Біологія 9 клас Дата_____
Тема: органи імунної.системи. Специфічний і неспецифічний імунітет.
Мета: ознайомити учнів з органами імунної системи, специфічним і не¬специфічним імунітетом; розвивати в учнів уявлення про будову людини; виховувати учнів прагнення до саморозвитку.
Обладнання: фотографії, малюнки, плакати, схеми, що дозволяють ілюструвати органи імунної системи, специфічний і неспецифічний імунітет, зошит, підручник
Тип уроку: комбінований.
Хід уроку
І. Організаційний момент.
ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів.
1. Біологічний диктант
2. Бесіда
1. Що таке імунітет?
2. Які типи імунних реакцій ви знаєте?
3. Обговоримо разом
Вам, напевно, робили щеплення, що має назву БЦЖ. Поясніть, навіщо його роблять і що означають літери БЦЖ.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
1. Органи імунної системи
Імунна система поєднує органи й тканини, які забезпечують захист організму від генетично чужорідних клітин або речовин, що потрапляють ззовні або утворюються в організмі. До органів імунної системи належать усі органи, у яких відбувається утворення та диференціювання клітин, що здійснюють захисні реакції організму. їх також називають лімфоїдними органами, а тканину, із якої вони утворені,— лімфоїдною тканиною. До органів імунної системи належать:
- червоний кістковий мозок (що є джерелом стовбурових клітин, які дають початок усім клітинам крові та імунної системи);
- вилочкова залоза (тимус, де відбувається диференціювання Т-лімфоцитів);
- скупчення лімфоїдної тканини в стінках порожнистих органів травної та дихальної систем (мигдалики, лімфатичні вузли та селезінка).
В імунній системі розрізняють центральні й периферичні органи. Чер¬воний кістковий мозок і тимус належать до центральних органів імунної системи.
До периферичних органів імунної системи належать лімфатичні вузли й селезінка, мигдалики й апендикс.
Окрім імунної системи, в захисті організму беруть участь інші струк¬тури й чинники, що перешкоджають проникненню мікробів, приміром шкі¬ра та слизові оболонки.
2. Типи імунітету
Існує імунітет спадковий, або видовий, притаманний для всіх пред¬ставників виду, та індивідуальний, або набутий, той, що формується про¬тягом життя кожної людини й не успадковується.
Розрізняють природний імунітет, вироблений самим організмом, і штучний — такий, що виникає при введенні до організму спеціальних речовин.
Природний імунітет може бути вродженим і набутим. При вроджено¬му імунітеті організм отримує імунні тіла від матері через плаценту або із материнським молоком. При набутому імунітеті антитіла в організмі утво¬рюються після того, як людина перехворіла тією чи іншою хворобою.
Штучний імунітет може бути активним або пасивним. Активний іму¬нітет виникає при введенні вакцини, яка містить послаблені або вбиті збуд¬ники захворювань чи їхні токсини. Такий імунітет зберігається довго.
Принцип створення лікувальних вакцин і запровадження їх у медичну практику належить
Л. Пастеру. Пасивний імунітет виникає при введенні в організм лікувальної сироватки з уже готовими антитілами. Такий іму¬нітет зберігається від 4 до 6 тижнів. Сироватку отримують із крові тварин, найчастіше коней. їм вводять дози мікроорганізмів або їхніх токсинів, які поступово збільшують.
Учені розрізняють специфічну й неспецифічну імунну відповідь.
Неспецифічна імунна відповідь — це перший етап боротьби з інфек¬цією, він запускається відразу ж після потрапляння інфекції до організму людини. 'У його реалізації задіяні система комплементу, лізоцим, тканинні макрофаги. Неспецифічна імунна відповідь є майже однаковою для всіх ти¬пів мікробів, при такій відповіді відбувається первинне руйнування мікроба й формування джерела запалення.
Запальна реакція — це універсальний захисний процес, спрямований на запобігання поширенню інфекції. Неспецифічний імунітет визначає за¬гальну опірність організму. Люди з послабленим імунітетом частіше хво¬ріють на різноманітні захворювання.
