Тема: Авторитет Бога у житті людини.
Вірші з Біблії: Вих. 20:
3-16, Гал. 5:13-14, Повт.Зак. 8:5-6, Повт.Зак. 8:11
Ключовий вірш: "Якщо ви Мене любите, то Мої заповіді виконуйте "
Іоан. 14:15
«Я – Господь,
Бог твій. Нехай не буде в тебе
інших
богів, крім мене». Вих.
20:2-3
«Не роби собі
ніякого кумира».
Вих. 20:4
I. Виклад нового матеріалу.
1.
Бесіда.
- Що потрібно робити, щоб називатися Божими дітьми? (Дотримуватися
Божих заповідей.)
— Часто чуємо від людей такі слова: «Я нікого не вбив і
нічого не вкрав. То хіба я грішний?»
— Про які дві заповіді йде мова? (6 та 8.)
— На якій таблиці вони записані? (На другій.)
— Скільки ще заповідей, крім цих двох, об'явив нам
Творець? (8.)
— То чи можна вважати себе безгрішним, виконуючи лише дві
заповіді? (Відповіді учнів.)
2. Розповідь учителя про важливість усіх заповідей.
Всі заповіді записані на двох
кам'яних таблицях, що вказують на два види любові:
1) любов до Бога (1-4
заповіді)-,
2) любов до ближнього (5-10
заповіді).
Отже, всі Божі заповіді є
надзвичайно важливими для спасіння людської душі.
3. Робота
над біблійним віршем .
(Діти
зачитують першу заповідь Господню.)
БОГ -
найсвітліший Дух, якого людина повинна любити понад усе та Йому служити.
Служити Богові - це зберігати Його заповіді в своєму серці та виконувати їх,
догоджати Творцеві добрими вчинками та справами. Для набуття Богопізнання,
тобто для того, щоб навчитися пізнавати істинного Бога, ми повинні:
ü читати
і вивчати Святе Писання (Слово Боже), яке сповіщає нам істинне і найдосконаліше
пізнання про Бога;
ü читати творіння святих отців і вчителів Церкви,
що необхідно для правильного розуміння Святого Писання і для збереження себе від
перекрученого, неправильного розуміння;
ü якомога частіше відвідувати храм Божий, бо всі
служби церковні, що в ньому здійснюються, - повчання про Бога і діла Його;
ü слухати
проповіді пастирів і читати книги релігійно-морального змісту;
ü вивчати
творіння Боже - природу, а так само й історію роду людського, які являють нам
дивні дії промислу Божого.
4. Робота над віршем «Дорога до Бога» (зошит, с.14).
а)
Читання вірша в особах.
б)
Аналіз прочитаного:
—
До кого при потребі потрібно звертатися за допомогою? (До Бога.)
—
Чого вчить вас цей вірш? (Пам 'ятати першу Божу заповідь і тільки в Господа
шукати порятунку.)
5. Розповідь про монахів.
Є на світі особливі люди — монахи. Весь
свій час вони проводять у молитві та читанні святих книжок. Монахи — це люди,
котрі люблять Бога. Вони живуть у монастирях і довго розмовляють з Богом через
молитву.
Серед монахів є подвижники, тобто такі,
котрі здійснюють подвиги. Одні багато працюють для того, щоб допомогти бідним,
інші стараються зберігати мовчання, щоб часом якимось необдуманим словом не
образити Бога чи ближнього. Є й серед подвижників «пустельники». Ці монахи
живуть далеко від цивілізації. Знаходять собі якусь печеру і там спокійно
моляться.
6. Робота над біблійним віршем.
а)
Мовчазне читання учнями вірша.
б)
Пояснення змісту прочитаного.
Другою
заповіддю Господь Бог забороняє ідолопоклонництво, тобто забороняє робити собі
для шанування кумирів або ідолів, або шанувати подобу чи зображення того, що ми
бачимо на небі (сонця, місяця, зірок), і що знаходиться на землі (рослин,
тварин, людей), або знаходиться у водах (риб). Господь забороняє поклонятися і
служити цим кумирам замість істинного Бога, як це роблять язичники.
Ісус Христос у Новому Завіті розкрив нам
тайну Пресвятої Тройці. При хрещенні Ісуса Христа вперше об'явилась людям
Пресвята Тройця:
1)
Бог-Огець, що промовляв з неба: «Це Син Мій улюблений...»;
2)
Бог-Син, що хрестився в Йордані;
3)
Бог-Дух Святий, що сходив на Ісуса у вигляді голуба.
Отже, Ісус відкрив людям велику таємницю,
що Бог один, але триєдиний (у трьох особах.
Із забороною поклонятися кумирам та ідолам
ніяк не можна плутати православне поклоніння святим іконам та мощам. У Новому Завіті
VIII Вселенський собор на підставі того, що Ісус Христос як Людина є видимий і
одночасно це є Син Божий, підтвердив право на почитання ікон Христа,
Богоматері, Ангелів і святих. Шануючи святі ікони, ми не вважаємо їх
богами або кумирами, вони для нас тільки зображення, образ Бога, Ангелів,
святих. Слово «ікона» із грецького означає «образ». Поклоняючись іконам і
молячись перед іконою, ми молимося не матеріальній іконі (тобто фарбі, дереву
або металу), а тому, хто на ній зображений.
ІІ. Закріплення знань.
1. Робота
над оповіданням О. Худошина «Бог з нами завжди»
— Отче!
Де ми знайдемо тут місце для молитви? Хіба погано бути в одній келії і спокійно
молитись?
Старець
відказав йому:
— А хто
може відняти у нас келію? Подивися, хіба тут не можна молитися? — При цьому він
показав рукою на небо і на безкрайній простір пустелі. — Де б ми не були: в
пісках, серед каміння, в лісах чи посеред моря — всюди є Бог. Адже Він всюди —
і в помешканні, і за його межами. Так що йди, молися і ні за що не хвилюйся.
Бог —
завжди і повсюди:
І в
лісах, і в воді,
І в
країні гірській, кам’янистій,
І в
пахучих степах,
В
селах, горах й містах,
Бог з
тобою таємно і близько.
О.
Худошин
2. Розкажи,
як розпочинаєть твоя дорога до Бога.
ІІІ. Підсумок уроку.
— Для кого ми повинні приготувати найважливіше
місце у своєму серці? (Для Бога.)
— Хто такі ідолопоклонники? (Відповіді учнів.)
Немає коментарів:
Дописати коментар