Конспект уроку з біології у 9 класі Тема: периферичні ендокринні залози: щитовидна й паращитовидні залози, наднирковими, тимус

Біологія 9 клас                                                                                          Дата_______
Тема: периферичні ендокринні залози: щитовидна й паращитовидні залози, наднирковими, тимус

Мета: продовжити формувати знання учнів про ендокринну регуляцію функцій організму людини; ознайомити із периферичними залозами внутрішньої секреції; розкрити значення гормонів цих залоз для підтримання життєдіяльності організму; розвивати уміння порівнювати значення дії гормонів на біологічні процеси в організмі, уміння спостерігати, співставляти та робити висновки та узагальнення; виховувати бережливе ставлення до власного здоров’я та оточуючих людей. 

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Обладнання: таблиці, зошит, підручник

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

Обговоримо разом

            Купуючи сіль, ви, ймовірно, звертали увагу на ті пачки, де написано «Йодована сіль». Як ви вважаєте, навіщо сіль збагачується йодом?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1.      Щитовидна залоза

Розповідь учителя

            Щитовидна залоза — це найбільша серед ендокринних залоз.

            Вона розташована в передній ділянці шиї, важить від ЗО до 60 г і скла­дається з двох часток, поєднаних перешийком. Ця залоза нагадує метелика, крила якого є лівою й правою частками залози.

            Функціями щитовидної залози є: секреція тиреоїдних гормонів, які допомагають регулювати температуру тіла, інтенсивність процесів обміну речовин і виділення енергії; регуляція роботи серцево-судинної та централь­ної нервової систем. Окрім того, у щитовидній залозі виробляється гормон; кальцитонін, що бере участь у регуляції кальцієвого обміну.

            Діяльність щитовидної залози, у свою чергу, контролює тиреотропний гормон, який продукується гіпофізом. Під впливом тиреотропного гормона в щитовидній залозі відбувається активний забір йоду з крові та синтез власних гормонів — трийодтироніну й тироксину. Ці гормони беруть участь у регуляції обміну речовин та в роботі систем і органів нашого тіла.

            Клітини залози зібрані у фолікули, які продукують кілька гормонів, найактивнішим серед яких є тироксин. При розростанні тканини щито­видної залози в кров потрапляє надлишкова кількість тироксину та три­йодтироніну, що призводить до захворювання, яке називають базедовою хворобою. У хворого прискорюється обмін речовин, що спричинює втрату маси тіла, підвищену збудливість, посилене потовиділення, швидку стом­люваність, витрішкуватість, тахікардію.

            При зниженій функції щитовидної залози виникає захворювання мік­седема. Ознаками цієї хвороби є: набряк тканин, сповільнення обміну речо­вин, затримка росту й розвитку, погіршення пам'яті, порушення психічної діяльності. Якщо це відбувається в ранньому дитячому віці, то розвивається кретинізм (недоумство). Кретинізм характеризується не тільки розумовою відсталістю, але й недорозвиненістю статевих органів, карликовістю, не­пропорційною будовою тіла.

            У деяких районах зустрічається захворювання, відоме під назвою ен­демічний зоб, яке виникає внаслідок нестачі йоду в питній воді. При цьому тканина залози, розростаючись, на певний час компенсує дефіцит гормона, але навіть у такій ситуації його може бути недостатньо для організму. З ме­тою профілактики ендемічного зоба мешканців відповідних районів поста­чають збагаченою йодом кухонною сіллю або додають. її у питну воду.

2. Навколощитовидні (паращитовидні) залози

Розповідь учителя

            Навколощитовидні залози (зазвичай їх чотири) розташовані на задній поверхні щитовидної залози й відокремлені від неї капсулою.

Функціональне значення навколощитовидних залоз полягає в регу­ляції обміну кальцію. Вони виробляють білковий гормон паратирин, або паратгормон, що підвищує рівень кальцію в крові, зменшує виведення кальцію нирками, а також посилює синтез вітаміну Б, який, у свою чергу, підвищує всмоктування кальцію в кишечнику.

            Активність паращитовидних залоз залежить від рівня кальцію в кро­ві. Для захворювань, пов'язаних із низьким умістом кальцію в крові, зо­крема рахіту й ниркової недостатності, характерне підвищення активності паращитовидних залоз і збільшення їхніх розмірів.

шя

3. Наднирковики ( робота з підручником на ст. 142)

Розповідь учителя

            Наднирковики — це парні залози, розташовані побіля верхнього краю нирок. Маса кожної залози становить близько 12 г. Разом із нирками вони вкриті жировою капсулою.

У наднирковиках розрізняють коркову — світлішу речовину і мозко­ву — темнішу. У корковому шарі виробляються гормони — кортикосте­роїди, що впливають на сольовий і вуглеводний обмін, а також сприяють відкладенню глікогену в клітинах печінки й підтримують постійну концен­трацію глюкози в крові.

