Біологія 9 клас Дата_________
Тема: центальні ендокринні залози: гіпоталамус, гіпофіз та
епіфіз
Мета:
познайомити учнів із центральними
ендокринними залозами; розвивати вміння виділяти головне в матеріалі, уміння
логічно мислити та робити відповідні висновки; виховувати бережливе ставлення
до власного організму.
Обладнання:
фотографії, малюнки, зошит, підручник
Тип уроку:
вивчення нового матеріалу
Хід уроку
І. Організаційний етап
ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності
Обговоримо разом
Обговоримо разом
Є люди, зріст яких набагато більший від
середнього зросту багатьох людей, справжні Гуллівери. Як ви вважаєте, чи є таке
збільшення розмірів тіла нормальним і внаслідок яких процесів воно
відбувається?
III. Вивчення нового матеріалу
1. Гіпоталамус
Розповідь учителя
Гіпоталамус є вищим нервовим центром регуляції ендокринних функцій. Ця
ділянка проміжного мозку поєднує ендокринні механізми регуляції з нервовими.
Нервові клітини гіпоталамуса, що синтезують і
виділяють у кров гормони, називаються нейросекреторними клітинами. Для них
характерна наявність гранул нейросекрету, які транспортуються по аксону. У
деяких ділянках нейросекрет накопичується у великій кількості, розтягуючи аксон.
Найбільші з таких ділянок добре видно при світловій мікроскопії, їх називають
тільцями Херрінга. У них зосереджена більша частина нейросекрету.
У гіпоталамусі умовно виділяють передній,
середній і задній відділи. У передньому гіпоталамусі нейросекреторні клітини
продукують білкові нейрогормони — вазопресин, або антидіуретичний гормон, і
окситоцин.
Вазопресин
викликає посилення тонусу гладком'язових клітин артеріол, що призводить до
підвищення артеріального тиску. Друга
назва вазопресину — антидіуретичний гормон (АДГ) — пов'язана з тим, що, впливаючи
на нирки, він забезпечує зворотне всмоктування рідини, відфільтрованої в
первинну сечу із крові.
Окситоцин викликає скорочення м'язової оболонки матки під час пологів, а
також скорочення міоепітеліальних клітин молочної залози.
У середньому гіпоталамусі виробляються
аденогіпофізотропні нейрогормони — ліберини й статини. За допомогою цих
гормонів гіпоталамус контролює гормонотвіриу діяльність аденогіпофіза. Ліберини
стимулюють виділення й продукцію гормонів передньою та середньою часткою
гіпофіза. Статини пригнічують функції аденогіпофіза. у
Нейросекреторна діяльність гіпоталамуса зазнає впливу вищих відділів
головного мозку. На нейросекреторні функції гіпоталамуса істотно впливають
також деякі гормони.
2. Гіпофіз
Розповідь учителя
Гіпофіз є центральним органом ендокринної системи. Він регулює активність
низки залоз внутрішньої секреції 1і служить місцем виділення гормонів,
утворених у гіпоталамусі,— вазопресину й окситоцину.
Гіпофіз належить до центральних органів
ендокринної системи й до проміжного мозку. Разом з нейросекреторними ядрами
гіпоталамуса гіпофіз утворює гіпоталамо-гіпофізарну систему, що контролює
діяльність периферичних ендокринних залоз. Незважаючи на величезний вплив,
який має гіпофіз на організм людини, розмір його завбільшки з горошину й важить
приблизно 0,5 г.
Гіпофіз
складається з трьох частин — передньої частки (аденогіпофі- за), середньої
частки й задньої частки (нейрогіпофіза). Ці частки фактично є окремими залозами, і кожна секретує свої власні
гормони.
Передня
частка гіпофіза виробляє білкові гормони, шість із яких виділені в хімічно
чистому вигляді. До них належать
гормон росту (сомато- тропін), лактогенний гормон (пролактин), тиреотропний
гормон (тиреотро- пін), адренокортикотропний гормон (АКТГ, кортикотропін),
гонадотропні гормони (гонадотропіни).
Гормон росту (сомагпотропін) На ріст організму впливає
багато гормонів, але найважливішу роль у цьому складному процесі відіграє,
мабуть, саме гіпофізарний гормон росту. Після видалення гіпофіза ріст організму майже припиняється. Введення цього
гормона молодим тваринам прискорює ріст, а в дорослих може призводити до його
поновлення.
При патологічних процесах, що призводять до
зниження функції гіпофіза, в окремих випадках виникає гіпофізарна
карликовість. Такі карлики мають невеликі розміри тіла, але в усьому іншому
залишаються нормальними людьми.
Інші порушення функції гіпофіза можуть супроводжуватися надлишковим
виділенням гормона росту, що призводить до гігантизму. Гігантизм — це
збільшення зросту внаслідок підвищеної продукції гормона росту. Зазвичай це
відбувається при розвитку пухлини гіпофіза, що при відсутності лікування
призводить до смерті хворого у віці 20—30 років. Якщо гіперфункція гіпофіза
виникла в дитячому віці, то розміри тіла збільшуються пропорційно. Зріст
людей, які страждають гігантизмом, може перевищувати 2,5 м.
