримують сталість внутріш­нього середовища організму.

- Повідомлення учнів

2. Порушення синтезу гормонів підшлункової залози

Розповідь учителя з елементами бесіди

Питання до учнів: Що ви знаєте про діабет?

            Синтез інсуліну в підшлунковій залозі відбувається поетапно. На кожно­му етапі можуть виникнути порушення, які призводять до розвитку діабету.

Діабет, або цукрова хвороба,— це успадкована або набута хвороба об­міну речовин, зумовлена нестачею інсуліну в організмі. Її ознаками є: під­вищення концентрації цукру в крові, різке збільшення вмісту цукру в сечі, різке зниження маси тіла, слабкість. У хворих на цукровий діабет порушу­ється не тільки вуглеводний, але й білковий і жировий обміни. Надлиш­ковий вміст інсуліну в крові може призвести до порушення енергетичного забезпечення мозку й до втрати свідомості.

            Лікування діабету, залежно від ступеня тяжкості захворювання, по­лягає в дотриманні дієти, введенні в організм інсуліну та використанні ін­ших методів.

Головним стимулятором секреції інсуліну є глюкоза, яка утворюється в організмі при розщепленні вуглеводвмісних харчових речовин. Велику кількість вуглеводів містять солодощі, крупи й борошняні продукти. Окрім глюкози на регуляцію синтезу й виділення в кровоносне русло інсуліну впливають також інші біологічні сполуки, що надходять в організм людини з їжею. Це стосується її білкових і жирових компонентів. Велике значення для виділення інсуліну мають інші гормони, що продукуються залозами внутрішньої секреції: щитовидною, наднирковиковими, статевими, а також гіпофізом і гіпоталамусом.

            Інсулін діє на організм за допомогою спеціальних утворень — рецеп­торів, розташованих у клітинах органів і тканин. У більшості хворих на діабет чутливість таких рецепторів до інсуліну знижена, тому навіть при достатній концентрації, а дуже часто й підвищеній, його функція здійсню­ється не повністю. У такому разі говорять не про абсолютну, а про відносну інсулінову недостатність. Проте в обох випадках вуглеводи, які надходять із їжею, не можуть засвоюватися організмом у належній кількості.

ІV.Узагальнення, систематизація й контроль знань та вмінь учнів

 Питання для повторення та обговорення

-          Яку будову має підшлункова залоза?

-          Які залози називають залозами змішаної секреції?

-          У чому проявляється внутрішньосекреторна функція підшлункової залози?»

-          Чому підшлункова залоза є досить чутливою до різних впливів?

-          Які функції виконують острівці Лангерганса?

-          До яких захворювань може призводити порушення синтезу гормонів підшлункової залози?

Самостійна робота учнів

Робота із зошитом

-          Які функції виконує підшлункова залоза?

-          У чому полягає різниця між залозами внутрішньої, зовнішньої та змішаної секреції?

V. Підбиття підсумків уроку

VІ. Домашнє завдання

Опрацювати § 49, відповісти на питання наприкінці параграфа.