Короткий словник геолого-геоморфологічних термінів (за Свинком Й.М)

Короткий словник геолого-геоморфологічних термінів

(за Свинком Й.М)

Абразія – процес руйнування хвилями узбережжя морів, озер, великих водосховищ.

Акумуляція – процес нагромадження на суші і на дні водних басейнів органічних решток та мінеральних речовин в результаті діяльності вітру, текучої води, льодовиків, вулканів та інших геологічних чинників.

Алеврити – група пухких осадових гірських порід, що складається з дрібноуламкового матеріалу розміром зерен від 0,1 до 0,01 мм, проміжна між піщаними і глинистими породами.

Алевроліт— зцементована гірська порода, більше як на 50 % складена частинками розміром 0,01 — 0,1 мм.

Алевроліти – ущільнені і зцементовані алеврити, що перетворилися у тверду по – різному забарвлену породу, яка часто розколюється на гострокутні уламки.

Алювій — уламкові відклади постійних водних потоків, які нагромаджуються в річкових долинах.

Антикліналь — складка верств гірських порід, звернена випуклістю уверх.

Аргіліт — тверда глиниста порода, що не розмокає у воді. Аргіліт є продуктом першої стадії зміни глини на шляху її перетворення в метаморфічний сланець.

Базальт — темна вулканічна порода, що утворилася внаслідок виливання лави.

Базис ерозії – горизонтальна поверхня, розташована коло основи схилу, на рівні якої річка, струмок, тощо втрачає живу силу і від якої починається утворення русла в напрямі від пониззя до витоку. Для рік, що впадають у море або озеро, базисом ерозії є рівень води в останніх.

Бархани – нанесені вітром піщані рухливі горби, особливо характерні для пустинь. Бархани мають типову серповидну або півмісячну форму.

Батіальна область — частина морського дна з глибиною від 200 до 2000—3000 м.

Бентос — загальна назва організмів, що живуть на дні і в придонному шарі води морських і материкових водойм.

Боксит — осадова гірська порода, що складається в основному з гідратів глинозему і оксидів заліза та домішок інших мінеральних компонентів.

Брекчія — зцементована уламкова осадова гірська порода, що складається з кутастих уламків розміром 10 мм і більше.

Валуни — обкатані водою або льодовиками, що рухаються, уламки твердих гірських порід розміром понад 10 см у діаметрі.

Відслонення — вихід гірських порід на земну поверхню, буває природним і штучним (кар'єри, канави тощо).

Габро — основна глибинна магматична порода кристалічної структури чорного або темно-зеленого кольору. Широко використовується в будівництві.

Галечник — скупчення невеликих уламків порід від 1 до 10 см у діаметрі, добре обкатаних і відшліфованих морською, озерною або річковою водою.

Гейзери – періодично фонтануючі гарячі джерела. Поширені в областях сучасної або недавно припиненої вулканічної діяльності в тих районах, де недалеко від поверхні землі залягають ще не остиглі магматичні маси.

Генезис — походження і процес утворення будь— якої речовини.

Геологічна пам'ятка — невелика ділянка земної поверхні (відслонення) або окремий утвір (скеля, камінь, валун), яка має наукову, пізнавальну або естетичну цінність і взята під охорону.

Геохронологія — дисципліна, що займається геологічним літочисленням, встановленням послідовності виникнення земних шарів або геологічних подій, що відбуваються на Землі, в часі. Розрізняють геохронологію відносну і абсолютну.

Гіпс — мінерал білого кольору, але домішками буває забарвлений у сірий, жовтий, червоний, чорний колір. Найчастіше утворюється в результаті хімічного випадання гіпсу з морської води.

Глауконіт — мінерал переважно зеленого кольору і несталої та складної хімічної будови, водний алюмосилікат заліза; належить до групи гідрослюд. Широко розповсюджений в осадових породах найрізноманітнішого віку.

Гнейс— метаморфічна гірська порода, що складається з кварцу, польового шпату і одного або кількох кольорових мінералів. Від граніту відрізняється своєю сланцюватістю.

