Конспект уроку з літературного читання в 3 класі за підручником «Літературне читання», авт.В.О.Науменко Тема Дитяча пісенька зі скриньки пісень- забавлянок.

Урок 4.

Тема. Дитяча пісенька зі скриньки  пісень- забавлянок.

Мета. Розкрити особливості змісту, побудови тексту пісні-забавлянки. Визначити призначення пісень-забавлянок, дослідити походження назви. Поглиблювати уявлення про діалог, удосконалювати вміння його читати, розігрувати. Навчати складати забавлянки за поданими словами ( буриме).

Матеріал до уроку. Скринька пісень- забавлянок, Зайчику, зайчику з підручника; с. 11 з «Перлинки».

Тип уроку. Урок вивченя дитячих пісень

І етап “До читання”.

1. Виконання вправ з таблицею № 3. Ознайомлення із вправами за таблицею № 4 ( промовляємо поєднання двох приголосних з голосним; голосного з двома приголосними;  приголосного з голосниим і приголосним: бва, джа, кса, нча….;абв, адж, анч…; бав, даж, нач… ( з різною силою голосу, в різному темпі; промовляємо плавно, промовляємо відриваючи злиття одне від одного;  працюючи разом з учителем, індивідуально, в парі).

2.Оголошення вчителем теми.  Учитель розповідає, що пісні бувають різні, і кожна з них має своє призначення: одні розважають, інші забавляють, третіми ми закликаємо когось або щось.

3. Робота  із схемою (с.8 «Перлинки)». Нам  щодня одна із скриньок дарує свої пісні.  Відшукайте у завданні, яке пропонує жар-птиця, де написано «народні дитячі пісні», які з дитячих пісень ми вже читали, які сьогодні будемо читати. Покажіть, де вони записані.

3.Читання  ( промовляння) дітьми пісень, які їм, маленьким, співали. Визначення з прослуханих творів, про кого найчастіше згадується у цих текстах, хто персонажі (зайчик, котик, півник). Чому так? (Бо маля рано дізнається про них, розуміє, любить їх). Чи завжди розкриваються правдиві історії.

4.Розширення уявлень учнів про пісні-забавлянки.Розповідь вчителя.

Дорослі у спілкуванні з дітьми створили  «поезію пестування»— це невеликі поетичні твори, які примовляють дорослі, пестячи немовля. Найближче до колискових пісень за змістом і характером стоять потішки або утішки — невеликі віршики, які промовляють дитині перед тим, як кладуть спати. Їхнє призначення — заспокоїти дитину,  щоб вона швидше заснула. Тексти утішок дуже подібні до колисанок, в них фігурують ті ж дійові особи, що в пісенній ліриці, найчастіше — кіт, який допомагає приспати дитину.  Найбільшу групу забавлянок становлять пестушки — коротенькі віршики, які виконуються у поєднанні із своєрідними рухами чи вправами, якими дорослий пестить дитину, підбадьорює, спонукає до певного виду діяльності і т. ін.

5.Читання дітьми маленького тексту зі скриньки пісень-забавлянок (с.7 підручника), заголовка й виду пісні (“Зайчику-зайчику”, пісня-забавлянка), розглядання малюнка. Бесіда за цими орієнтирами, передбачення змісту забавлянки, її емоційної спрямованості: хто персонаж пісні? Де був зайчик? Де він зображений? Який у нього настрій( зайчик чимось стурбований).

-         А що трапилося з ним, дізнаємося, прочитавши текст.

ІІ етап “Під час читання”.

1.Читання тексту пісні-забавлянки вчителем зі зміною інтонації промовляння слів, звернених до зайчика, слів-відповідей зайчика.

2.Відповідь учнів на поставлене перед читанням запитання: що трапилося із зайчиком; на перше запитання після тексту.

3. Визначення дітьми слів, які потребують пояснення. Словникова робота: тік ( пояснення ), колода (за малюнком).

4.Читання тексту дітьми напівголосно (кілька разів, щоб навчитися читати без помилок, у міру швидко).

5.Читання твору вголос, після цього – розігрування різних ситуацій.

6.Визначення співрозмовників: між ким ведеться діалог.

7.Різні варіанти читання: читання в особах, читання з пам’яті ляльці (іграшці). Обговорення питань. Як читати? До кого звертатися?

(У результаті діти приходять до висновку, що промовляючи пісню-забавлянку, ми звертаємося до малюка, заохочуємо його до розмови).

8.Самостійне доповнення дітьми за малюнком забавлянки (с. 11 «Перлинки»). Спочатку розглядають діти малюнок, звертають увагу на задоволене личко дівчинки, розповідають, що в дівчинки у мисці,  що ще на столі (мед, молочко). Потім самостійно читають,  перше пропущене слово здогадуються за змістом наступного запитання ( з чим оладки), другу відповідь складають ( із медком та солодким молочком).

9. Показ дітьми ( хто знає) або вчителем, як промовляється забавлянка.

Вивчення  забавлянки напам'ять.

10. Робота в групі. Діти розподіляють ролі,  розігрують забавлянку, супроводжують промовляння плесканням у долоні; визначають, який настрій викликає така забавлянка.

Висновок: дітям дуже подобаються такі забавлянки, вони сміються, пробують наслідувати рухи дорослих.

11. Робота в групі. Скласти забавлянку (Довідка для вчителя. Складання вірша за поданими останніми в рядках римованими словами – їх не можна змінювати, переставляти, називається буриме), промовити її.

ІІІ етап «Після читання».

1.Поміркувати, від якого слова утворене слово забавлянка. Які забавлянки запам’ятали? Прочитати  з пам'яті забавлянки.

2.Виконати завдання у зошиті (с.7). ( Текст буд таким: переляканий зайчик тікає від ловців. Біжить через бабин тік. Поспішає, з колоди – шубовсть у воду. Косим виділені слова, які дописують діти).

3. Пригадати завдання, у якому треба було промовити і прислухатися до слова шубовсть. Ось тепер ми дізналися, що це зайчик впав хвостиком у воду. Але добре все для нього обійшлося: він живий,  бо у забавлянні про все сам розказав.

 Завдання додому. Навчитися виразно читати ( за бажанням читати з пам'яті) заклички.