Тема: Мова як джерело знань про минуле. Фольклор (слайд 1)
Мета:
з’ясувати, яке значення має мова та усна народна творчість для вивчення минулого, які цінні свідчення можна в них знайти;
розвивати навички роботи з джерелами інформації;
вчити будувати коротку зв’язну розповідь, характеризуючи джерела інформації;
виховувати шанобливе ставлення до української мови та пам’яток усної народної творчості
Обладнання: історична карта, портрети історичних діячів, картки з текстовими і візуальними джерелами.
Тип уроку: комбінований
Хід уроку:
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань (слайд 2):
Усне опитування
Назвіть види історичних джерел, з якими ви ознайомилися на минулому уроці.
Наведіть приклади писемних історичних джерел.
Яку інформацію можна отримати з історичних джерел?
Де зберігаються письмові джерела? Розкажіть, що ви знаєте про архіви.
III. Мотивація навчальної діяльності:
Мова є багатовіковим надбанням народу. Вона створена зусиллями багатьох поколінь. Без мови немає народу, бо вона — найважливіший засіб спілкування між людьми.
Усі сторони людського життя, процес пізнання, діяльності людини, кожний момент людської свідомості супроводжує мова. Завдяки мові ми пізнаємо дійсність, навколишній світ. Мова — це джерело знань про минуле нашого народу, сьогодення та майбутнє.
IV. Вивчення нового матеріалу:
Учні записують тему уроку і план (слайд 3 )
План :
1. Які свідчення минулого можна знайти у мові.
2. Усна народна творчість.
1. Які свідчення минулого можна знайти у мові.
Мова — найдавніша форма спілкування людей. Протягом тисячоліть мова зберігає безцінні відомості про життя людей в усі часи.
«У мові наша стара й нова культура, ознака нашого національного визнання...»; «Поки живе мова — житиме й народ...» (І. Огієнко)
Як ви розумієте ці вислови? (слайд 4)
Кожна мова, давня чи сучасна, - це пам'ятник одного з народів, який жив колись на землі чи живе зараз. Відомо, що народи не вічні: вони виникають і по різними причинам зникають через декілька віків. Наприклад, римляни як народ з'явилися, можливо, у VII-VI ст. до н.е. і зникли у І – ІV ст. н.е. разом із загибеллю Римської імперії. Сучасний італійський народ сформувався на тих самих землях значно пізніше, у Х-ХІІ ст., коли нащадки римлян, готів, франків, лангобардів, арабів і норманців навчилися мирно уживатись один з одним і відрізняти "своїх" від "чужих". Подібні процеси відбувалися і на території України. (слайд 5)
Ми майже не задумуємося над тим, звідки походять і коли виникли слова якими ми щодня користуємося.
Робота з підручником: опрацювати ст. 47 – 49 підручника і заповнити текстову таблицю (слайд 6)
Слово Звідки походить
Перевірка завдання
Як ви вважаєте, як ці слова могли закріпитися в нашій мові?
Про що свідчить наявність в нашій мові такої великої кількості іншомовних слів?
2. Усна народна творчість.
Що таке усна народна творчість?(слайд 7)
Які твори ми відносимо до усної народної творчості?
Усна народна творчість — це поетична історія народу. Тут і родинні оповіді, і перекази про походження назв сіл, міст, річок, озер, і розповіді про видатних людей і важливі історичні події. Кожен народ має свої легенди. Ми з вами повинні знати й пишатися легендами свого народу.
Словникова робота (слайд 8)
Фольклор — з англ. Folklore- означає «народна мудрість», «знання народу» - усна народна творчість, тобто пісні, казки, прислів'я, приказки, і ін.
Першим і найдавнішим жанром героїчного епосу українського народу були билини. У билинах згадано лише такі міста, як Київ (найчастіше), Чернігів, Суздаль, Галич, Новгород. Центральні персонажі — Ілля Муромець, Альоша Попович, Добриня, Гліб Володієвич та інші, які є історичними особами, чиї імена зафіксовані у «Повісті минулих літ», інших хроніках та рукописних документах того часу. (слайд 9)
Поряд з історичними постатями трапляються вигадані чи містичні істоти, зокрема Змій-Горинич, якого поборов Добриня, елементи фантастики, а подекуди й казок. Попри міфологічні елементи, билини є історичним епосом, а не художнім вимислом. У билинах з казковими елементами переважає історична конкретика: точно зазначено місця подій (Київ, Новгород, Чернігів), відтворено імена і діяльність київських князів та їхніх нащадків. Вони в основному збігаються з літописними записами про діяння князів (слайд 10).
Використовуючи пам’ятку «Як працювати з пам’яткою фольклору – як джерелом інформації», пояснюю як потрібно аналізувати пам’ятки усної народної творчості (слайд 11)
1. Уважно прочитайте текст джерела історичної інформації.
2. Визначте, яким народом складений текст джерела і до якої групи населення належать головні персонажі.