Голоцен — післяльодовикова, або сучасна епоха в історії розвитку Землі. Початок голоцену належить до часу близько 6 тис.років до н.е. У голоцені утворилися заплави річок і відбулося розселення сучасної людини.

Гравій — пухка осадова порода, що більш як на половину складається з обкатаних водою уламків від 1-2 до 10 мм у поперечнику. Гравій утворюється при руйнуванні різноманітних гірських порід річковими потоками або морем.

Граніт — глибинна зерниста гірська порода, що складається з кварцу, польового шпату і слюди. Буває рожевого і сірого кольору. Широко використовується як будівельний матеріал.

Дебіт – об’єм рідини, що надходить за одиницю часу з природного або штучного джерела.

Делювій — наноси, що утворилися на нижніх частинах пологих схилів у результаті змивання дощовими і сніговими водами зруйнованих гірських порід верхніх частин цих схилів.

Денудація — сукупність процесів зносу продуктів вивітрювання гірських порід, в результаті чого відбувається вивітрювання рельєфу і загальне зниження поверхні суші.

Десквамація – процес лускуватого злущення гірських порід під впливом різних коливань температури.

Детрит — уламковий матеріал, що складається з фраґментів черепашок, скелетних частин тварин або решток рослин.

Дефляція – явище видування повітряними потоками частинок гірської породи або верхніх шарів ґрунту.

Дислокація — порушення початкового залягання верств гірських порід у процесі тектонічних рухів земної кори.

Діагенез — сукупність процесій перетворення пухких осадків в осадові гірські породи і наступної їх зміни в умовах високої температури і великого тиску верхньої земної кори.

Доломіт — мінерал осадового походження з групи карбонатів. За хімічним складом являє собою подвійну вуглекислу сіль кальцію і магнію. Зустрічається у вигляді білих, рожевих, іноді темно-сірих кристалів та мармуровидних і землистих мас.

Друза — скупчення кристалів на одній спільній основі. Утворюється при одночасному наростанні багатьох кристалів на стінках порожнин або відкритих тріщин у гірських породах.

Дюни – піщані горби, нанесені вітром на берегах морів, озер і рік, де панівні вітри дмуть в напрямі до берега. Висота дюн 20 – 30 м, а іноді 100 м і більше.

Екзарація – льодовикове вивітрювання, явище механічного руйнування, перенесення і шліфування гірських порід, що відбувається при русі льодовика.

Елювій — продукт вивітрювання і вилуговування гірської породи, що залишився на місці свого утворення.

Еолові відклади — група континентальних відкладів, що утворюються за допомогою вітру.

Жеода — форма мінеральних скупчень, що уторилися шляхом заповнення мінералами порожнин в гірських породах.

Інтрузивні породи — гірські породи, що утворилися в результаті застигання розплавленої силікатної маси (магми) в товщі земної кори.

Інфільтрація – просочування крізь капіляри, тріщини та інші порожнини в гірські породи поверхневих вод, повітря та інших рідин і газів у товщі земної кори.

Кальцит — мінерал, сполука вуглекислого кальцію, утворює зернисті і суцільні агрегати, різні натічні форми а також друзи, жеоди. Блиск скляний. Утворюється як шляхом відкладання з холодних вод у карстових печерах і тріщинах серед осадових порід, так і шляхом випадання у вигляді осаду в морських басейнах та відмирання організмів із скелетами з вуглекислого кальцію.

Каньйон — глибока річкова долина з дуже крутими схилами і відносно вузьким дном, звичайно цілком зайнятим річкою.

Кари – природні чашоподібні вітки на схилах гір з крутими, нерідко майже прямовисними стінками, що виникли під впливом впорюючої роботи льоду, снігу.

Карри – борозни і гребні на відслоненій поверхні розчинних гірських порід, головним чином вапняків та гіпсу. Виникають в результаті хімічного впливу на ці породи дощів і талої снігової води, а також морської води в смузі прибою і припливу.

Карст —  сукупність явищ, зв'язаних з діяльністю води, які виражаються в розчиненні гірських порід і утворені в них порожнин різного розміру і форми.

Кварцит — гірська порода, що складається в основному з кварцу і являє собою продукт зміни кварцових пісків та пісковиків в умовах метаморфізму.

