Тема: Вступ. Економіко-географічне положення України (частина 1)
Мета: охарактеризувати місце України на політичній карті
Європи і світу та економіко-географічне положення країни; пояснити геополітичне
положення України, його позитивні та негативні риси; розвивати навички роботи з
нетекстовими формами інформації — схемами та картами, уміння синтезувати
висновки, користуючись декількома джерелами інформації; виховувати цікавість до
роботи з додатковими джерелами інформації, патріотичні почуття та гордість за
свою країну.
Обладнання: Фізична
та політико-адміністративна карти України, глобус,
атлас України герб та прапор.
Структура уроку
I. Організаційний момент.
II. Актуалізація опорних знань і
вмінь.
IІІ. Вивчення нового матеріалу.
V.
Закріплення вивченого матеріалу.
VI. Підсумки уроку.
VII. Домашнє завдання.
Хід уроку
I.
Організаційний момент.
II.
Актуалізація опорних знань і вмінь.
1. Що вивчає економічна
та соціальна географія України?
2. Які основні завдання
курсу?
3. Яке місце посідає
цей курс у системі наук?
4. Назвіть провідних учених-економгеографів
України.
IІІ. Вивчення нового
матеріалу.
Учені називають географію «наукою
про місце». У цьому нестандартному визначенні закладено глибокий зміст. Кожний
географічний об’єкт на земній поверхні має своє індивідуальне місце (місце розташування).
Розміщення об’єктів на земній
поверхні можна охарактеризувати двома способами:
1. За їхніми географічними
координатами відносно градусної сітки; при цьому положення об’єктів (моря,
річки, гори тощо) визначається чітко й однозначно, кожний об’єкт має власні
координати — широту й довготу. Таке розміщення об’єкта є відносно постійним і
називається фізико-географічним. Головні об’єкти подібної характеристики —
об’єкти природи: моря, річки, природні зони, гори, рівнини.
2. За характером сусідства —
просторового відношення об’єкта до інших. У цьому випадку характеристика
положення об’єкта може бути не дуже чіткою і навіть неоднозначною. Об’єктами
цієї характеристики є суспільні та господарські утворення. Таке розміщення
об’єктів можна назвати суспільно-географічним. Положення міст, регіонів, країн
оцінюють як «надзвичайно вигідне», «дуже вигідне», «вигідне або сприятливе»,
«відносно сприятливе», «малосприятливе або невигідне». Кожна така оцінка
притаманна конкретному виду положення. За одними видами суспільно-географічне
положення може бути «дуже вигідним», за іншими — «невигідним». Існує кілька
видів суспільно-географічного положення, ми розглянемо головні з них:
економіко-географічне та політико-географічне (або геополітичне).
Політико- та економіко-географічне
положення дуже пов’язані між собою. Наприклад, під час військових дій або іншої
напруженої політичної ситуації підприємства не мають змоги працювати.
Таким чином, безпека й робота всіх економічних об’єктів (заводи, порти,
транспортні шляхи, готелі, магазини, ресторани та ін.) залежить від політичного
становища країни (та країн-сусідів). Тому понад усе у світі цінують політичну
стабільність, вона є запорукою економічного розвитку держави.
У географії для розуміння
особливостей положення країн, районів і міст використовують різні рівні
(масштаби) оцінок: «макро», «мезо» і «мікро» (із грецької — великий, середній,
малий). Макро — увесь світ, мезо — група країн, мікро — країна або її частина.
Характеризувати географічне положення України ми будемо на мезо- і мікрорівнях.
Положення України стосовно інших країн (не тільки прикордонних), центрів
економіки, культури, основних транспортних шляхів характеризує її геополітичне
та економіко-географічне положення. ЕГП значною мірою визначається транспортно-географічним
положенням, тобто транспортними можливостями господарських зв’язків.
Геополітичне та
економіко-географічне положення — категорії непостійні, вони змінюються з часом
відповідно до історичної ситуації.
Надзвичайно важливим
для економіко- та геополітичного положення країни є характеристика її сусідів
першого порядку, тобто тих, хто безпосередньо з нею межує. Від цих країн у
першу чергу залежить її територіальна цілісність, непорушність кордонів,
можливість взаємодії із зовнішнім світом. Економічне співробітництво таких
сусідів є особливо вигідним через територіальну близькість і відсутність
третьої сторони у взаєминах. Одним із факторів посилення сучасної інтеґрації в
Европі стає транскордонне співробітництво, у якому Україна бере активну участь.
Разом з тим війни починаються найчастіше теж між су¬сідніми країнами. Внутрішні
конфлікти відбиваються за кордоном у вигляді напливу біженців, погіршення
соціально-економічної ситуації і зв’язків з іншими державами.