3. Встановіть час появи даного джерела. Як можна охарактеризувати той історичний період, коли було складене джерело? Що ви про нього знаєте?
4. Визначте, про яку конкретну історичну особу або подію йде мова в тексті джерела?
5. Наскільки правдиво в джерелі висвітлені історичні події? Спробуйте довести свої міркування. Знайдіть у тексті ті місця, що допоможуть аргументувати вашу думку.
6. Що є нереальним в тексті джерела? З якою метою, на ваш погляд, автор (автори) вдалися до вигадки?
7. Чим дане джерело інформації збагатило ваші знання?
8. На які міркування наштовхує вас зміст даного джерела? Які висновки можна зробити?
Робота в малих групах:
Використовуючи памятку, проаналізуйте фольклорні пам’ятки нашої країни (слайд 12).
Група 1
Легенда про заснування Києва
«Повість минулих літ»
«.. .Коли ж поляни жили особно і володіли родами своїми, — бо й до сих братів існували поляни і жили кожен із родом своїм на своїх місцях, володіючи кожен родом своїм, — то було [між них] три бра¬ти: одному ім'я Кий, а другому — Щек, а третьому — Хорив, і сестра їх — Либідь. І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щековицею, а Хорив — на третій горі, од чого й прозвалася вона Хоривицею. Зробили вони городок [і] на честь брата їх найстаршого назвали його Києвом. І був довко¬ла города ліс і бір великий, і ловили вони [тут] звірину. Були ж вони мужами мудрими й тямущими і називалися полянами. Од них ото є поляни в Києві й до сьогодні.
Інші ж, не знаючи, говорили, ніби Кий був перевізником, бо тоді коло Києва перевіз був з тої сторони Дніпра. Тому [й] казали: «На перевіз на Київ». Коли б Кий був перевізником, то не ходив би він до Цесарограда».
Група 2
Кошовий Іван Сірко (легенда)
Давно, дуже давно це було, ще за запорожців та за кошового Сірка. Пройшло чимало років, як жив Сірко, і хоч його не стало, а слава його не пройшла, не пропала. Він був на ворогів страшний і немилостивий, а для християн — напроти, був дуже добрий.
Одного разу запорожці пішли з Сірком у похід, а татари прочули про те та зразу й набігли на Січ, та й почали там хазяйнувати. Як хотіли, так і хазяйнували: усіх православних християн забрали та й повели в полон. Женуть їх, а вони, бідні, не хочуть йти та плачуть, та ридають так, що аж земля стогне. А татари на плач не зважають та нагайками їх підганяють.
Якось прочув про те кошовий Сірко. Зараз і кинувсь з козаками в погоню за татарами християн визволяти. Та летить, як птиця! Добіг близько до татар, та баче, що їх багато дуже, а козаків дуже мало, і давай хитриться: спинив свого коня та й гукнув до козаків:
— А стійте, братця, підождіть, не ворушіться!
Ті спинились, стоять, не ворушаться. Він тоді скочив з коня, дав його другому козакові, а сам — кувирдь! — та й зробився хортом і побіг до татар. Татари бачать — хорт, та красивий такий, дуже сподобавсь він їм. Узяли вони його, нагодували, приручили до себе. А як стали ті татари оддихати, то той хорт поробив їм таке, що вони всі поснули. Тоді він назад, до козаків, та знов — кувирдь! — і знову зробивсь чоловіком.
Кинувсь тоді з козаками на татар, усіх їх вирубав, а християн вернув назад, на городи.
Християни дуже подякували Сіркові та й пішли собі додому щасливо...
Група 3.
Легенда про дівчину - Україну
Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність i красу, угорці - любов до господарювання, німці - дисципліну i порядок, росіяни - владність, поляки - здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики... Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі святого трону i раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишиванку, руса коса переплетена синьою стрічкою, на голові мала вінок із червоної калини.
- Хто ти? Чого плачеш? - запитав Господь.
- Я - Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові й пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів та сиріт, у своїй хаті немає правди й волі.
- Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же допомогти тобі?
Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.
- Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це - пісня.
Узяла дівчина - Україна дарунок i міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому i з ясним обличчям i вірою понесла пісню в народ.
Запропонуйте власне тлумачення змісту прислів'їв та приказок (слайд 13)
Коли козак у полі, то він на волі.
Сміливого й куля не бере.
Береженого бог береже, а козака шабля стереже.
Висипався Хміль із міха та наробив ляхам лиха.
Правда й в морі не втоне.
V. Закріплення вивченого матеріалу: (слайд 15)
Бесіда
1. Наведіть приклади усних історичних джерел.
2. Як мова допомагає зберігати історичне минуле?
3. Про що ми можемо дізнатися з легенд, билин, переказів, приказок та прислів'їв?
VІ. Домашнє завдання: (слайд 16)
1. Опрацювати § 7
2. Знайти і виписати в зошит прислів’я або приказки , які можна використати як джерело інформації про минуле. Поясніть, їх значення (усно)
Немає коментарів:
Дописати коментар