Інститути і фактори соціалізації. Успішна соціалізація. Ресоціалізація.

42Інститути і фактори соціалізації. Успішна соціалізація. Ресоціалізація.

Соціалізацію можна визначити як процес засвоєння індивідом зразків поведінки, соціальних норм і цінностей, необхідних для його успішного функціонування в даному суспільстві. соціалізацією називають процес засвоєння людиною певної системи цінностей, норм, знань та вмінь, зразків поведінки, які відповідають її соціальним ролям та роблять повноправним членом суспільства.

Первинні інститути соціалізації - це сім'я, школа, група однолітків і т. д. Вторинні інститути - це держава, її органи, університети, церква, засоби масової інформації і т. д. На кожному етапі соціалізації на людину впливають ті чи інші фактори, співвідношення яких на різних етапах різному.

В цілому можна виділити п'ять факторів, що впливають на процес соціалізації: 1)

біологічна спадковість; 2)фізичне оточення; 3)культура; 4)груповий досвід; 5)

індивідуальний досвід. Кожна сфера соціального життя (матеріальна і духовна) бере участь у процесі соціалізації - цілеспрямованого і ненаправленного виховання.

Успішна соціалізація передбачає, з одного боку, ефективну адаптацію людини в суспільстві, а з другого — здатність певною мірою протистояти суспільству, а точніше — частині тих життєвих колізій, які заважають розвитку, самореалізації, самоствердженню людини.

Ресоціалізація - це повторна соціалізація, яка відбувається протягом усього 

життя індивіда . Ресоціалізація здійснюється змінами установок індивіда ,

цілей , норм і цінностей життя.

Ресоціалізація передбачає набуття нового. Як зазначає Н. Смелзер, 

ресоціалізацією називається засвоєння нових цінностей, ролей, навичок 

замість попередніх, що не засвоїлись або застаріли. У найбільш загальній 

формі ресоціалізація відбувається завжди, коли індивід дізнається про щось,

 що не співпадає з його попереднім досвідом. Вона може бути м'якою, з 

незначною модифікацією уявлень, світогляду або інтенсивною, якщо ідеї, 

що прищеплюються, принципово змінюють поведінку індивіда та його 

світосприйняття. Інтенсивно ресоціалізація відбувається, наприклад, коли 

індивід приймає сеанси психотерапії, вступає до релігійної секти, йде до 

війська, опиняється у в'язниці, і навіть, коли після школи вступає до вищого 

навчального закладу.

Ресоціалізація може відбуватися на будь-яких етапах життя дорослої людини 

та охоплювати різноманітні види її діяльності – від виправлення почерку чи

 дефектів мовлення до перекваліфікації робітника або засвоєння нових 

соціокультурних норм мігрантами.

Отже, соціалізація – це складний та суперечливий процес. Як вважає

 Н.Смелзер, вона ніколи не може бути на сто відсотків успішною, оскільки 

дітям властиво чинити опір зусиллям дорослих та змінювати процес

 соціалізації на багатьох етапах свого розвитку.

Від успіху соціалізації залежить, наскільки особистість, засвоївши необхідні 

соціальні ролі та соціальні норми, цінності, моделі поведінки, що 

відповідають їм і схвалюються суспільством, змогла реалізувати свої здібності.

Для суспільства успіх процесу соціалізації виступає гарантією 

самовідтворення суспільства: молодші покоління переймають досвід, знання,

 традиції старших поколінь і врешті-решт займають їх місце в системі соціальних зв'язків.