Конспект уроку з літературного читання в 3 класі за підручником «Літературне читання», авт.В.О.Науменко Тема Узагальнення знань про дитячий пісенний фольклор. Ознайомлення із колядками, щедрівками.

Урок 9. Тема. Узагальнення знань про дитячий пісенний фольклор. Ознайомлення із колядками, щедрівками.

Мета.  Узагальнити знання дітей про дитячі пісні. Розширити уявлення дітей про дитячий пісенний фольклор: ознайомити із щедрівками і колядками. Заохоти до вивчення їх напам'ять. Збагатити знання дітей про традиції українського народу.

Матеріал до уроку. Посібник «Перлинка»:схеми с.8,  колядки, щедрівки с.12-16. Урок узагальнення знань про вивчені дитячі пісні.

                                  Хід уроку

1.Гра за змістом прочитаних  пісень. За підказкою впізнайте пісню:

не продавала б бабуся бичка, якби до неї не звернувся покупець;

якби дощик не йшов, не обіцяли б йому вилізти на дуба і впіймати голуба;

у якій пісні усіх персонажів було по двоє, тільки вовчок-сірячок один;

який персонаж пісеньки біг із млина.

2. Читання учнями з пам'яті пісень, які впізнали  за підказками. Робота в парах: прочитати напам'ять один одному по одній строфі пісні;

прочитати в ролях пісню ( на вибір).

3.Визначення за схемою (с.8) пісень інших видів (щедрівки), але ниточка продовжується.

4.Гра «Набираємо текст повідомлення». Кожна дитина в класі зображує букву( в руках друкована буква). Якщо в класі дітей менше, ніж букв в алфавіті, комусь припадає зображувати кілька букв. Учитель в повільному темпі промовляє фразу «Наближається щедрий вечір», а кожний учень з відповідною буквою піднімається й показує її. Коли фразу «записано, переходять до наступної  «Новорічний вечір у народі називають щедрим».

- Повідомлення про щедрівки ( інформація в «Перлинці», інформація з інших джерел)

Щедрування — давній звичай новорічних обходів, під час яких групи щедрувальників (переважно молодь) піснями славили господарів, бажали їм здоров'я й достатку, за що отримували винагороду. Щедрування супроводжувалось магічними діями, музикою, танцями, пантомімою, обрядовими іграми з масками. Обрядових новорічних пісень — щедрівок (різновид колядок) співали окремо господарю, господині, хлопцю, дівчині, усій родині. Були щедрівки дитячі, жартівливі, пародійні. Щедрівка увібрала в себе національні  традиції нашого народу.

- Бесіда за змістом одержаної інформації ( у формі «Інтерв'ю журналіста»: Що нового ви дізналися  про щедрівки, щедрування; що найбільше вам подобається у цьому  чудовому обряді; кому співаються щедрівки?)

ІІ етап «Під час читання»

-           Читання оповідання Андрія М'ястківського «Сію, посіваю». Бесіда за змістом прочитаного ( Відповіді на запитання, подані в кінці тексту)

-           Читання щедрівок. Учениця виконує роль господині, в неї подарунки дітям. Класна кімната прибрана під світлицю. Діти одягнені в одяг щедрувальників.  Розпочинається інсценізоване свято піснею «Щедрівочка щедрувала…». Щедрують під уявним віконцем. Господиня дякує, обдаровує щедрувальників. ( При можливості, на роль господині можна запросити бабусю когось із учнів).

-           Робота в групах. Клас ділиться на дві групи. Кожна група читає одну щедрівку, визначає, кому вона адресована, навчаються гарно промовляти, тренуються говорити злагоджено.

-           Промовляння  підготовленої щедрівки кожною групою. Одержання подарунків від господині.

-           Аналіз змісту кожної щедрівки:  яка щедрівка адресована  дітям, яка господарям.  Яке побажання звучить у щедрівках? Тож яке призначення щедрівок, щедрувань? За що господарі обдаровують щедрувальників?

ІІІ етап «Після читання»»

Діти пригадують щедрівки, які сьогодні не звучали, вивчають їх один у одного. Міркують, хто є автором щедрівок, чи створюються вони у наш час? Завдання додому. Відшукати, вивчити нові щедрівки, щоб бути готовим до свят. Прочитати про колядки, вивчати їх до свят (с.12-13 «Перлинки»).

                      Методика читання загадок. Особливості жанру

Загадки - це короткий образний опис якогось предмета чи явища. У них загадані предмети зображено за допомогою інших, що мають певну подібність з тими, які треба відгадати. Загадка вимагає від дитини кмітливості, спостережливості, уміння аналізувати, порівнювати, узагальнювати. Вона навчає образно мислити, розуміти переносне значення слів, виразів.

