Технології ситуативного моделювання

Технології ситуативного моделювання

Модель навчання у грі — це побудова навчального процесу за допомогою включення учня у гру (передусім ігрове моделюван­ня явищ, що вивчаються).

У західній дидактиці поступово відходять від терміна «гра», який асоціюється з розвагами, і вживають по­няття «симуляція, імітація» тощо.

Ігрова модель навчання покликана реалізовувати забезпечення контролю виведення емоцій; надання дитині можливості само­визначення; надихання і допомога розвитку творчої уяви; надан­ня можливості зростання навичок співробітництва в соціально­му аспекті; надання можливості висловлювати свої думки.

Учні самі обирають власну роль у грі, висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її розв'язання, беручи на себе відповідальність за обране рішення. Вчитель в ігровій моделі виступає як інст­руктор, суддя-референт, тренер, головуючий, ведучий (організатор обговорення).

Ігрова модель навчання реалізується в чотири етапи: 1) орієнтація (введення учнів у тему, ознайомлення з правилами гри, загальний огляд її перебігу); 2) підготовка до проведення гри (викладення сценарію гри, визначення ігрових завдань, ролей, орієнтовних шляхів розв'язання проблеми); 3) основна частина — проведення гри; 4) обговорення.

А) Симуляції  або імітаційні ігри

Імітаціями (імітаційними іграми) називають процедури з виконанням певних простих ві­домих дій, які відтворюють, імі­тують будь-які явища навко­лишньої дійсності. Учасники імітації реагують на конкретну ситуацію в рамках заданої про­грами, чітко виконуючи інст­рукцію, наприклад, проводячи дослід. Як правило, вчитель на­дає під час імітації чіткі  інструкції. Учні можуть виконувати дії індивідуально або в групах. На закінчення певного виду діяльності всі учні отримують подібний результат, але він може розрізнятись залежно від індивідуальних особливостей учня, складу групи, тощо. Дуже важливою процедурою імітації є обговорення отриманих ре­зультатів діяльності та усвідомлення учнями причинно-наслідкових зв'язків, які можна простежити, аналізуючи результати імітації у різних її учасників.

Для проведення імітаційної гри виберіть явище, тему для імітації.   Надайте учням достатньо інформації, щоб вони могли впевнено виконувати всі передбачені процедури і, одночасно, вчитися. Перед імітацією потрібно зробити короткий вступ. Заздалегідь   продумайте  запитання  для   підбиття  під­сумків.

Складніші імітаційні ігри інколи називають симуляціями, або ситуативним моделюванням.

Симуляції — це створені вчителем ситуації, під час яких учні копіюють у спрощеному вигляді процедури, пов'язані з діяль­ністю суспільних інститутів, які існують у справжньому еконо­мічному, політичному та культурному житті. Це своєрідні ро­льові ігри з використанням чітко визначених (за законом або за традиціями) і відомих ролей та кроків, які повинні здійснити виконавці: судові, парламентські, громадські слухання, збори, асамблеї, засідання комісій, політичні дебати тощо.

Б)Технології імітаційної гри

Спрощене судове слухання (суд prose)

Поширеною технологією імітаційної (симуляційної) гри є спрощені судові слухання.

Технологія спрощеного судового слухання дає можливість учням розіграти судовий процес з конкретної справи з мінімальною кількістю учасників. Це процес за участю трьох осіб: судді, що буде слухати обидві сто­рони і приймати остаточне рішення, обвинувачуваного й обвинувача або їхніх представників.

Мета: технологія спрощеного суду дає можливість учням отримати спрощене уявлення про процедуру прийняття судового рішення, взяти участь у вправі, пов'язаній з аналізом, критичним мисленням, прийняттям рішень.

Спочатку оберіть ситуацію. Потім підготуйте додаткову інформацію (можна подати в папках, книжках тощо). Вчитель повинен продумати самі можливі варіанти розв’язання проблеми та підготувати план проведення судового слухання (запишіть на дошці). Крім того, вчитель має познайомити клас з процедурою слухання. Після цього поділіть клас на три однакові групи: судді, обвинувачі, обвинувачувані.

Запропонуйте суддям сісти по різних кутках класу. До кожного судді приєднався один обвинувач та обвинувачуваний.

Після оголошення суддями рішень запропонуйте запрошеному спеціалісту обговорити процес прийняття й ухвалення рішень.

В)Розігрування ситуації за ролями

(“Рольова гра”,”Програвання сценки”, “ Драматизація”)

Імітує реальність призна­ченням ролей учасницям та учасникам і наданням їм мож­ливості діяти «наче насправді». Кожна особа в рольовій грі має чітко знати зміст її ролі та мету рольової гри взагалі.

Мета рольової гри -- ви­значити ставлення до конкрет­ної життєвої ситуації, набути досвіду шляхом гри, допомогти навчитися через досвід та по­чуття. Рольова гра може також використовуватися для отри­мання конкретних навичок, наприклад безпечної поведінки в певній ситуації тощо.

У ході рольової гри учасники «розігрують у ролях» визначену проблему або ситуацію.  Для цього вчителю потрібно спланувати попередньо роботу та підготуватись. Потім сформулювати проблему, яку буде ілюструвати рольова гра та спільно з учнями визначити кількісний склад учасників ро­льової гри і спостерігачів, а також подумати, як доцільніше працювати над грою: усім класом чи одночасно кількома ма­лими групами.

Вчитель повинен надати учням достатньо інформації, щоб вони могли пере­конливо виконувати свої ролі і, одночасно, вчитися; продумати, як буде проходити рольова гра. Сценарій можна скласти у вигляді:

—  розповіді, під час якої ведучий розкриває суть справи, а решта учнів озвучують її, розкриваючи зміст через ролі «своїх» персонажів;

—  інсценізації, під час якої герої діють частково спонтанно, без підготовлених діалогів, але відтворюють основну ідею інсценізації.

Такі вправи повинні проводитися в обстановці довіри, щоб учні не почувалися ніяково. Учні повинні розуміти, що реа­гувати можна по-різному. Практика допоможе учням почувати себе впевненіше при проведенні таких вправ.

Після закінчення вправи проводиться ретельний і по­глиблений аналіз учасниками та «спостерігачами» набутого до­свіду, їхніх думок та почуттів.

Потрібно врахувати вихід дітей з ролей. Для цього прово­диться детальне обговорення ситуації.