Конспект уроку з літературного читання в 3 класі за підручником «Літературне читання», авт.В.О.Науменко Тема Вислови, у яких часто повторюються окремі звуки або групи звуків, зі скриньки скоромовок.

Урок 13. Тема. Вислови, у яких часто повторюються окремі звуки або групи звуків, зі скриньки скоромовок.

Мета. Формувати у дітей уявлення про скоромовку, особливості промовляння скоромовок. Ввести поняття темп читання (повільний, помірний, швидкий). Спонукати дітей бути уважними до побудови тексту скоромовки, визначати звуки чи групи звуків, які повторюються в словах скоромовки. Формувати вміння промовляти, складати скоро¬мовки за аналогією до прочитаних.

Навчати працювати в групах: готуватися і брати участь у грі ( вивчати, правильно промовляти скоромовки)

Матеріал до уроку. Скринька скоромовок, с.17- 18 підручника, с.7 посібника «Перлинка».

Тип уроку.Урок вивчення скоромовок

ХІД УРОКУ

Перевірка домашнього завдання

1.Робота в парах. Прочитати один одному складені прислів’я.

2. розповідь із запропонованими прислів’ями. Обговорення питання: яку зробити збірку із власних творів, які  оповідання надіслати в дитячі журнали.

3.Гра «Інтерв'ю». «Журналіст» веде розмову з кожним учнем на тему: «Прислів’я, приказки в твоїй родині»

І етап «До читання».

1. Робота з таблицею №3,4,5.

2.Робота в зошиті. Вправа 1 (с.13). Словникова робота: копа.

Із букв слова „варениченьки” складіть нові слова

3.Оголошення теми.

Учитель швидко, але чітко промовляє скоромовку:

Босий хлопець сіно косить.

Роса росить ноги босі.

- Що я промовив? Що особливого ви помітили у звучанні слів? (Часто зустрічаються звуки [с], [с׳].)

- Поміркуйте над значенням слова скоромовка (скоро мовити, швидко промовляти).

- Спілкуючись, ми намагаємося говорити чітко, зрозуміло, не надто швидко. Чому ж тоді скоромовку промовляємо швидко? (Щоб натренуватися у чіткому правильному вимовлянні слів.)

- А якщо вимовимо швидко речення “Вранці випала роса”, чи буде це скоромовка? (Ні. Це просто гарне речення. Хоч у двох підряд словах і повторюється звук [р], але вимовляються слова легко.)

- Подивіться уважно, як записана скоромовка. Яка буква в ній повторюється? Вона ніби “танцює” по рядку. (БоСий хлопець Сіно коСить, роСа роСить ноги боСі.) прочитайте цю скоромовку. Що ви чуєте? Промовте її ще раз. Стежте за роботою свого язика. (Під час промовляння звуки [с], [с׳] наштовхуються на інші звуки, ускладнюючи промовляння слів.)

ІІ етап «Під час читання»

1.Читання учнями самостійно інформації від жар-птиці.

- Скоромовка належить до усної народної творчості. Корені її сягають глибини віків. Тому у скоромовках зустрічаються слова, які ми сьогодні не використовуємо у мовленні. Хто з вас запам’ятав, що таке копа? Що таке перелаз, окріп (окріп – кип’яток; перелаз – місце, де перелазять через огорожу ( вчитель може використати фото, на якому перелаз)

2. Читання скоромовок, спостереження за повторами в словах однакових букв або групи букв. Правильне промовляння.  Вслухання у звучання скоромовки.

- Прочитайте першу скоромовку “Пік біля кіп картоплю Прокіп” повільно, швидше і дуже швидко. Ви промовили скоромовку у різному темпі: повільному, помірному, швидкому. Промовте швидко цю саму скоромовку тричі. Які звуки наскакують один на одного, ускладнюють промовляння? ([к] – [п]; [п] – [к].)

- Подивіться на слова пік, кіп. Чим вони особливі? (Букви, що позначають приголосні, переставлені місцями; читаємо слово зліва направо, справа наліво.) промовте ці слова повільно, потім швидко.