Специфічний імунітет — це друга фаза захисної реакції організму. Основною характеристикою специфічної імунної відповіді є розпізнавання мікроба й вироблення чинників захисту, спрямованих спеціально проти нього.
Унаслідок специфічної імунної відповіді організм отримує додаткові захисні механізми: активовані клітини й продуковані ними молекули. За¬хисна дія цих механізмів суворо вибіркова стосовно того конкретного анти¬гену (наприклад, патогенного мікроорганізму), контакт із яким спричинив імунну відповідь. Специфічна імунна відповідь є функцією клітин і органів імунної системи.
Специфічна імунна відповідь може бути двох типів: клітинна і гумо¬ральна.
3. Щеплення
Для захисту від інфекційних захворювань також використовують вак¬цини. Вакцини отримують із мікроорганізмів або продуктів їхньої життєді¬яльності. їх використовують для вироблення штучного імунітету.
Уперше вакцину застосував у 1796 році англійський лікар Е. Джен- нер, котрий прищеплював людям коров'ячу віспу, яка захищала їх від за¬хворювання натуральною віспою.
Чимало вчених розмірковували про можливість профілактики тубер¬кульозу шляхом створення в організмі стійкого імунітету до цього захво¬рювання. У 1882 році німецький мікробіолог Роберт Кох після 17 років роботи в лабораторії відкрив збудник туберкульозу — бацилу Коха. А в 1919 році французький мікробіолог А. Кальметт і лікар-ветеринар К. Герен створили вакцину проти туберкульозу. Вакцина містила бацили, яким дали назву «бацили Кальметта-Герена (BCG — Bacilles Calinette — Guerin), звідси й походить її назва БЦЖ.
Після трьох років експериментальних та клінічних досліджень було встановлено, що ця вакцина нешкідлива. Із 1935 року вакцинацію почали проводити в широких масштабах, а із середини 1950-х років вакцинація немовлят стала обов'язковою.
Вакцина БЦЖ отримала заслужене визнання. З її допомогою попе¬реджують захворювання туберкульозом у багатьох країнах світу. Від часу її створення захворюваність дітей на туберкульоз зменшилася в десятки разів.
4. Синдром набутого імунодефіциту
Наприкінці XX століття вчені виявили вірус, який вражає клітини імунної системи. Його назвали BIJI — вірус імунодефіциту людини. BIJI спричиняє захворювання, остання стадія якого відома як синдром набутого імунодефіциту — СНІД.
ВІЛ вражає клітини імунної системи, насамперед Т-лімфоцити. Інфі¬ковані ВІЛ лімфоцити поступово гинуть, унаслідок чого клітинний імунітет знижується, а організм стає беззахисним перед багатьма інфекціями.
Джерелом ВІЛ-інфекції є інфікована людина, котра перебуває в будь- якій стадії хвороби. Шляхи передачі ВІЛ уже досить добре вивчені. Цей вірус може передаватися лише трьома шляхами: через кров (при перели¬ванні крові, пересадженні органів); при використанні одних і тих самих ін-струментів для ін'єкцій серед споживачів ін'єкційних наркотиків; статевим шляхом; від хворої матері до дитини, яку вона народила й годує грудним молоком.
ІV. Узагальнення, систематизація й контроль знань та вмінь учнів
- Питання для повторення та обговорення
1. Які органи належать до органів імунної системи?
2. Чим видовий імунітет відрізняється від індивідуального?
3. Чим природний імунітет відрізняється від штучного?
4. Завдяки чому виробляється активний штучний імунітет?
5. У чому полягають особливості пасивного штучного імунітету?
6. У чому полягають відмінності специфічної та неспецифічної імунної відповіді?
7. Для чого використовують вакцини?
- Інтерактивна вправа «Мозковий штурм»
V. Підбиття підсумків уроку.
VІ. Домашнє завдання.
Опрацювати § 20, 21, відповісти на питан¬ня № 4 – 5 на с. 68
Немає коментарів:
Дописати коментар