Види міжпредметних зв'язків

Види міжпредметних зв'язків

В самому підході до виявлення і класифікації видів міжпредметних зв'язків виявляються різні точки зору. Тому питання про класифікацію видів зв'язків стало одним із центральних в теорії міжпредметних зв'язків, від розв'язання якого залежить багато висновків, пропозицій, операцій.

В ході систематизації міжпредметних зв'язків на початку увага вчителів і дослідників була сконцентрована на тематично-тимчасовому принципі, і у відповідності з ним із кожного навчального предмету вибирався матеріал, який дозволяв встановити односторонні, багатосторонні або двосторонні зв'язки із іншими навчальними предметами, визначаючи час встановлення зв'язків в інтересах основного предмету, іноді в інтересах дуже близьких до даного виду зв'язку предметів.

В середині 60-х років Л.І. Резніков називає наступні форми (типи, види) міжпредметних зв'язків:

1) понятійно-тимчасовий зв'язок;

2) зв'язок по суті трактування понять;

3) зв'язок по відбору навчального матеріалу.

Автор не ставив перед собою задачу дати вичерпну класифікацію видів міжпредметних зв'язків, він розв'язував це питання стосовно до структури навчального матеріалу.

В.Н. Янцен перечислив уже одинадцять видів міжпредметних зв'язків. До них автор відносить:

1) понятійно-тимчасовий зв'язок;

2) використання знань по різним предметам для більш широкого розкриття теми предмету, який вивчається, і закріплення знань, які є, по суміжному;

3) "зв'язок, який використовується при розгляді на уроках одного із двох суміжних предметів питань, які відносяться до теми першого і поверхово вивчених на уроках другого при недостатній підготовці учнів до  того часу по першому предмету";

4) проведення міжпредметних міжучнівських конференцій, тематичних вечорів, екскурсій і підсумкового повторення;

5) зв'язок між предметами по суті трактування понять;

6) по підбору навчального матеріалу;

7) підготовка учнів до сприймання окремих розділів програми суміжних дисциплін;

8) вироблення в учнів єдиного підходу до вибору одиниць вимірювання при розв'язуванні кількісних задач;

9) розв'язання задач, зміст яких включає матеріал двох або кількох суміжних дисциплін;

10) застосування логарифмічної лінійки при розв'язуванні обчислювальних задач на уроках різних предметів;

11) сумісне використання вчителями споріднених дисциплін одних і тих же наглядних посібників.

Певне зрушення було намічено Н.Ф. Борисенко, який виходячи із означення міжпредметних зв'язків як дидактичного еквівалента міжпредметних зв'язків, запропонував наступну класифікацію:

1) міжпредметні зв'язки, засновані на вивченні одного і того ж об'єкту в різних навчальних предметах;

2) міжпредметні зв'язки, засновані на використанні одного і того ж наукового методу в різних навчальних предметах;

3) міжпредметні зв'язки, в основі яких лежить використання однієї теорії (закону) в різних навчальних предметах.

Тобто поклав в основу розрізнення видів міжпредметних зв'язків три категорії, які входять в зміст поняття "наука": об'єкт вивчення, метод і теорія. Н.А. Лошкарьова виділяє такі види міжпредметних зв'язків:

1) міжпредметні зв'язки, які установлюються на основі загальних елементів знань, інакше їх можна назвати - змістовні міжпредметні зв'язки;

2) міжпредметні зв'язки, які установлюються на основі загальних методів навчання дисциплін (методологічні міжпредметні зв'язки);

3) міжпредметні зв'язки, які установлюються на основі загальних способів пізнавальної діяльності учнів (операційні міжпредметні зв'язки);

4) міжпредметні зв'язки, які установлюються на основі спільності організаційних форм навчання (організаційні міжпредметні зв'язки);

5) міжпредметні зв'язки, які установлюються на основі загальних методів навчання і виховання (методичні міжпредметні зв'язки);

6) міжпредметні зв'язки, які установлюються на основі загально-педагогічних (похідних, комплексних) проблем таких, як політехнізація, навчання, науково - атеїстичне, естетичне, трудове навчання і т. д. (проблемно-тематичні міжпредметні зв'язки).

Виходячи із спільності структури навчальних предметів і структури процесу навчання, які являються об'єктивними основами класифікації міжпредметних зв'язків І.Д. Зверєв і В.Н. Максимова виділяють три їх основні типи:

змістовно - інформаційні, операційно - дійові, організаційно - методичні.

Види зв'язків змістовно - інформаційного типу:

1) по складу наукових знань (фактологічні, історично-наукові);

2) по знанням про пізнання (філософські, теоретичні);

3) по знанням про цінні орієнтації (ідеологічні, тобто діалектико-матеріалістичні, ідейно-політичні, політико-економічні, етичні, естетичні, правові).

Види міжпредметних зв'язків операційно-дійового типу розрізняються по таким критеріям:

1) по способах навчальної діяльності в застосуванні практичних знань -"практичні", які сприяють виробленню в учнів рухових, трудових, конструктивно-технічних, 

 розрахунково-вимірювальних, обчислювальних, експериментальних, зображальних, розмовних умінь;

2) по способах навчально-пізнавальної діяльності в "добуванні" нових знань - "пізнавальні", які формують загально-навчальні - узагальнюючі вміння розумової творчості, навчальної, організаційно пізнавальної (планування, організація і самоконтроль), самоосвітньої діяльності;

3) по способах цінністно-орієнтаційної діяльності - "цінністно-орієнтаційні", які необхідні для вироблення умінь оцінювання, комунікативної, художньо-естетичної діяльності, що має велике значення в формуванні кругозору школяра.

Види зв'язків організаційно-методичного типу розрізняються;

1) по способах засвоєння зв'язків в різних видах знань (репродуктивні, пошукові, творчі);

2) по широті втілення (міжкурсові, внутрішньо-циклові, міжциклові);

3) по часу здійснення (спадкоємні, супутні перспективні);

4) по способу взаємозв'язку предметів (односторонні, двосторонні, багатосторонні);

5) по сталості реалізації (епізодичні, постійні, систематичні);

6) по формам організації роботи учнів і вчителів (індивідуальні, групові і колективні).

Необхідність строго описати окремі види зв'язків, зіставити їх один із другим, визначити їх місце в навчально-виховному процесі (в звіті освіти, в безпосередній діяльності вчителя і учня), викликана багатьма причинами, в тому числі, в першу чергу, задачами вдосконалення всього навчально-виховного процесу, складністю, різнохарактерністю міжпредметних зв'язків як педагогічного явища.