Проблема спілкування в соціальній психології. Структура спілкування

55.                     Проблема спілкування в соціальній психології. Структура спілкування.

Спілкування - це взаємодія двох або більше людей, під час якої виникає психічний контакт, що проявляється в обміні інформацією, взаємовпливі, взаєморозумінні, взаємо-переживанні

Крім взаємної спрямованості дій людей під час спілкування, найважливішою його характеристикою є те, що кожна особа у взаємодії однаковою мірою постає як суб'єкт, як особистість. В ході спілкування люди звертаються одне до одного, розраховуючи отримати відгук.

 Структура спілкування

Зі складності та багатоплановості спілкування випливає його структура, до якої можна підійти по-різному. У цьому підручнику пропонується структура спілкування за Г.М. Андреєвою — через виділення в ній трьох взаємозв'язаних властивостей відповідно до трьох його основних функцій: комунікативної, інтерактивної та перцептивної.

1. Комунікативний бік. Виділення комунікативної якості свідчить, що в процесі спільної діяльності воїни обмінюються між собою різними відомостями, уявленнями, ідеями, інтересами, настроями, почуттями.

У процесі спілкування партнерів, кожний з яких є активним суб'єктом, відбувається не просто рух інформації, а як мінімум активний обмін нею. При цьому велику роль відіграє значущість інформації. Під час спілкування воїни не просто «обмінюються» значеннями, а прагнуть при цьому знайти загальний сенс. Це можливо лише за умови, що інформація не тільки прийнятна, а й осмислена та зрозуміла. Тому в кожному комунікативному процесі виступають в єдності діяльність, спілкування і пізнання.

2. Інтерактивний бік позначає характеристику тих компонентів спілкування, які пов'язані з взаємодією воїнів з безпосередньою організацією їхньої спільної діяльності. Центральна думка цього аспекту спілкування полягає в тому, що особистість воїна формується і розвивається у взаємодії з іншими особистостями. Стратегія взаємодії воїнів визначається характером військово-професійної діяльності, яка має колективний характер і передбачає активну взаємодію між різними категоріями особового складу та чіткість узгоджень характеру спільних дій.

3. Перцептивний бік. Виділення його в самостійний об'єкт дослідження підсилює роль, яку відіграє сприйняття воїна воїном в ефективності їхньої взаємодії, формуванні культури поведінки та налагодженні ефективного контакту.

Основні механізми соціальної перцепції (взаєморозуміння) у спілкуванні такі:

Ідентифікація — це спосіб розуміння іншого воїна через усвідомлене або безсвідоме уподібнення його самому собі, тобто це — уподібнення себе іншому, спроба поставити себе на його місце, проникнути в систему поглядів.

Стереотипізація — це класифікація форм поведінки й інтерпретації їх причин через віднесення до вже відомих явищ — соціальних стереотипів. Як загальна риса сприйняття в умовах соціальної перцепції, вибірковість, оскільки базується на минулому досвіді воїна, значущості його мети, очікуваннях, бажаннях, намірах, також має свої особливості. Сприймаючи під впливом минулого досвіду нові враження, суб'єкт спирається на стереотипи. У новій ситуації вони допомагають швидко визначити свою позицію щодо кожного учасника, а також криють у собі небезпеку отримати неправильну інформацію.

У зв'язку з цим виділяють нантиповіші викривлення уявлень про іншу людину внаслідок стереотипізації сприйняття: ефект ореолу— вплив попереднього уявлення про людину на оцінку її властивостей; ефект послідовності — сильний вплив, який має перше враження; «проекція» — тенденція до перенесення особистих негативних якостей особистості на іншого; ефект поблажливості — надлишок доброзичливості у сприйнятті іншої людини.

Рефлексія — це осмислення суб'єктом того, якими засобами і для чого він справив те чи інше враження на партнера по спілкуванню. Тобто це є спосіб однієї людини зрозуміти іншу, виходячи з уявлень про себе. Ця залежність набагато посилюється за умови спільної діяльності. На процес рефлексії впливають такі ефекти:

каузальна атрибуція (припасування іншому воїнові тих якостей, які йому не притаманні. В умовах спільної діяльності це явище має вигляд тенденції позитивного чи негативного переоцінювання партнера);

настановлення (попередньо сформована готовність сприймати іншого під певним кутом. Наприклад, більшість людей особистість військовослужбовця готові сприймати позитивно);

ефект ореолу (сприймання партнера крізь призму прикрашених відомостей про нього);

стереотипізація (привнесення в образ людини рис, якими зазвичай наділяють представників певного фаху або національності. Наприклад, вчителя завжди сприймають як тактовну людину, лікаря — як емпатичну, офіцера — як мужню);

атракція (привабливість одного партнера зі спілкування для іншого. Форми атракції: симпатія, дружба, кохання).

Зворотний зв'язок — це отримання адресантом інформації про те, який вплив він здійснив на адресата, і коригування на цій основі подальшої стратегії спілкування.

Кожна людина володіє притаманними тільки їй способами встановлення і розвитку контактів з іншими людьми. Цю відмінність визначають як стиль спілкування, в якому знаходять вираження:

— особливості комунікативних можливостей людини;

— характер взаємин, які склалися на даний момент, з конкретними людьми;

— психічна і соціальна індивідуальність людини;

— осбливості партнера по спілкуванню.

"Бар'єр" спілкування - психічний стан, що виявляється у неадекватній пасивності суб'єкта, що перешкоджає виконанню ним тих чи інших дій. Бар'єр полягає в посиленні негативних переживань і установок - сорому, почуття провини, страху, тривоги, низької самооцінки, асоційованих із завданням (наприклад, «страх сцени»). Особистісний аспект є визначальним і у поданій класифікації "бар'єрів" заснованої на положеннях психології відносин Мясищева В.Н. 

Розрізняються: 

1) "бар'єри" відображення - це бар'єри, які виникають в результаті викривленого сприйняття: 

- Себе (неадекватна самооцінка); 

- Партнера (приписування не властивих йому властивостей, здібностей); 

-Ситуації (неадекватна оцінка значимості ситуації); 

2) "бар'єр" відносини - це бар'єри, що виникають в результаті неадекватного ставлення: 

- До себе (незадоволеність своїм рольовим статусом); 

- До партнера (почуття антипатії, неприязні до партнера); 

до ситуації (негативне ставлення до ситуації); 

3) "бар'єри" звернення як специфічної форми ставлення. Ці "бар'єри" виникають: 

- При формах звернення, які ведуть до кооперації, співпраці і т.д. (Компліменти, похвала, будь-які заохочувальні жести і т.п.); 

- При формах звернення провідних до непродуктивному спілкуванню (підвищений тон голосу, невербальні засоби, що використовуються в конфліктних ситуаціях, образливі вирази і т. п.). 

Вивчення проблеми "бар'єрів" спілкування в контексті особистісного підходу дозволяє говорити про схему виходу з ситуації "бар'єру", де головним є принцип взаємовідносин провідних до співпраці та взаєморозуміння з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей партнерів по спілкуванню. 

Схема виходу із ситуації "бар'єру": 

1) оцінка цієї ситуації "бар'єру" (визначення її спрямованості і можливих наслідків); 

2) виявлення орієнтовних причин виникнення; 

3) дослідження передбачуваного виходу з ситуації залежно від її причин (нейтралізація, або зведення до впливу негативних факторів); 

4) визначення афективних дій для виходу із ситуації. Дії, спрямовані на мінімізацію "бар'єрів" дозволяють налагодити процес спілкування і призводять до аффективному взаємодії в умовах спільної діяльності.