Загадка часто сприймається як щось беззмістовне. У процесі відгадування беззмістовне зникає, а предмет розкривається.

У загадках загаданий предмет чи явище можуть бути зобра­жені за зовнішніми ознаками, за дією, яку виконує предмет, за властивостями. Подаються загадки у формі розповідного ре­чення або запитання, але найчастіше - у формі вірша.

Загадка має три «таємниці»:

предмет, про який вона складена, не називається;

йдеться про схожий на нього предмет;

називаються ознаки загаданого предмета, за якими можна його визначити.

Загадки - коштовні згустки думки і почуттів, що хвилюють уяву людей. У загадках відбивається душевна краса народу, його розум, спостережливість, дотепність і художня обдаро­ваність.

Загадки - багатий матеріал для опанування учнями навич­ки читання. Вони мають співзвучні закінчення, а це розвиває в дитини чуття ритму, сприяє виникненню здогадки під час чи­тання, позитивно впливає на пришвидшення темпу читання.

Загадка - зразок багатої поетичної уяви народу, який знаходив у цих творах втіху і розвагу під час дозвілля.

Загадки - жанр для дорослих. Виникнення загадок ніколи не пов’язувалося з дітьми. Але діти їх дуже люблять. Чому? Італійський письменник Джанні Родарі вважав, що загадки в концентрованій, майже символічній формі відображають дитя­чий досвід пізнання дійсності, тому що навіть сама присутність дитини у світі - таємниця, яку їй треба розкрити, загадка, яку ще треба відгадати за допомогою прямих і допоміжних запи- тань^[1].

Загадки пов’язані з іншими фольклорними жанрами. Вони присутні в казках, деякі загадки текстуально збігаються з прислів’ями і відрізняються від них виключно наявністю відгадки.

Мова у весільних обрядах нагадує ланцюжок загадок. Зга­даймо заручини, з їх загадковою мовою сватів про порошу та ку­ницю - вони фактично були повністю побудовані на загадках.

У літописах збереглися дані про те, що загадками користу­валися державні діячі та дипломати Київської Русі, надаючи своїй мові, подібно до мови загадки, лаконізму, метафорич­ності, уникаючи зайвої прямоти у відповідях.

Простежується певна спорідненість загадок із казками.

«Справді, чимало загадок за характером свого образу є, по суті, стислим, гранично сконденсованим викладом ознак того чи іншого явища, яке б могло бути в такому ж плані предметом відтворення значного за розміром художнього полотна. Саме тому часом один і той самий художній образ фігурує і в казці, і в загадці, знаходячи різний ступінь деталізації, в різній мірі розгортаючи закладене в ньому розповідне начало відповідно до можливостей кожного жанру зокрема»^[2]. Ця особливість за­гадки дає можливість на уроці будувати казки на основі загад- ки-іносказання. Походження загадки, її початкове життєве призначення багато дослідників пов’язують з тайним мовлен­ням (іносказанням). У древні часи людина вважала звірів, птахів розумними істотами, які розуміють мову. Мисливці таємно готувались до полювання. Вважалося, що варто назвати птахів, звірів, знаряддя для ловлі, як вся таємниця буде відкрита, і звірі, зрозумівши з людської мови, що на них чекає, заховаються в глибокі нори, а птахи полетять. Пізніше, коли склалися міфологічні уявлення про господарів лісів і вод, мис­ливець і рибалка почали приховувати приготування і від уяв- люваних володарів лісів і річок. Залежність від природних стихій змушувала мисливця, плугатаря думати про те, що в полі, лісі, на воді, хаті - скрізь зустрічаються люди з ворожою свідомою силою, яка насилає невдачу, нещастя, розорення. Во­рожу силу стихій треба було перехитрити. Так виникли мовні, підставні назви - іносказання. В умовних назвах брались до уваги найбільш примітні ознаки.

Д. Садовников вважав іносказання залишками древньої таємничої мови, від якої веде свій початок загадка. Адже є в українському фольклорі такі твори з цікавими іносказаннями, які вимагають кмітливості для їх розгадування.

Наприклад: Прийшов Саврадим, у ворота грим! Питається лепеті, чи дома понура? (Вовк, собака, свиня.)

Бігла моргуля, питала крикуля, чи є вдома хапуля? (Миша, півень, кіт.)