            У мозковому шарі наднирковиків виробляється гормон адреналін. Він збільшує частоту й силу серцевих скорочень, підвищує кров'яний тиск, по­силює обмін речовин, особливо вуглеводів, прискорює перетворення гліко­гену на глюкозу, внаслідок чого відновлюється працездатність м'язів. Ін­шим важливим гормоном наднирковиків є норадреналін.

            Адреналін і норадреналін виділяються в кров під впливом нервових імпульсів. Ці два гормони дуже важливі для пристосувальних реакцій ор­ганізму, особливо в екстремальних, стресових ситуаціях.

            Норадреналін за хімічною будовою й дією схожий на адреналін. Він продовжує й завершує реакції, які виникають в організмі під дією адрена­ліну. В екстремальних ситуаціях, наприклад при кисневому голодуванні, зниженні вмісту цукру в крові, наднирковики допомагають мобілізувати захисні сили організму.

Гіперфункція наднирковиків призводить до зміни вторинних статевих ознак, порушення обміну речовин, збільшення кількості цукру в крові.

            Гіпофункція наднирковиків призводить до їхньої атрофії. Корковий шар виробляє недостатню кількість гормона кортину. Наслідком атрофіч­них змін наднирковиків є бронзова хвороба. Для неї характерне загальне порушення обмінних процесів, відсутність апетиту, нудота й блювання, болі в животі. Бронзову хворобу вперше описав англійський лікар Т. Аддісон, тому її також називають хворобою Аддісона. Вона супроводжується м'язовою слабкістю, задишкою, втратою апетиту, зменшенням концентра­ції цукру в крові, зниженням температури тіла. Шкіра при цьому набуває бронзового відтінку.

 4. Тимус

Розповідь учителя

            Тимус (вилочкова, або зобна залоза) — це ендокринна залоза, яка віді­грає найважливішу роль у формуванні імунітету. Вона стимулює розвиток Т(«тимусних»)-клітин як у власній тканині, так і в лімфоїдній тканині ін­ших частин тіла. Т-клітини «атакують» чужорідні речовини, що потрапи­ли до організму, контролюють вироблення антитіл проти хвороботворних агентів, впливають на інші захисні реакції організму.

            У людини тимус складається з двох часток, розташованих у верхній ділянці грудної клітки відразу ж за грудиною. Найбільших розмірів щодо маси тіла тимус людини досягає на момент народження (близько 15 г). По­тім він продовжує рости значно повільніше, і в період статевого дозрівання досягає максимальної ваги (близько 35 г). Після цього починається посту; пове зменшення залози.

            Кров доставляє в тимус незрілі стовбурові клітини кісткового моз­ку — лімфобласти, де вони вступають у контакт із його епітеліальними клітинами. Ці епітеліальні клітини відіграють роль «вихователів» або «ня­ньок» для лімфобластів. Під'впливом гормонів тимуса, приміром тимози- ну, лімфобласти перетворюються на лімфоцити. Деякі лімфоцити гинуть у тимусі, а решта продовжують розвиватися, дозрівають до цілком зрілих Т-клітин, виходять із тимуса в кров і лімфатичну систему, де й починають працювати.

            У вилочковій залозі, окрім утворення зі стовбурових клітин кістко­вого мозку Т-лімфоцитів, продукуються гормональні чинники: тимозин і тимоноетин — гормони, що забезпечують диференціювання Т-лімфоцитів і відіграють певну роль у клітинних імунних реакціях. Також відомо, що гормони забезпечують синтез певних клітинних рецепторів.

            У людини нестача Т-клітин може бути вродженою або набутою. Украй низьку кількість лімфоцитів — аж до повної їхньої відсутності — спосте­рігають при порушенні структури тимуса, його недостатньому розвиткові' й синдромі Ді Джорджі, який виражається в частковій або повній відсут­ності залози.

            Порушення роботи тимуса призводить до тяжкого імунодефіциту в ор­ганізмі людини.

ІV. Узагальнення, систематизація й контроль знань та вмінь учнів

1.      Питання для повторення та обговорення

Яка ендокринна залоза є найбільшою?

Які функції виконують гормони щитовидної залози?

Назвіть причини виникнення базедової хвороби.

Яких заходів уживають для профілактики ендемічного зоба?

У чому полягає функціональне значення навколощитовидних залоз?

До чого призводить гіперфункція наднирковиків?

Наслідком яких процесів є бронзова хвороба?

2.      Самостійна робота учнів

Робота із зошитом

Учні виконують у робочому зошиті завдання № 3 на с. 144.

V. Підбиття підсумків уроку .

VI. Домашнє завдання

Опрацювати § 47, 48, відповісти на питан­ня наприкінці параграфів.