Технології опрацювання дискусійних питань

Технології опрацювання дискусійних питань

 Дискусія – це широке публічне обговорення якогось спірного питання. Вона сприяє розвитку критичного мислення, дає можливість визначити власну позицію, формує навички відстоювати думку, поглиблює знання.

При плануванні дискусії вчитель враховує кілька важливих моментів: час, необхідний для проведення дискусії, його узго­дженість з іншими видами роботи під час навчального заняття; місце, яке має давати можливість здійснювати всі необхідні пе­ресування учнів і створювати оптимальні умови для обговорен­ня учнями проблеми і стеження за його перебігом решти учнів; матеріали, необхідні для роботи учнів та наочного подання її ре­зультатів; письмові інструкції щодо способу виконання завдан­ня; вміння учнів працювати в групі. Протягом усієї роботи груп учитель тримає в полі зору три основних моменти: мета, від якої під час дискусії не слід відхилятися; час, якого слід дотриму­ватися, щоб встигнути досягти визначеної мети; підсумки, як треба підбити, аби не втратити сенс самої дискусії.

Дуже важливим є розподіл рольової гри за часом. На пояснення умов припадає приблизно 10-15%, на роботу в мали групах — 15-25% , на презентацію й обговорення — 40-50% , І підсумки — до 15% .

Метод ПРЕС (РКЕS, МППО)

З цієї невеличкої технології (для неї ми зберегли назву «ме­тод ПРЕС») варто почати робо­ту над навчанням учнів диску­тувати. Вона використовуєть­ся при обговоренні дискусій­них питань та при проведенні вправ, у яких потрібно зайня­ти й чітко аргументувати ви­значену позицію з проблеми, що обговорюється. Метод навчає учнів виробляти й фор­мулювати аргументи, ви­словлювати думки з дискусій­ного питання у виразній і стислій формі, переконувати інших.

Суттєвим елементом будь-якої технології навчання в диску­сії є вступна частина, оскільки саме в ній створюється емоцій­ний та інтелектуальний настрій наступної дискусії. Це своєрід­не запрошення до жвавого обговорення визначеної проблеми, яке може бути здійснено у вигляді викладу проблеми, опису, конкретного випадку, невеличка рольова гра, демонстрація фільму або ілюстративного матеріалу, запрошення експертів, використання останніх новин, інсценування будь-якого епізо­ду, стимулювання серією запитань на зразок: «Чому? Що б ста­лося, якщо...?»

Згідно з логікою застосування дискусії як методу закріплен­ня навчального матеріалу і стимулювання пізнавальної діяль­ності учнів можна визначити кілька варіантів моделювання-навчальних тем на основі дискусії:

•  побудова вивчення теми як підготовки до дискусії за  матеріалом, яка відбувається на останньому (або останніх) уроці;

•  включення дискусійного компонента в окремі уроки теми на етапах перевірки домашнього завдання і закріплення щойно вивченого матеріалу;

•    побудова навчання як самостійної або групової роботи учнів з обговоренням її результатів.

Одна з форм обговорення дискусійних питань, метою якої є розвиток в учнів    навичок прийняття особистого рішення та вдосконалення вміння аргументувати свою думку. Розглядаючи полярні точки зору з проблеми, що дискутується, учні:

§     знайомляться з альтернативними   позиціями, поглядами;

§     прогнозують, які наслідки матиме та чи інша точка зору для окремих людей чи   політичних рішень;

§     вчаться на практиці відстоювати свою позицію;

§     вчаться вислуховувати думки інших;

§     отримують додаткові знання з теми, що вивчається.

Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу

Це технологія структурованої дискусії, у якій беруть участь усі учні класу. Дозволяє контролювати хід дискусії, оцінювати участь кожного учня, її метою є отримання учнями навичок пуб­лічного виступу та дискутування висловлення й захисту власної позиції, формування громадянської та особистої активності.

Учитель на цьому уроці є ведучим ток-шоу. Він оголошує тему дискусії та пропонує учням коротку розповідь або перегляд відеофрагмента з досліджуваної проблеми. Потім за­прошує висловитися на запропоновану тему «запрошених» і на­дає слово глядачам, які можуть виступити зі своєю думкою або поставити запитання «запрошеним» не більш 1 хв. «Запроше­ні» мають відповідати якомога коротше і конкретніше. Веду­чий також має право ставити своє запитання або перервати ви­ступаючого через брак часу.

Оцінювальна дискусія

Один із найскладніших способів обговорення дискусійних проблем. Оцінювальну дискусію можна використовувати лише, коли учні навчились працювати в групах та засвоїли технології вирішення проблем. Метою такого виду дискусії є не стільки прояснення позицій сторін, скільки вдосконалення навичок дискутування.

Спочатку необхідно об'єднати учнів у групи по 8-10 учнів у кожній.  Одна з груп розташовується в центрі аудиторії, а решта учнів разом з учителем розміщується довкола них. Вони є спостерігачами, а також мають оцінювати дискусію. За кожним із них вчитель «закріплює» одного з учасників дискусії, якого вони будуть оцінювати.

 За тривалістю дискусія може бути від 8 до 20 хвилин, за­лежно від теми. У своїй роботі учасники користуються планом, аби не ухилятись від обраної теми.  Перехід в обговоренні від одного пункту плану до іншого має бути переконливим та аргументованим. Учитель може на­вести приклад такого переходу і продемонструвати його учням. Тільки за відсутності бажаючих щось додати по суті до ска­заного можна переходити до наступного пункту плану дискусії.  Учитель має керувати процесом обговорення та заохочу­вати учасників до творчої дискусії. По ходу дискусії викладач та спостерігачі записують у спеціально підготовлену таблицю з прізвищами учасників за­охочувальні бали. Вони надаються за чітке дотримання теми, правил дискутування, за цікаву і вчасно подану інформацію, за вдале залучення до участі в дискусії інших членів групи.   Штрафні бали нараховуються за перебивання виступу свого това­риша, за відхилення від теми обговорення, за намагання гово­рити лише самому і не слухати інших тощо.

Переваги оцінювальних дискусій:

•    вони відтворюють стратегію навчання з позицій розвитку де­мократичного суспільства, демонструють відхід від автори­тарної педагогіки;

•    формують відповідальність в учнів за процес навчання;

•    методика проведення оцінювальної дискусії розширює твор­чі можливості викладача у використанні педагогічних ідей;

•    урізноманітнюють  технологію   процесу  навчання,  дають можливість альтернативного оцінювання навчальної діяль­ності студентів.

По закінченні дискусії викладач підбиває підсумки, аналі­зує діяльність кожного з учасників, оголошує суму набраних ними балів. Для закріплення одержаних знань у ході дискусії викладач на завершення може дати групі письмове завдання за варіантами.

Дебати

Один із найбільш складних способів обговорення дискусій­них проблем. Дебати можна проводити лише тоді, коли учні навчились працювати в групах та засвоїли технології вирішен­ня проблем. У дебатах поділ на протилежні точки зору набуває найбільшої гостроти, оскільки учням необхідно довго готувати­ся й публічно обґрунтовувати правильність своєї позиції. Кож­на група має переконати опонентів і схилити їх до думки зміни­ти свою позицію. Однак можна поставити й інше завдання - спільно вирішити поставлену проблему. В такому разі учні по­винні будуть, висловивши свою точку зору, уважно вислухати протилежну сторону, щоб знайти точки дотику. Важливо, щоб учасники дебатів не переносили емоції один на одного, а спілкувались спокійно.