Теорія і практика шкільного підручника з математики

Теорія і практика шкільного підручника з математики

У навчальній літературі – підручниках та навчальних посібниках - відображено конкретний зміст навчальних програм.

Підручник з математики за змістом повністю відповідає програмі з математики. Структура підручника вміщує текст та допоміжні компоненти – запитання та завдання, таблиці, ілюстрації, передмову, додатки, зміст, покажчики.

Підручники повинні відповідати певним вимогам:

§  містити матеріал високого рівня узагальнення,  але разом з тим конкретним, наводити наукові дані, але бути доступним для учнів;

§  бути інформативними та одночасно лаконічними, пов’язувати навчальний матеріал з додатковою літературою, щоб спонукати до творчості та самоосвіти;

§  чіткі та гранично ясні формулювання основних положень;

§  підручник повинен мати проблемний стиль викладання для розвитку пізнавальних інтересів учнів.

Зміст навчального матеріалу розкривається не тільки в підручниках, а й в різних навчальних посібниках: довідниках, збірниках задач, словниках, робочих зошитах тощо. Навчальні посібники розширюють зміст підручників, доповнюють їх додатковою інформацією.

Серед багатьох  гострих проблем шкільної освіти - проблема шкільного підручника.

У взаємозв'язку проблем теорії і практики підручника потрібно розглядати всі етапи його створення, перевірки, використання. Складною проблемою залишається відповідність підручника індивідуальним здібностям і можливостям учнів. Однак в теоретичному і прикладному плані її розв'язання на певному рівні пропонується в дослідженнях І.Є.Унт, який спирається на багаторічний досвід естонських шкіл з розробки дидактичних матеріалів, що відповідають вимогам принципу індивідуалізації навчання: робочих зошитів, збірників завдань різного ступеня складності, збірників контрольних вправ. Індивідуальність завдання враховує рівень підготовки учнів, наявність певних здібностей і пізнавальних інтересів, рівень учбових умінь. Виділяються розділи з задачами вищої складності для учнів, здібних поглиблено вивчати математику. Стверджується доцільність відмови від єдиного підручника і переваги серед книг різного призначення: збірників задач, довідників, методичних посібників і т. ін.

В системі учбових засобів основна роль належить підручнику, оскільки він є носієм знань, організатором учбової роботи учня і засобом організації учбово-виховного процесу для вчителя.

Сучасний підручник повинен розв’язувати проблеми диференціації і індивідуалізації навчання, забезпечити відповідальне ставлення до навчальної праці, реалізувати розвиваючі і виховні функції навчання.

Кожний підручник будується у відповідності з якою-небудь теорією навчання.

В підручнику доцільно врахувати такі етапи навчання:

а) постановка задачі і формування мотивів наступної учбової діяльності;

б) надання нової інформації;

в) розкриття орієнтирів для здійснення наступних дій;

г) відпрацювання цих дій;

є) контроль і самоконтроль в процесі здійснення дій на завершальному етапі;

ж) підсумкова систематизація.

Але всі ці етапи засвоєння становлять тільки тактичну модель учбового процесу, тому що в реальний сценарій уроку, вивчення теми, вчитель обов'язково вносить свої зміни, свій порядок і свою послідовність етапів, в залежності від педагогічної ситуації.

В процесі засвоєння знань і формування їх суттєву роль відіграє своєчасність контролю і самоконтролю. Для організації самоконтролю в підручнику повинні бути чіткі вказівки про те, якими знаннями, уміннями і навичками повинен володіти і користуватися учень, і вправи для здійснення самоконтролю. Багатьом сучасним підручникам притаманні такі риси:

- діалектична логіка викладу матеріалу стає базою для формування матеріалістичного світогляду і розвитку діалектико-творчого мислення;

- підручник перестає бути монографією в певній області знань, а веде з учнем активний діалог і стає вчителем;

- підручник набуває серйозних психологічних характеристик: в ньому закладається мотиваційна основа, можливість розвитку пізнавальних інтересів, самоконтролю і самооцінки, цілеспрямованого формування творчого мислення;

- реалізується диференційований підхід до учнів в залежності від їх індивідуальних особливостей;

- будується за принципом інтеграції знань, органічно синтезуються відомості із різних суміжних областей;

- звертається увага на гуманітаризацію освіти;

- враховується можливість застосування учнем сучасної комп'ютерної техніки.

Новими тенденціями в теорії підручника є: розробка прийомів позитивної мотивації учбової діяльності, усунення перевантаженості навчальним матеріалам, стимулювання творчої діяльності учнів.

Частина текстів у підручниках організує узагальнене повторення вивченого матеріалу, що дуже важливо для систематизації знань.