Якщо
велика кількість гормона росту виробляється до завершення дозрівання організму,
то зріст збільшується пропорційно, але якщо це відбувається вже після
досягнення зрілості, виникає стан, що має назву акромегалія. При акромегалії спостерігається непропорційний
ріст окремих частин тіла. Це відбувається тому, що в дорослих людей деякі
кістки втрачають здатність до подальшого подовження.
Лактогенний
гормон (пролактин) Цей гормон
стимулює лактацію — утворення молока в молочних залозах. Пролактин наявний у
гіпофізі й чоловіків, і жінок, але про його функції в чоловічому організмі
відомо небагато.
Тиреотропний гормон (тиреотропін) Цей гормон
стимулює ріст щитовидної залози та її секреторну активність. Після видалення гіпофіза функція щитовидної
залози повністю припиняється, а її розміри зменшуються. Введення тиреотропіну
може викликати надмірну активність щитовидної залози. Таким чином, порушення
її функції можуть бути наслідком не тільки захворювань самої залози, але й
патологічних процесів у гіпофізі, й, відповідно, вимагають різного лікування.
Адренокортикотропний
гормон гіпофіза (АКТГ, кортикотропін) Цей гормон стимулює кору наднирковиків. Функція
кори наднирковиків за відсутності АКТГ припиняється не повністю. Коли
стимуляція з боку гіпофіза відсутня, кора наднирковиків зберігає здатність
секрету- вати необхідний для життя гормон альдостерон, що регулює вміст натрію
й калію в організмі. Однак без АКТГ наднирковики виробляють недостатню
кількість іншого життєво важливого гормона — кортизону і втрачають здатність
підсилювати в разі потреби його секрецію.
Надлишкова кількість АКТГ, яка може вироблятися
при пухлинах гіпофіза, призводить до розвитку небезпечного захворювання — так
званого синдрому Кушинга. Його характерними ознаками є: збільшення маси тіла,
місяцеподібне обличчя, збільшення жирових відкладень у верхній частині тулуба,
підвищення кров'яного тиску, м'язова слабкість.
Гонадотропні
гормони (гонадотропіни) Передня частка гіпофіза секретує два гонадотропні
гормони. Один із них, фолікулостимулюючий гормон, стимулює розвиток яйцеклітин
у яєчниках та сперматозоїдів у сім'яниках. Другий називається лютеїнізуючим
гормоном. У жіночому організмі він стимулює вироблення в яєчниках жіночих
статевих гормонів і вихід зрілої яйцеклітини з яєчника, а в чоловічому —
секрецію гормона тестостерону. Введення цих гормонів або їхня надлишкова
продукція внаслідок захворювання викликають передчасний статевий розвиток
незрілого організму.
Задня частка гіпофіза містить два гормони, причому вони обидва виробляються
в гіпоталамусі, а звідти надходять у гіпофіз. Окситоцин викликає також
скорочення м'язових стінок жовчного міхура, кишечника, сечоводів і сечового
міхура. Другий гормон — вазопресин — при введенні в організм викликає численні
ефекти, зокрема підвищення кров'яного тиску й зменшення діурезу. У нормальних
умовах він регулює кількість води, що виділяється через нирки.
3.
Епіфіз
Робота з підручником на
ст. 143. Розповідь учителя
Епіфіз — верхній придаток головного мозку, або
шишкоподібне тіло, бере участь у регуляції циклічних процесів в організмі. Він
виділяє гормон мелатонін — гормон фотоперіодичності. Мелатонін виділяється
переважно вночі, оскільки вдень його виділення пригнічують імпульси, які
надходять із сітківки ока.
При порушенні функції епіфіза в дитячому віці
може відбуватися передчасне статеве дозрівання. Спостерігається й затримка
розвитку статевої функції, обумовлена гормонами епіфіза.
Епіфіз впливає на статевий розвиток і
сексуальну поведінку. У дітей епіфіз має більші розміри, аніж у дорослих.
IV. Узагальнення, систематизація
й контроль знань та вмінь учнів
Питання для повторення та
обговорення
-
Яка ділянка проміжного мозку поєднує ендокринні
механізми регуляції з нервовими?
-
Які клітини називають
нейросекреторними клітинами?
-
Де синтезуються білкові нейрогормони — вазопресин, або антидіуре- тичний гормон, і
окситодин?
-
Які гормони
виробляються в середньому гіпоталамусі?
-
Що називають
гіпоталамо-гіпофізарною системою?
- До чого призводять порушення функції гіпофіза?
V. Самостійна робота учнів
Робота із зошитом
Учні виконують у робочому зошиті завдання № 4 на с. 141.
VІ. Підбиття підсумків
уроку
VІІ. Домашнє завдання
Опрацювати § 447, 48. Дати відповіді на запитання
до параграфів
Немає коментарів:
Дописати коментар