Кластичні породи – осадові гірські породи, що складаються із скупчень уламків з продуктів вивітрювання інших гірських порід.

Конґломерат — осадова уламкова гірська порода, що складається із зцементованої гальки та валунів.

Конкреція — мінеральні утворення округлої форми в товщах осадових порід навколо якого— побудь центру. Об'єм конкреції поступово збільшується під центра до периферії. Внутрішня будова конкреції може бути радіально-променева, концентрично-шкаралупувата і суцільна. Найчастіше конкреції бувають з кальциту, доломіту, кремнезему, сидериту і особливо часто з бурого залізняку.

Контакт – поверхня дотику двох різних гірських порід при їх природному заляганні в земній корі.

Континентальні відклади – відклади, нагромаджені на поверхні суші.

Коразія – стирання поверхні породи при дії вітру, що несе пісок і пил.

Корозія — процес руйнування і гірських порід текучими водами.

Корозія – руйнування (розчинювання) гірських порід в результаті хімічного впливу води, що веде до утворення каналів, воронок, печер та інших пустот і заглибин у земній корі.

Кремінь — гірська порода, складена аморфним та кристалічним кремнеземом. Розрізняють кварцові, халцедонові кремені та ін. Колір кременю — від жовтого до чорного. Звичайно кремінь залягає окремими жовнами і шарами у вапняках як осадки глибоких морів.

Лава — загальна назва всіх розплавлених продуктів вулканічних вивержень, що виливаються на поверхню земної кори і часто являють собою більш—менш в'язкий силікатний природний розплав.

Лагуна — мілководна затока, що відокремилася від моря або озера завдяки утворенню пересипу, а також ділянки моря, які знаходиться між кораловими рифами і берегом материка або острова.

Латерит – червоноколірні продукти вивітрювання, поширені в областях з вологим тропічним і субтропічним кліматом. Яскраві відтінки забарвлення латеритів – червоний, оранжевий і жовтий – залежить в основному від наявності в них сполук заліза і алюмінію.

Лес — пориста тонкозерниста осадова нешарувата сірувато—жовтого або пальового кольору гірська порода, багата на карбонат кальцію.

Лімоніт — мінерал з групи водних силікатів, оксидів заліза. Скупчення лімоніту утворюють родовища бурого залізняку — однієї з основних залізних руд.

Магма — силікатний розплав, що утворився в земній корі в умовах високої температури.

Магматичні гірські породи — гірські породи, що утворилися в результаті застигання магми. Залежно від умов застигання воші поділяються на ефузивні (застиглі на денній поверхні) і інтрузивні (застиглі в товщі земної кори).

Мармур — кристалічна гірська порода, що утворилася в результаті метаморфізації вапняків і доломітів. Мармур буває білого, червоного, сірого та інших кольорів.

Мергель — осадова гірська порода, перехідна від вапняків і доломітів до глинистих порід. Будова щільна, землиста. Колір мергелів сірий, зеленуватий, жовтий, бурий та ін. Використовується як будівельний матеріал і як основна сировина для виробництва цементу.

Метаморфізм — різноманітні глибинні процеси, з якими зв'язані зміни структури мінерального і хімічного складу гірських порід в умовах, що вирізняються від їх первинного утворення. Основними факторами метаморфізму є температура, тиск, а також склад і хімічна активність розчинів або флюїдів.

Мінерал — природна хімічна сполука, що утворилася всередині земної кори або на її поверхні внаслідок різних фізико-хімічних процесів.

Морена — скупчення уламкового матеріалу, головним чином продуктів вивітрювання гірських порід, що переноситься льодовиками при русі їх льодової маси або їх відступанні і таненні.

Неритові відклади — відклади частини морів та океанів на глибинах до 200 м.

Ози – форми рельєфу, складені льодовиковими відкладами, які мають вигляд вузьких довгих валів, що нагадують залізничні насипи. Матеріал оз відкладався потоками талих льодовикових вод, що текли по тріщинах і тунелях всередині товщі льоду.

Ооліти — мінеральні утвори у вигляді дрібних кульок з вуглекислого вапна або оксидів заліза, здебільшого правильної форми радіальне—променевої будови.