- Уважно придивіться до слова Прокіп. Чи є в ньому промовлені тільки що слова? (Про-кіп; пік – якщо читати справа наліво.) Яким словом починається скоромовка, якою частинкою закінчується? (Закінчується кіп, а починається пік; промовити швидко правильно ці слова важко; діти вже в цьому переконалися.)

- Отже, вислів ніби навмисне скомпонували із важких для швидкого вимовляння слів. А для чого?

Діти висловлюють міркування з цього приводу, потім промовляють скоромовку із прискоренням темпу. Повторюють, а вчитель записує на дошці:

темп повільний

помірний

швидкий

Далі працюють над завданнями з підручника у групах чи в парах. Відповіді обговорюють колективно.

Потім діти промовляють по порядку напівголосно всі скоромовки. Намагаються визначити, які з них легко промовляти, а які – важко. Найважчу скоромовку промовляють швидко один одному, потім удвох, усі хором.

3.Ознайомлення дітей із звуконаслідуванням (без терміну).

- Промовте скоромовку про карасика.

• Ліз карасик через перелазик та у воду – плюсь.

Промовляйте й уявляйте: яку картину вам вдалося побачити? Що ви почули? (Плюсь.) Чи вдалося карасику потрапити у воду? Як ви про це довідалися? Пригадайте завдання із скриньки УНТ. Про кого ви тоді подумали?

4. Самостійне виконання завдань у зошиті (2-4). Оцінювання.

ІІІ етап «після читання»

1.Складання скоромовок за аналогією до прочитаних.

- Проаналізуйте звуковий склад слова Саша; промовте швидко два слова: Саша-шосе.

На основі спостереження діти приходять до висновку: щоб скласти скоромовку, треба підібрати слова, в яких однакові звуки повторюються – попереднє слово закінчується цими звуками, а наступне починається: С, Ш, С, С, Ш. У результаті вибудовують ланцюжок слів: Саша, шосе, соняшник. Із слів будують речення (наприклад: “Ішла Саша по Шосе і неСла СоняШник”).

За аналогією до скоромовки “Росте липа біля Пилипа” учні складають свою. Вчитель тільки допомагає їм у виборі пари до слів (Самсон – сон; Юрій – рій; Валентин - тин).

Щоб скласти скоромовку за аналогією до прочитаної “Улас у нас, Панас у вас”, добираються слова, в яких змінюється приголосний звук: шила-мила-сила-варила.

До скоромовки про Прокопа можна запропонувати слова Михайло, Михайлина, Михайленята.

Робота в групі. Спостерігаючи за промовлянням зміненої пісні дрозда, діти помітять, що чай-пить вимовляти легше, ніж пить чайку, скоромовка складається з важких для вимови слів.

Завдання додому. Вивчити п’ять скоромовок напам'ять. Можна використати скоромовки с.7 «Перлинки».Підготуватися до конкурсу «Хто кого перескоромовить».

Методика читання лічилок Особливості жанру

Лічилки створюються самими дітьми у процесі гри, промов¬ляються речитативом. Основне призначення лічилки - орга¬нізувати гру, визначити, кому починати, кому водити, ловити, жмуритися тощо. Діти підкоряються лічилці: як вона вкаже, так і буде.

Є дві групи лічилок: одні мають зрозумілий зміст, інші - незро¬зумілий. У багатьох лічилках цікавий зміст, але в усіх чіткий ритм.

Перед промовлянням лічилки важливо знайти ритмічний ключ (лічба на «два»: 1, 2 чи на «три»: 1, 2, 3); читання спочатку можна супроводжувати плесканням у долоні, притупуванням, а потім використати відпрацьоване ритмічне промовляння в ігровій ситуації.

Робота над цим жанром, як і попередніми, починається зі слова лічилки. Оскільки основною ознакою лічилки є на¬явність ритму, необхідно навчати дітей визначати його і про¬мовляти її в заданому ритмі.

Прийоми:

послухай і повтори (вчитель промовляє лічилку в потріб¬ному ритмі, відбиває ритм рукою; потім у такому ж ритмі повторюють діти);

зверни увагу на знаки наголосу і пауз у тексті. Вони ви¬значають ритм. Прочитай лічилку в цьому ритмі;

прочитай лічилку на рахунок «чотири» (наприклад, 1, 2,3,4);

склади лічилку за початком;

розіграйте лічилки.