Важливою характеристикою ЕГП є кількість
сухопутних сусідів держави. Україна має сім сусідів першого порядку (Росія,
Білорусь, Молдова, Польща, Румунія, Словаччина, Угорщина). З Білоруссю межують
п’ять країн, а з Молдовою — дві. Велика кількість сусідів позитивно
характеризує ЕГПП країни, оскільки вона має багато варіантів організації
зовнішніх контактів. При цьому ускладнення у відносинах з одним сусідом може
компенсуватись в інших напрямках.
Велике значення мають також сусіди
другого порядку. Вони часто врівноважують вплив сусідів першого порядку.
Країни-сусіди другого порядку не мають спільних кордонів і реалізують своє
сусідство через державу, що межує з кожною із них. До сусідів України другого
порядку належать Німеччина, Австрія, Чехія, Болгарія, Грузія, Казахстан та інші
країни. Через великі розміри і видовженість території Росії багато сусідів
другого порядку значно віддалені від України, не мають з нею навіть
регіональної спільності.
Наявність у держави морського
кордону вимагає відповідного аналізу. Вплив морського сусіда відчувається
значно менше, ніж сухопутного (більша відокремленість, послаблення позитивних і
негативних властивостей безпосереднього сусідства).
Для ЕГП країни важливо також
з’ясувати, до одних з нею чи до різних економічних, військово-політичних союзів
і релігійних угруповань входять її сусіди. Спільна участь у таких структурах
сприяє конструктивній взаємодії країн, тобто є позитивною рисою геополітичного
положення. А належність до різних угруповань обмежує можливості співробітництва
із сусідами, що негативно позначається на характері геополітичного
положення.
Надзвичайно важливе значення для
зовнішньоекономічного і політичного співробітництва України мають країни
Західної Європи. 27 країн цього регіону об’єднані в міждержавне угруповання —
Європейський союз (ЄС). ЄС — найбільш розвине інтеграційне об’єднання світу,
яке має значний політичний вплив, могутній науковий та економічний потенціал,
єдину стабільну грошову одиницю.
Після розпаду СРСР колишні радянські
республіки (крім Естонії, Латвії, Литви) сформували Співдружність Незалежних
Держав (СНД). Метою країн Співдружності було налагодження економічних зв`язків
між незалежними державами на рівноправній основі. З цією метою держави
підписали Договір про економічний союз країн СНД. Україна ввійшла до цього
союзу на правах так званого асоційованого члена, тобто зі згодою брати участь
лише в тих проектах Економічного союзу, які не обмежують її прав.
Велике значення у формуванні
ЕГП України має Росія, що є однією з країн з потужним економічним і політичним
потенціалом, джерелом паливно-енергетичних ресурсів, країною, яка експортує та
імпортує продукцію у великих масштабах. Наявність тісного економічного,
соціального і культурного співробітництва, а також входження до СНД і спільних
асоціацій (Чорноморське Економічне Співробітництво) дають підставу розглядати
Росію як дружню країну. В той же час існують політичні, економічні та інші
розбіжності між українською і російською державами.
Проміжне положення держави у
військово-політичній протидії оцінюється як несприятливе, оскільки загроза
небезпеки має місце з обох боків. У військово-політичному плані Україна теж
займає проміжне положення між Росією та країнами НАТО. Воно характеризується
негативно, бо існує можливість загострення протистояння між сторонами. Україна
протягом останнього десятиріччя дотримувалася нейтральної політики відносно
військово-політичних блоків, які, до речі, оточують нашу країну: на заході —
НАТО, на сході і півночі — Організація колективної безпеки країн СНД. Нині
Україна активно співпрацює з НАТО (Організація Північноатлантичного договору) і
заявила про намір у перспективі увійти до його складу.
Геополітичне значення сусідньої
країни неможливо правильно оцінити без урахування історичного фактора. Так,
особливість і пріоритет українсько-російських і українсько-польських відносин
значною мірою визначаються тим, що Україна в минулому входила до складу Росії
та Польщі. Ще довго серед інших сусідів Україна виділятиме Росію, Білорусь і
Молдову як колишні республіки СРСР за значною інтенсивністю політичних,
економічних, соціальних та етнічних зв’язків з ними.
Одним з параметрів ЕГП є довжина
кордону між державами, що межують. Загальна протяжність державних кордонів
України майже 7590 км, з них на морські кордони припадає 1959 км. Чим більша
довжина кордону, тим ширше фронт взаємодії країн, тобто їх взаємовплив. За цим
показником серед сусідів України першого порядку виділяється Росія (38 %
довжини сухопутного кордону України). Досить велику довжину мають кордони з
Білоруссю, Молдовою, Румунією та Польщею.
V. Закріплення вивченого матеріалу.
Що таке ЕГП?
З якими країнами межує Україна?
З якими об`єднаннями
межує Україна?
VI
Домашнє завдання
Опрацювати §1 підручника ст.11-14
Немає коментарів:
Дописати коментар