Гуманітаризація освіти

Гуманітаризація освіти

Гуманітаризація освіти (від лат. Humanitas – людська природа, освіченість, людство) – переорієнтація освіти з предметно-змістового принципу навчання основ наук на вивчення цілісної картини світу й насамперед – світу культури, світу людини.

Гуманітаризований освітній процес має спрямовуватись на розуміння і пізнання людини як унікальної і найскладнішої з усіх існуючих у світі систем, як явище, яке ми не лише бачимо навколо себе, але яке кожен також усвідомлює всередині себе.

У зв'язку з цим важливою проблемою гуманітарності є самопізнання людини.

Основою гуманітаризму є раціональний антропоцентризм. Процес освіти має сприяти звеличенню людини, розкриттю її потенційних можливостей.

Гуманітаризація змісту освіти передбачає насамперед підвищення статусу і радикальний перегляд змістового наповнення гуманітарних і суспільних навчальних предметів.

До гуманітарних навчальних предметів слід віднести мови, літературу як мистецтво слова, всі інші види мистецтв, історичні, юридичні, економічні та інші суспільні науки.

Гуманітаризація змісту шкільної природничо-математичної освіти полягає передусім у тому, щоб зробити знання, закладені у цьому змісті, особистісно значущими для учнів на основі розкриття прямих і опосередкованих зв'язків з людиною та суспільством, усвідомлення школярами цих знань не лише як важливого елемента загаьнолюдської культури, а й як елемента культури кожної сучасної людини. Саме такий підхід, крім іншого, істотно впливає на полегшення їх розуміння та засвоєння більшістю учнів. Це в свою чергу дозволить "привернути" до природничо-математичних предметів і школярів без виражених відповідних здібностей, уникнути "відлучення" значної частини учнів від наук, які є основою науково-технічного прогресу, запровадження нових технологій і від яких, врешті, залежить саме існування людської цивілізації.

Навчальні курси з природознавства й математики для учнів, які не мають яскраво виражених природничо-математичних здібностей, мають бути побудованими так, щоб вони змогли засвоїти основні поняття: що являє собою кожна з галузей природознавства як наука, якими засобами розв'язує свої проблеми і як обґрунтовує об'єктивність одержаних знань; яке місце в системі наукового пізнання посідають поняття, закон, теорія і експеримент, в якому взаємовідношенні в науковому пізнанні перебувають логічне й інтуїтивне, як співвідносяться між собою наукове й побутове мислення, чим відрізняються закони природи від законів суспільства, в чому відмінність науки від мистецтва і т. д.

Гуманітаризація змісту основ природничих наук передбачає систематизацію знань і формування в учнів природничо-наукової картини світу, звернення до людини як об'єкта наукового пізнання. Суттєвим аспектом гуманітаризації змісту природничої освіти є спрямовування його на формування у школярів світоглядних і наукових уявлень про себе як об'єкт природи, на формування громадянського почуття особистої відповідальності за майбутнє світу, що грунтується на знанні законів природи, необхідності рахуватися з ними і використовувати у практичній діяльності.

Соціокультурне спрямовування змісту математики і природознавства полягає в органічному відображенні в ньому, з одного боку, елементів соціальної історії науки, а з іншого наукових біографій. Олюднення природничо-математичних знань у тому, щоб не зводити їх до голих наукових фактів, а розглядати повчальні історії їх відкриття, знайомити з долями видатних творців наукового знання, впливом відкритих ними істин на розвиток цивілізації, у тому числі й вирішення її гуманітарних проблем.