Органогенні, біогенні гірські породи — осадові гірські породи, що складаються з органічних решток тварин і рослин.

Палеогеографія – наука, що займається вивченням фізико – географічних умов, що існували на землі в давні геологічні епохи, і їх закономірні зміни в історії нашої планети.

Палеонтологія — наука, що займається вивченням вимерлого органічного світу на протязі всіх геологічних епох. Поділяється на два основні розділи: палеозоологію і палеоботаніку.

Петрографія — наука, яка займається вивченням гірських порід їх мінералогічного і хімічного складу, структури, класифікації, поширення, умов залягання і генезису.

Пірит, сірчаний колчедан — мінерал, сполука сірки з залізом. Колір золотисто- жовтий, блиск металічний.

Платформа — основний елемент структури континентів із спокійним тектонічним режимом.

Понори — природні колодязі й шахти в місцях розвитку карсту.

Регресія — процес відступу моря з зайнятої ним раніше території.

Розлом — велика розривна дислокація (порушення) земної кори, що поширюється на значну глибину і має значну довжину і ширину.

Світа — основна одиниця з місцевих стратиграфічних підрозділів. Це сукупність відкладів, які утворилися її даному реґіоні в певних фізико-геологічних умовах і займають певне положення в стратиграфічному розрізі.

Седиментація – відкладання або нагромадження осадків.

Селі – тимчасові грязеві і грязекам’яні потоки, що спускаються з гір у долини з величезною швидкістю і мають величезну руйнівну силу.

Синклінальна складка — вгнута складка пластів гірських порід.

Сланці — будь-які однорідні гірські породи, що більш-меші легко розколюються на тонкі пластинки, тобто мають добре виражену сланцюватість. За ступенем кристалічності сланці є глинисті, філіти і кристалічні.

Сланцюватість – властивість гірських порід розколюватися на тонкі паралельні пластинки у певних напрямках.

Сталактити — натічні мінеральні утвори, найчастіше вапнисті, що звисають у вигляді борульок зі стелі печер і верхньої частини підземних пустот і рудників у вапнякових породах. Назустріч їм з долівки печери наростають сталагміти.

Стратиграфія — розділ геології, що займається вивченням послідовності нашарувань, їх мінерального складу і викопних організмів, які в них є, поширенням, взаємним розташуванням і відносним геологічним віком версти.

Стратотип — конкретний розріз відкладів якої-небудь стратиграфічної одиниці (яруса, світи, горизонту), який служить еталоном для наступного порівняння з одновіковими відкладами інших районів.

Суфозія – винос розчинених речовин і дрібних мінеральних частинок з гірських порід водою, що фільтрується в їх товщі.

Тектоніка — галузь геології, яка вивчає рухи земної кори і створені ними структури (складки, розриви та ін.).

Тераса — горизонтальний або злегка похилий майданчик, що утворює уступ на схилі річкової долини, моря, чи озера і являє собою залишок колишнього дна водойм. Розрізняють тераси річкові, морські, озерні.

Травертин, вапнистий туф — дуже пориста або ніздрувата осадова гірська порода, яка утворюється біля джерел підземних вод.

Трансгресія моря — наступ моря на сушу. Вона зумовлюється повільним прогинанням земної кори.

Фірн – крупнозернистий сніг високогірних областей; утворюється в результаті багаторазового відтавання і змерзання окремих крупинок з порошкуватого снігу, що випав у горах вище снігової лінії.

Флювіогляціальні відклали – піщано-глинисті відклади, винесені талими льодовиковими водами і відкладені нижче краю льодовика.

Фумароли – газові виділення з тріщин на схилах, стінках і дні кратера вулканів, а також на лавових потоках, що часто нагадують собою стовпи диму.

Ювенільні води – підземні води, що утворилися з пари, виділюваної остигаючою магмою і “вперше” з’являються на поверхні Землі як ювенільні джерела.

Ярус геологічний — систематична одиниця в геології, якою позначають світи пластів, що відклалися на протязі геологічного віку. Яруси поділяються на зони і горизонти. Кілька ярусів становлять відділ геологічної системи.