Серед творів цього циклу є загадки, побудовані у формі діа­логів. Наприклад:

Одне каже: Світай, Боже!

Друге каже: Не дай Боже!

Третє каже: Мені байдуже.

(Вікна, двері, сволок. Вікна хочуть, щоб їх освітило сонце. Двері не хочуть, щоб їх вдень замикали. А сволоку лежати все одно - чи вночі, чи вдень).

Розглядаючи побудову загадки, треба зуміти побачити, як вона загадується, тобто як створюється загадковість, незро­зумілість і як дається ключ до їх відгадування. Центральний прийом загадки - метафора. Відгадати загадку - означає роз­шифрувати метафору. Метафора в загадках створюється на співвіднесенні окремих ознак, які виділяються загадкою, з предметом порівняння, тобто метафоричним образом.

Багато творів цього жанру мають характер простого запи­тання. Характерним для них є ускладнення предмета загадки шляхом використання омонімів, які примушують замислюва­тися, всебічно аналізуючи предмет, щоб знайти відгадку. На­приклад: Від чого в гуски ноги червоні? (Від коліна.) Від чого качка пливе? (Від берега.)

Є загадки, які побудовані прийомом послідовного виклю­чення окремого із загального. Наприклад: Рідке, а не вода, біле, а не сніг. (Молоко.)

Іноді в загадці змальована картина в статиці, що відображає характер предмета відгадки (Сидить Марушка в семи кожуш­ках.), або набуває динамічних рис (Без рук, без ніг, а пнеться на батіг).

Широко застосовується у загадках рима (Сімсот соколят на одній подушці сплять).

                             Методичний аналіз загадки

Оскільки рівень читацького сприймання тексту визначаєть­ся увагою до всіх слів, то перше слово - загадка. Необхідно да­ти можливість дітям поміркувати, що воно означає, від яких слів утворене.

Через те що загадки - жанр для дорослих, у дітей недо­статньо життєвого досвіду для їх відгадування: на щось вони не звертали уваги, чогось не бачили, деякі слова є незрозумілими. Тому потрібна ґрунтовна підготовча робота, під час якої відкриється шлях до таємниці (перенести дітей в уяві на місце, де будемо шукати відгадку; пригадати ознаки предметів, про які загадка, провести словникову роботу).

       Основною особливістю загадки є таємничість, метафоричне зображення предмета. Дітей треба зацікавити пошуком, від­криттям, як ця загадковість створена. Результатом цього від­криття буде знайдена відгадка. Наприклад: Сидить Марушка в семи кожушках, хто її роздягає, той сльози проливає. У ході міркування звертаємо увагу на кожне слово. Про кого йде мова у тексті загадки? (Про Марушку, це ім’я людини.) Але таємни­ця загадки в тому, що те, що є відгадкою, ніколи не називаєть­ся. Отже, відгадкою ні бабуся, ні дівчина бути не може. Це щось те, що чимось схоже на людину. Чим? (Одягнене, в семи кожушках, сидить.) Ще що сказано про загаданий предмет? (Коли роздягають, то плачуть.) Це цибуля (і не часник, не ка­пуста, бо…).

     Під час міркування визначаються основні ознаки предмета і за ними впізнається сам предмет, діти бачать, що предмет- відгадка зображений образно: названий Марушкою, порівню­ється з нею одягом, наділений такими діями, які може викону­вати жива істота, - сидить. А ще слово сидить підказує, що предмет-відгадка сам не рухається.

     Якщо дитина знає відгадку чи швидко її знаходить, тоді тре­ба їй запропонувати довести правильність знайденої відгадки. Це вдається зробити, коли дитині зрозуміла побудова загадки, її таємниці.

       У процесі роботи із загадкою потрібно викликати в дітей за­хоплення народною кмітливістю, спостережливістю, красою.

       Учні виразно читають загадки, пробують їх самі складати, шукають у збірках усної народної творчості, запам’ятовують їх, загадують іншим, розгадують.

        Розвиває творчі здібності учнів, допомагає їм зрозуміти такі ознаки загадки, як стислість викладу ознак загаданого предме­та чи явища, прийом складання казки на основі загадки - іно­сказання.

        Пізніше учні познайомляться з авторськими загадками, навчатимуться їх порівнювати з народними, побачать, що ав­тор вніс свого, зустрінуться із загадками у скоромовках, каз­ках, віршах.

---

^[1] Родари Дж. Грамматика фантазии / Дж. Родари. - М. : Прогресс, 1978.

^[2]  Загадки / упор. І. Березовський. - К. : Дніпро, 1987. - С. 24.