Диференціація навчання

Диференціація навчання

Диференціація навчання – така система навчання, при якій кожен учень оволодіває певним мінімумом загальноосвітньої підготовки та отримує можливість приділяти більше уваги тим напрямкам, які в найбільшій мірі відповідають його здібностям.[за Фірсовим В.В.]

Розрізняють три види диференціації в середній освіті:

а) за структурою системи освіти - загальноосвітні школи, СПТУ, технікуми, училища різних профілів тощо;

б) за змістом навчання: профільне масове, профільне поглиблене, індивідуалізоване, спеціальне;

в) за характером диференціації навчального процесу - рівнева та профільна диференціація.

Основні складові технології диференційованого навчання:

1.   Визначення чіткої системи цілей навчання.

2. Встановлення вихідного стану навчальних можливостей учнів, виділення типологічних груп.

3. Конструювання навчального циклу, створення програми впливів з урахуванням перехідних станів учнів кожної типологічної групи.

4. Реалізація запланованих завдань, організація навчальної діяльності школярів. Одержання інформації про хід діяльності. Оцінювання поточних результатів.

5. Уточнення цілей навчання, внесення необхідних коректив.

6. Підсумкове оцінювання результатів навчання.

7. Повторне відтворення циклу без змін або з корекцією.

Рівнева диференціація – вид диференціації, який полягає в тому, що навчаючись в одному класі, за однією програмою учні можуть засвоїти матеріал на різних рівнях. Важливим при цьому є обов’язковий рівень підготовки.[за Фірсовим В.В.]

Профільна диференціація або диференціація за змістом – вид диференціації, що передбачає навчання різних груп учнів за програмами, різних по глибині викладу матеріалу, об’ємом та переліком питань.[за Фірсовим В.В.]

Обидва види диференціації існують і взаємно доповнюють один одного на всіх етапах математичної освіти в школі, але по-різному. В основній школі переважає рівнева диференціація, а в старших класах – профільна.