Школі потрібні підручники нового покоління, підручники, які орієнтуються не на деякого середнього учня, а забезпечують необхідний диференційований підхід - як в основному тексті, так і в системі завдань. Отже такі підручники повинні мати два, або навіть три рівні. Для підручників нового покоління апеляція не тільки до розуму, але і до емоцій, про яку писав ще Баранський Н.Н., є вкрай необхідною: "Вчитися повинно бути цікаво!". Але цієї мети важко досягти без переходу до підручників нового покоління.

Потрібно об’єднати в підручнику науковість, сучасність змісту і його доступність, оптимальну трудність, стимулюючи структуру викладу інформації і проблемно-евристичні елементи, заохочуючи до учбової діяльності; програмний матеріал і додаткові відомості; довідки із історії науки математики і її застосування в житті, які мають освітнє значення і розвивають цікавість до предмету; задачі обов'язкового рівня і творчі, підвищеної складності для любителів математики. Сучасний підручник повинен бути у всіх відношеннях захоплюючим для учнів.

Перш за все необхідно звільнити підручник від забезпечення функцій вчителя і повністю передати їх спеціальному посібнику для вчителя. Далі, потрібен не окремий підручник для кожного класу, а єдиний для цілого циклу, наприклад "Алгебра 7-9", щоб забезпечити учню можливість систематичного повторення і наведення довідок будь-якого питання, в будь-який час. Однак, такий підручник-задачник досить важкий, завжди носити його до школи немає необхідності. Учень працює на уроці під керівництвом учителя, матеріал для цієї роботи, вправи, задачі повинні бути в посібнику для вчителя і в книзі "Дидактичні матеріали", яка в достатній кількості екземплярів повинна зберігатися в класі-кабінеті і видаватися учням, коли необхідно. Кількість завдань в "Дидактичних матеріалах" порівняно з нині діючими повинна бути збільшена, щоб була достатньою для використання, по можливості, на кожному уроці, і серед цих завдань повинні бути пошуково-пізнавальні, проблемні, які полегшать учителю активізацію процесу пізнання з опорою на самостійність учнів при вивченні теоретичного матеріалу на уроці. За підручником повинна зберігатись його головна функція - бути керівником в самостійній роботі учня, а для цього підручник повинен містити компактно поданий теоретичний матеріал та домашні вправи за новим матеріалом і для повторення, які включали б необов'язкові завдання для здібних до математики, відповіді до вправ, приклади розв'язань.

В підручнику має бути передбачено самостійне складання учнями задач - важливий учбовий і діагностичний засіб, невід’ ємний від системи задач, як в прямій формі (вимога скласти допоміжну, аналогічну і т.п. задачу), так і у видозміненій (переформування тексту, доповнення недостатніх даних і т.д.) Не повинно бути в підручниках розрізнених, не об'єднаних єдиною логікою і ціллю задач. Кожна задача повинна навчати, всі задачі повинні бути взаємозв'язаними. Підручник повинен допомагати вчителю, в ньому повинна бути достатня кількість вправ, необхідних для розв'язування в класі і вдома. В ньому обов'язково повинні складати особливу дидактичну систему задачі підвищеної складності. Вдалий підручник буде для учня і вчителя як важливий інструмент в їх діяльності.

За останні десятиліття видано досить багато підручників з математики, але більшість з них ще не заслужили авторитету серед вчителів математики.

До видання навчальної літератури слід пред'явити ряд вимог:

• В підручниках повинні бути забезпечені повнота і  науковість, якість, доступність викладу, світоглядний і    практичний напрям.
• Мова підручника повинна бути доступною для учнів, необхідно уникати складних речень, не перенавантажувати складною термінологією: псевдонаукова мова гасить цікавість до предмету, учні втрачають впевненість у своїх силах і вважають математику недоступним предметом. Досить важкі доведення і міркування потрібно опускати. Але головні положення, закони, правила, означення, теореми, аксіоми, формули бажано виділяти великим або кольоровим шрифтом, щоб вони краще запам'ятовувались.
• Підручники повинні враховувати наступність викладу тем, встановлювати зв'язок з іншими предметами.

Створення і оцінка ефективності шкільних підручників і учбових посібників є складним трудомістким процесом. Якість підручників можна побачити тільки в процесі навчання. Актуальним залишається взаємозв'язок структури підручника, змісту освіти, процесу навчання.

Створення підручників нового покоління, які будуть відповідати новим програмам, дозволить підняти рівень навчально-виховного процесу, дасть шанс виховати творчу особистість.

Переробка наукового матеріалу по суті, але в інтересах викладання повинна стати однією із областей педагогічних досліджень що інтенсивно розвиваються, її було названо онтодидактикою. Одним із перших пропагандистів цього нового напрямку був вчений Ляпунов А.А. (1911 1973), педагогічну спадщину якого слід вивчати. Ймовірно, що якби достатньо широка онтодидактична діяльність була розгорнута вже у 70-х роках, то вдалося б уникнути багатьох труднощів при створені нових підручників.